Вирок № 69049093, 22.09.2017, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 787/86/17

номер провадження 1-кп/558/61/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Ковальській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12017180210000130 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб не має, раніше судимого:

13 липня 2001 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 142 КК України (1960 року) до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна;

30 листопада 2006 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 121 КК України (2001 року) та відповідно до ст. 71 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі;

15 листопада 2011 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років обмеження волі;

10 вересня 2012 року Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 3 ст. 185 КК України та відповідно до ст. 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

сторони кримінального провадження: державний обвинувач Матвєєва Ю.В., потерпілий ОСОБА_3, представник потерпілого адвокат ОСОБА_4, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 28 березня 2017 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи на подвірї, прилеглому до житлового будинку в якому він та ОСОБА_3 проживають, розташованому за адресою: с. Михайлівка, вул. Колгоспна, буд. 69, Радивилівського району Рівненської області, на грунті тривалих неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_3 один удар правою ногою в ліву частину грудної клітки, від чого останній впав на підлогу підсобного приміщення, та коли ОСОБА_3 перебував у положенні лежачи на підлозі, ОСОБА_2, застосовуючи фізичну силу, наніс ОСОБА_3 ще три удари лівою ногою в область ребер зліва.

В результаті вказаних дій, ОСОБА_3 заподіяно ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми лівої половини грудної клітки, перелому 8 ребра зліва, які виникли від дії тупого (-их) предмета (-тів), могли утворитися від ударів руками та ногами в зазначену ділянку тіла, загалом не характерні для утворення внаслідок падіння, та згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоровя.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження - умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених устатті 121цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає вірною.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та дав показання про те, що з сусідом ОСОБА_3 у нього приблизно півтора року тривають неприязні відносини, оскільки вважає, що сусіди хочуть виселити його з будинку. З потерпілим він проживає в одному будинку, в їх спільному користуванні перебуває подвіря. В той день, 28 березня 2017 року, в період часу з 19-ї до 20-ї години між ним та сусідкою ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_3, виник конфлікт. ОСОБА_3 заступився за дружину. Після чого суперечка розпочалася вже між ним та ОСОБА_3 Під час такої суперечки він підійшов до ОСОБА_3, який в той час стояв на подвірї господарства, біля приміщення сараю, та правою ногою наніс один удар по тілу ОСОБА_3 Від нанесеного удару ОСОБА_3 впав на підлогу приміщення сараю. Він підійшов до ОСОБА_3, коли той лежав на підлозі, та наніс ще два-три удари ногою по тулубу потерпілого. Після цього він пішов у будинок. В той день бачив, що потерпілий носив дрова до хати.

Підходив до потерпілого ОСОБА_3 хотів вибачитися перед ним, але потерпілий з ним не бажає розмовляти.

У вчиненому розкаюється.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов, в інтересах держави в особі, Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоровя» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні в розмірі 2746,14 гривень не визнав, вважає, що перебування потерпілого ОСОБА_3 на лікуванні у вказаному закладі повязане з отриманням ним путівки на санаторне лікування.

У випадку встановлення судом підстав для стягнення з нього витрат за перебування потерпілого на лікуванні, обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що погоджується відшкодувати такі витрати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 дав показання про те, що з обвинуваченим ОСОБА_2 тривалий час перебуває у неприязних відносинах. 28 березня 2017 року о 19 годині 30 хвилин він йшов у сарай свого господарства, щоб взяти миску та дати собаці їсти. В той час почув, що його сусід ОСОБА_2 сварився з його дружиною ОСОБА_6, ображав її нецензурною лайкою, хотів її побити. Він заступився за дружину, але ОСОБА_2 відразу почав з ним конфлікт. Коли він стояв біля сараю, ОСОБА_2 підійшов до нього та ногою вдарив його в ліву сторону тіла, після чого вдарив у голову. Від нанесених ударів він залетів у сарай та впав на підлогу. ОСОБА_2 підійшов до нього та почав бити ногами. В нього були переламані ребра. В той день він про те, що його побив ОСОБА_2 повідомив у поліцію. З 4 квітня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 постійно з ним конфліктує, створює неможливі умови проживання, а тому вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання повязане з його ізоляцією від суспільства.

Відповідно до висновку експерта № 77 від 25 квітня 2017 року (а.п. 99-100) у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження тупу травму лівої половини грудної клітки. Перелом 8 ребра зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (-их) предмету (-тів), могли утворитися від ударів руками та/чи ногами у зазначену ділянку тіла, загалом не характерні для утворення внаслідок падіння, можливо в термін вказаний у постанові слідчого та згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоровя.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 квітня 2017 року з фототаблицею до нього (а.п. 102-108) потерпілий ОСОБА_3 відтворив обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 квітня 2017 року з фототаблицею до нього (а.п. 116-121) свідок ОСОБА_6 відтворила обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3

Відповідно до висновку експерта № 82/77 від 27 квітня 2017 року (а.п. 111-112), висновку експерта №85/77 від 27 квітня 2017 року (а.п. 124-125) у гр. ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження тупу травму лівої половини грудної клітки. Перелом 8 ребра зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (-их) предмету (-тів), могли утворитися від ударів руками та/чи ногами в зазначену ділянку, можливо в термін вказаний у постанові слідчого та згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоровя. Механізм та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 може відповідати механізмові на який вказував потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 під час проведення з ними слідчих дій шляхом нанесення удару ногою в зазначену ділянку тіла.

Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 4424 (а.п. 62-73) ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоровя» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 4 по 13 квітня 2017 року з діагнозом тупа травма лівої половини грудної клітки, перелом VII-VIII ребер зліва.

Згідно розрахунку фактичної вартості надання медичної допомоги (а.п. 82) витрати за перебування ОСОБА_3 на лікуванні в Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоровя» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 4 по 13 квітня 2017 року складають 3406,01 гривень, з яких 659,87 гривень медичному закладу відшкодовано ТДВ «Страхова компанія «Нафтагазстрах», оскільки ОСОБА_3 є застрахованим пенсіонером ПАТ «Укрзалізниця» (а.п. 75).

Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують показання обвинуваченого та потерпілого, є такими, що зібрані у відповідності до вимог діючого кримінального процесуального законодавства.

Сумнівів у достовірності таких доказів сторони судового провадження, потерпілий не висловлювали та не заявляли клопотань про виключення їх з числа доказів.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 122 КК України, доведена дослідженими доказами у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання потерпілого ОСОБА_3 на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, наносивши удари по голові, оскільки дослідженими доказами по справі такі обставини не знайшли свого підтвердження.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер, тяжкість (згідно статті 12 КК України злочин є середньої тяжкості), ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину; обставини, що помякшують та обтяжують покарання; те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти здоровя особи та його судимість не знята і не погашена (а.п. 127-130), знову обвинувачується у вчиненні злочину проти здоров'я особи; вчинив злочин проти особи похилого віку, дані про особу винного, який по місцю проживання, а також за місцем відбування раніше призначених покарань характеризується посередньо (а.п. 132, 135); думку потерпілого щодо виду та міри покарання та приходить до висновку про призначення покарання необхідного, достатнього для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів у межах передбачених санкцією ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі.

Призначаючи покарання, суд також враховує досудову доповідь Радивилівського районного сектору з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.п. 178-181), відповідно до висновку якого виправлення ОСОБА_2 є неможливим без його ізоляції від суспільства.

В судовому засіданні державний обвинувач Матвєєва Ю.В. вважала за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк три роки з покладенням обовязків, передбачених п. 1, п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Однак, дослідженими доказами в судовому провадженні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 30 листопада 2006 року був засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до пяти років позбавлення волі. 15 листопада 2011 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років позбавлення волі, тобто за вчинення умисних злочинів проти здоровя особи.

Проте, ОСОБА_2 вчинив новий умисний злочин проти здоров'я особи.

Крім того, 10 вересня 2012 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України та відповідно до ст. 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі.

Згідно досудової доповіді Радивилівського районного сектору з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.п. 178-181) встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2017 року, як до вчинення інкримінованого йому злочину, так і після цього, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 127, ст. 173 КУпАП.

Вказані обставини свідчать про небажання обвинуваченого ОСОБА_2 стати на шлях виправлення та, на думку суду, унеможливлюють призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

При вирішенні цивільного позову про відшкодування витрат лікувального закладу за перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні в розмірі 2746,14 гривень, суд приходить до висновку про задоволення вказаних позовних вимог, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні злочину доведена дослідженими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоровя» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 4 по 13 квітня 2017 року та витрати на його лікування склали 3406,01 гривень, з яких 659,87 гривень медичному закладу відшкодовано ТДВ «Страхова компанія «Нафтагазстрах», оскільки ОСОБА_3 є застрахованим пенсіонером ПАТ «Укрзалізниця» (а.п. 75). Різниця становить 2746,14 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Задовільняючи цивільний позов, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави судового збору в розмірі 640,00 гривень, що визначений Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, за вирішення спорів майнового характеру.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази відсутні.

Під час досудового розслідування кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався, підстав для його застосування на час до набрання вироком законної сили немає.

Відповідно до викладеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 12, 122 КК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік шість місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоровя» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Огієнка, 5, р/р 26002300477353 у філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 325796, код ЄДРПОУ 40081352) за перебування потерпілого ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в розмірі 2746 (Дві тисячі сімсот сорок шість) гривень 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 (Шістсот сорок) гривень.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу через Демидівський районний суд Рівненської області до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається з дотриманням вимог ст. 396 КПК України щодо її змісту.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Т.С. Феха.