Рішення № 6904899, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 40/327                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповдіальінстю „ Мелос плюс”, м. Донецьк

про стягнення 2 120 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача Манжула А.М. - юрисконсульт

від відповідача не з”явився

Суть спору:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 2120 грн. згідно договору оренди .№1828/2005 від 01.06.05р. нерухомого державного майна – нежитлове вбудоване приміщення.

Сторін повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ за закінченням терміну зберігання”.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", " за зазначеною адресою не знаходиться” („ не проживає”), „за закінченням терміну зберігання” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процессу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Безпосередньо у судовому засіданні, представник позивача надав довідку станом на 20.03.09р. про включення підприємства відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходження підприємства відповідача вказане у довідці, співпадає з адресою вказаною у позовній заяві.

Тому, неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про судове засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги, доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.06.05р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „ Мелос плюс”, надалі Орендар, було укладено договору оренди .№1828/2005 нерухомого державного майна – нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 47,26 кв. м., яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул.. Рози Люксембург, 8, що знаходиться на балансі Донецького національного університету”, надалі – Балансоутримувач.

Факт передачі спірного майна підтверджено актом прийому – передачі нерухомості від 01.06.2005р., що відповідає вимогам пунктів 2.1 та 7.1 договору.

Строк дії договору визначено сторонами у пункті 10.1, а саме його укладено строк на 360 ( триста шістдесят) днів, і діє він з 01.06.05р. по 26.05.06р. включно, с правом майбутньої пролонгації зазначеної у пункті 10.6 договору.

11 травня 2009 року закінчився строк дії договору оренди. У зв’язку з неналежним та несвоєчасними виконанням умов договору, позивач листом № 11-06-04-06071 від 05.06.09р. висловив свої заперечення проти поновлення строку дії договору і водночас зобов’язало відповідача повернути майно із оренди на адресу Балансоутримувача за актом прийому-передачі. Вказані дії позивача відповдіають приписам ст. 764 ЦК України.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 5.7 договору, у разі його припинення, Орендар зобов’язаний за актом прийому-передачі повернути об’єкт оренди Орендодавцю. Тобто, обов’язок по складенню акту прийому-передачі на повернення майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Оскільки майно було не повернуто до наступного часу на адресу Балансоутримувача, позивач намагається стягнути з нього неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 13.06.09р. по серпень 2009р. в сумі 2120 грн. Матеріали справи підтверджують що, майно до наступного часу не повернуто відповідачем на користь Балансоутримувача за вимогами закону та договору, який припинив свою дію 26.05.06р., а тому позивач посилається на порушення відповідачем вимог частини 1 ст. 785 ЦК України.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, а доводи відповідача хибними, виходячи із наступного:

Предмет договору перебуває у комунальній власності, тому до правовідносин сторін застосовуються вимоги статей 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.

За приписами ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобов’язаний негайно повернути орендодавцеві об’єкт оренди.

Листом №11-06-03-08311 від 30.07.09р. позивач повідомив відповідача про нарахування неустойки за весь час прострочення повернення майна. Факт отримання листа відповідачем підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 31.07.09р.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обв’язку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Умови припинення договору визначено сторонами у пункті 10.8, де зазначено, зо договір оренди може бути припинено внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріали справи підтверджують те, що договір припинив свою дію 26.05.06р., однак майно до наступного часу не повернуто відповідачем на користь Балансоутримувача за вимогами закону.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт прострочення повернення відповідачем спірного майна, яке перебувало в оренді. Натомість, відповідач підстави утримання майна та неповернення його на користь Балансоутримувача суду не надав.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди згідно наданого розрахунку за період прострочення з 13.06.09р. по серпень 2009р., яка дорівнює 2 120 грн. за договором, який припинив свою дію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, а тому воно підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету, оскільки останній не звільнений від сплати державного мита.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „ Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.ч 2, 3 ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 ч. 2 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 188, 291 ГК України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області задовольнити .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ Мелос плюс”, 83055, м. м. Донецьк, Ворошиловський, вул. Рози Люксембург, 8, ід. код 33554680, на користь:

- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31115093700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, ід. код 34686537, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 2 120 грн., видавши наказ;

- держбюджету України державне мито в сумі 102 грн., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя