Ухвала суду № 69047641, 22.09.2017, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

іменем України

Справа №1023/1719/12

Провадження №4-с/377/3/17

22 вересня 2017 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Щуковській А.М.,

з участю:

представника заявника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі скаргу ОСОБА_2 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, заінтересована особа публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_4 Русь» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» ОСОБА_5, -

УСТАНОВИВ:

04 серпня 2017 року до суду надійшла скарга від ОСОБА_2, в якій він просить:

-поновити як пропущений з поважної причини строк на оскарження рішення;

-визнати незаконними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 по виконавчому провадженню за виконавчим листом № 1023/1719/12 щодо відмови у скасуванні заборони у обмеженні ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України;

-зобовязати начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 по виконавчому провадженню за виконавчим листом № 1023/1719/12 скасувати заборону у обмеженні ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України, направивши до адміністрації прикордонної служби України листа про скасування заборони у обмеженні ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

Скарга обґрунтована тим, що 26.06.2013 року Славутицьким міським судом Київської області було видано виконавчий лист № 1023/1719/12, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження № 38994662. В період з 19.07.2012 року по 10.08.2012 року боржником було сплачено на користь банку 316088,19 гривень по відсоткам і 2327192 гривні по тілу кредиту. Таким чином, ним у добровільному порядку була виплачена значна сума заборгованості. Проте, 03.04.2014 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва за поданням державного виконавця було тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7460318,41 гривень та судового збору в сумі 4939,5 гривень, на загальну суму 7465257,91 гривень. При цьому, станом на час проведення виконавчих дій він по мірі своїх можливостей виконував покладені на нього обовязки. З нього вираховувалося 20 % заробітної плати у ПКП «МАКЕТ» щомісячно в рахунок погашення боргу. Крім того, станом на даний час відсутні жодні відомості з приводу наявності у ОСОБА_2 складу будь-якого кримінального правопорушення, у тому числі і передбаченого ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, долученими до даної скарги. Фактично в діях ОСОБА_2 відсутній будь-який умисел на невиконання покладених на нього обовязків. 24.12.2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області ОСОБА_7, враховуючи відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, розяснивши останньому, що виконавчий документ може бути повторно предявлений до виконання в строк до 24.12.2015 року. При цьому, обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України залишилось не скасованим. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», норми якого діяли на час проведення виконавчих дій по стягненню коштів з ОСОБА_2, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, скасовуються вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження. Отже, державний виконавець повинен був скасувати встановлене судом обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки прерогатива вирішення цього питання покладена саме на нього. Проте, у відповіді на звернення ОСОБА_2 до ДВС було лише зазначено, що підстави та обставини щодо скасування встановлених обмежень у праві виїзду за межі України відсутні. Заявнику, до моменту отримання ним відповіді на його звернення, не було відомо про повернення виконавчого листа стягувачу і заборони виїзду за межі України. До цього моменту заявника жодним чином ДВС не повідомляло про повернення ще у 2014 році виконавчого листа стягувачу, а тому він вважав, що стосовно нього до теперішнього часу проводяться виконавчі дії. Враховуючи той факт, що державним виконавцем помилково зазначалося у всіх матеріалах виконавчого провадження про те, що саме колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області було видано виконавчий лист № 1023/1719/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БАНК «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором, а у відповідності до вимог ч. 2 ст. 384 ЦПК України, за якою скарга про порушення прав і свобод учасника виконавчого провадження подається до суду, який видав виконавчий документ, то заявник неодноразово звертався з даною скаргою у відповідності до вищевказаної норми до апеляційного суду Київської області. Проте, згідно останньої відповіді з апеляційного суду Київської області № 08.01-04/38/2017 від 27.07.2017 року за підписом секретаря судової палати у цивільних справах ОСОБА_8, його скаргу на дії державного виконавця було повернуто йому як помилково подану, оскільки виконавчий лист був виданий Славутицьким міським судом Київської області, куди йому і необхідно було звернутися із даною скаргою, а інформація про видачу виконавчого листа апеляційним судом Київської області зазначена державним виконавцем як помилкова. При зверненні з даною скаргою до Славутицького міського суду Київської області строк для оскарження рішення сплинув, однак не з його вини, тому просить визнати цей строк пропущеним з поважної причини та поновити його.

Від відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області на адресу суду надійшли заперечення, які мотивовані тим, що у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження № 38994662 з примусового виконання виконавчого листа № 1023/171912 від 26.06.2013 року, виданого Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованості в сумі 7465257,91 гривень. В ході провадження виконавчих дій державним виконавцем було підготовлено та направлено подання до суду щодо тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України, так як боржником рішення суду в строк (сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), наданий на самостійне (добровільне) виконання не виконано, до відділу не надано жодних підтверджень про повне чи часткове виконання рішення суду, тому дане подання було задоволено та ухвалено відповідне рішення, за яким боржника ОСОБА_2 обмежено в праві виїзду за межі України з метою забезпечення повного виконання рішення суду до повного його виконання. В звязку з тим, що в ході провадження виконавчих дій майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не виявлено, 24.12.2014 року державним виконавцем відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Державним виконавцем не виносилася постанова про закінчення виконавчого провадження, крім того, відсутня інформація про повну сплату виконавчого збору, тому відсутні підстави для скасування заходів примусового виконання.

Від заінтересованої особи надійшли на адресу суду письмові заперечення на скаргу, які обґрунтовані тим, що станом на 15.08.2017 року заборгованість ОСОБА_2 без урахування штрафних санкцій складає 7425893,65 гривень. Боржник у добровільному порядку борг не сплачує. 24.12.2014 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа. Однак, ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» має право повторно предявити виконавчий лист № 1023/1719/12 до виконання.

У судовому засіданні представник заявника просив задовольнити скаргу, посилаючись на те, що начальник відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 повинен був скасувати заборону у тимчасовому обмеженні ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, оскільки він частково виконав рішення суду. Крім того, стягувач, якому було повернуто виконавчий лист, у встановлений строк не звернув його до виконання.

В судове засідання начальник відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 та представник заінтересованої особи не зявилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27.03.2013 року у справі № 1023/1719/12, П № 2/377/9/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 Русь» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 Русь» про захист прав споживача шляхом визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2013 року, рішення Славутицького міського суду Київської області від 27.03.2013 року скасовано, позов ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 460318,41 гривень та витрати по оплаті судового збору в розмірі 4939,5 гривень, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 року представнику за довіреністю ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» 26.06.2013 року Славутицьким міським судом було видано виконавчий лист № 1023/1719/12.

Згідно листа начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Київській області № 6629 від 07 вересня 2017 року надати належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження № 38994662 не можливо в звязку з тим, що державний виконавець, який здійснював виконавчі дії за даним виконавчим провадженням, не передав матеріали виконавчого провадження до архіву.

З наданих представником заявника копій документів з виконавчого провадження № 38994662 та витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень зясовано, що 09 липня 2013 року публічним акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_4 Русь» було подано заяву до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Київській області про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 1023/1719/12 від 26 червня 2013 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Київській області від 23.07.2013 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 1023/1719/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 460318,41 гривень та витрат по оплаті судового збору в розмірі 4939,5 гривень, всього на загальну суму 7465257,91 гривень.

23.07.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Згідно листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.08.2013 року, адресованого відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області, повідомлено, що станом на 30.06.2013 року ОСОБА_2 серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу), відсутній.

25 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 та зобовязано головного бухгалтера ПКП «МАКЕТ» відраховувати 20 % від заробітної плати боржника щомісячно в рахунок погашення боргу.

25 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 та зобовязано головного бухгалтера ПАТ «КГХ «Новий Чернігів» відраховувати 20 % від заробітної плати боржника щомісячно в рахунок погашення боргу.

25 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 та зобовязано головного бухгалтера ПАТ «КГХ «Новий Чернігів-ХХІ» відраховувати 20 % від заробітної плати боржника щомісячно в рахунок погашення боргу.

Листом в.о. директора ПрАТ «КГХ «Новий Чернігів» від 28 листопада 2013 року повернуто без виконання оригінал постанови у ВП № 38994662 від 25.10.2013 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 у звязку зі звільненням боржника. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2014 року за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області тимчасово обмежено громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: Добринінський кв-л, вул. Майбутнього, 4, м. Славутич, Київської області, у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 10.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 460318,41 гривень та судовий збір 4939,5 гривень, на загальну суму 7 465257,91 гривень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» 24 грудня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого документа виконавчого листа № 1023/1719/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7460318,41 гривень та судового збору 4939,5 гривень, на загальну суму 7465257,91 гривень.

Листом начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 № 3358 від 13 травня 2017 року у відповідь на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що у відповідності до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 24.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, так як в ході провадження виконавчих дій, майна належного боржникові, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, боржником рішення суду не виконано. Постанова про закінчення виконавчого провадження не виносилась, в звязку з чим відсутні підстави на скасування заходів примусового виконання рішення суду, а саме скасування обмеження в праві виїзду боржника за межі України.

Не погоджуючись із діями начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся із скаргою до суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення із скаргою до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як зазначено у ч.2 ст.385 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.

Таким чином, реалізація права сторони виконавчого провадження на оскарження дій посадових осіб органів державної виконавчої службиповязується з днем, коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Заявник у поданій заяві посилається на те, що про порушення свого права він дізнався із відповіді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 № 3358 від 13.05.2017 року. Враховуючи той факт, що державним виконавцем помилково зазначалося у всіх матеріалах виконавчого провадження про те, що колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області було видано виконавчий лист № 1023/1719/12 про стягнення з нього на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь» заборгованості за кредитним договором, то він неодноразово звертався з даною скаргою до апеляційного суду Київської області. Відповідно до останньої відповіді секретаря судової палати у цивільних справах ОСОБА_8 № 08.01-04/38/2017 від 27.07.2017 року його скаргу на дії державного виконавця було повернуто як помилково подано і розяснено про необхідність звернення із скаргою до Славутицького міського суду Київської області. 02 серпня 2017 року заявник дану скаргу відправив поштою до Славутицького міського суду.

Вказані причини пропуску строку звернення зі скаргою до суду суд вважає поважними, тому пропущений з поважних причин строк для подання скарги підлягає поновленню.

При вирішенні скарги по суті суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені вКонвенціїта уПершому протоколідо неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12Міжнародного пакту про громадянські та політичні правапередбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюєтьсяЗаконом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII«Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями п.5 ч. 1 ст. 6 цьогоЗаконувстановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Як вбачається з ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2014 року, яка набрала законної сили, підставою для встановлення тимчасового обмеження громадянину України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7465257,91 гривень, стало ухилення боржника від виконання зобовязань. Зазначене обмеження було застосовано судом з метою захисту прав стягувача ПАТ «Банк «ОСОБА_4 Русь».

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 21.12.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 38994662 виконавчий лист № 1023/1719/12 повернуто стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999року №606-XIV( далі Закон №606-XIV), який діяв на час здійснення виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як зазначено у ч.1 ст.50 Закону № 606-XIV, на яку посилається заявник у поданій скарзі, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Підстави повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, були передбачені ст.48 Закону № 606-XIV, відповідно до якої виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз даних статей свідчить про те, що вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення скасовуються в разі повернення виконавчого документу до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, тому посилання представника заявника на ст.50 Закону № 606-XIV, як на підставу скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в разі повернення виконавчого документа стягувачу, є помилковими.

Таким чином, враховуючи, що виконавчий лист постановою державного виконавця було повернуто стягувачеві, а не суду, який видав виконавчий лист, то підстав у державного виконавця для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не було.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ), чинного на час звернення заявника із заявою до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження.

Виходячи із змісту вказаної статті, скасування вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення здійснюється також у випадку повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Згідно п.5 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 року № 512/5( у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 року № 2832/15, зареєстрованого в МЮУ 30.09.2016 року за № 1302/29432) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставічастини першої статті 38 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставіпунктів 1 - 3,5 - 7,9 - 12,14,15частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобовязань щодо сплати періодичних платежів.

Аналогічні підстави для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачені п.4 розділу ІІІ Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України 07.02.2014 року № 288/5/102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2014 року за № 273/25050.

Згідно ч. 1ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 цієї статті органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що рішення суду боржником ОСОБА_2 не виконано, виконавчий лист повернуто стягувачу у звязку з відсутністю майна боржника, на яке можна звернути стягнення, вищезазначеними нормативними актами не передбачено скасування державним виконавцем тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника в разі повернення виконавчого документу стягувачу, то суд приходить до висновку, що начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 правомірно відмовив ОСОБА_2 у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи представника заявника про те, що стягувач пропустив строк звернення з виконавчим листом до виконання не заслуговують на увагу суду, оскільки статтею 371 ЦПК України передбачено право стягувача на звернення із заявою до суду про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документа до виконання, тому стягувач не позбавлений права повторно предявити виконавчий лист до виконання.

За таких обставин скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 387 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Поновити строк для подання скарги до суду.

У задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. Ф. Теремецька