Рішення № 6904487, 01.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.09р. Справа № 25/209-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 1 ДФ ВАТ "Укртелеком", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Промторгінвест-компані", м. Кривий Ріг про стягнення 6453,96 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Корніх Н.Ю. - дов. №19 від 05.01.09р.

від відповідача: Самозван К.А. - наказ №6-к від 05.08.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього неустойки у розмірі 6 358,55 грн. за користування приміщенням після припинення дії договору оренди нежитлових приміщень № 389 від 20.07.1998р. за період з вересня 2008 року по липень 2009 року. та 3 % річних за прострочення платежу у розмірі 95,41 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на невиконання відповідачем своїх обов’язків по звільненню орендованого приміщення за договором оренди нежитлових приміщень № 389 від 20.07.1998р., який припинив свою дію 01.07.2008р. та приписи ст. 291 ГК України, ст. 785 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що сторонами було пролонговано дію договору оренди нежитлових приміщень № 389 від 20.07.1998р. та укладено новий договір оренди згідно з ст.. 181 ГК України, що підтверджується тим, що відповідач своєчасно сплачує орендну плату за орендоване ним приміщення. Також, відповідач вказує, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема і ст.. 385 ЦК України, оскільки орендні відносини між суб’єктами господарювання регулюються виключно нормами ГК України.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 03.11.2009р. по 12.11.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:          

20.07.1998р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 389 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне користування нежитлове приміщення площею 63кв.м. в будівлі по адресу: м. Кривий Ріг, пл.. Радянська, 1.

Факт передачі орендованого приміщення орендарю підтверджується актом прийому-передачі майна державного підприємства від 20.07.1998р., який підписано сторонами.

Згідно з п. 10.1. договору, строк дії було встановлено з 01.07.1998р. по 01.07.2003р., терміном на 5 років.

Відповідно до п. 10.6. договору, у випадку відсутності заяви одної з сторін про припинення чи зміни договору після закінчення його строку, на протязі місяця він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки жодна з сторін не зверталася з відповідною заявою після закінчення терміну дії договору, то дія договору оренди була продовжена на період з 01 липня 2003 року по 01 липня 2008 року.

До закінчення терміну дії договору, позивач за вих. № 01/42-3869 від 30 травня 2008 року звернувся до відповідача з повідомленням, що договір оренди на наступний термін пролонгований не буде.

За вих. № 01/42-4448 від 18 червня 2008 року до адреси відповідача був направлений проект нового договору та пропозиції переукласти договір в нової редакції, в строк до 25 червня 2008 року. Цей проект договору оренди та розрахунок орендної плати був розроблений ЦЕЗ № 1 ДФ ВАТ «Укртелеком», на підставі наказу ВАТ «Укртелеком»№ 404 від 07 листопада 2005 року з змінами та доповненнями, та Положенням про порядок передачі в оренду майна ВАТ «Укртелеком», затвердженого Головою Правління ВАТ «Укртелеком»(протокол № 45 від 02.11.2005 року). Розрахунок орендної плати був здійснений на підставі результатів незалежної експертної оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, який має виключне право здійснювати оцінку майна ВАТ «Укртелеком». Зазначений лист було одержано відповідачем 20.06.2008р., що підтверджується відповідною відміткою на листі, але, відповіді на пропозицію у встановлений законом термін, в адресу ВАТ «Укртелеком» не надійшло.

Після закінчення терміну дії договору –01.07.2008р., позивач направив відповідачеві листа за вих. № 01/42-4913 від 09 липня 2008 року, в якому зазначив про те, що договір не буде пролонгований на наступний термін та вдруге направив проект нового договору та запропонував його підписати. Одержання зазначеного листа не заперечується відповідачем та підтверджується його відповіддю від 16.07.2008р. за № 21/07, в якій відповідач не погодився з редакцією нового договору, підготованою позивачем, зокрема в частині визначення розміру орендної плати.

За вих. № 01/42-5252 від 23.07.2008р. позивачем на адресу відповідача втретє був спрямований проект договору, з поясненнями щодо його укладання. У відповідь на цю пропозицію відповідачем було направлено позивачеві лист від 28.07.2008р. за № 27/07 з яким було направлено підписаний відповідачем проект договору разом з протоколом розбіжностей.

Не погодившись з наданим протоколом розбіжностей позивач за вих. № 01/42-6114 від 27 серпня 2008 року вчетверте звернувся до відповідача з пропозиціями укладання договору у редакції орендодавця, а у разі не згоди з умовами договору, запропонував звільнити орендоване приміщення.

У відповідь на зазначений лист відповідачем за вих. № 27/09 від 17.09.2008р. було направлено позивачеві лист, у якому зазначено з посиланням на ч. 5 ст. 181 ГК України про набрання чинності новим договором оренди, внаслідок не передання позивачем спору на розгляд суду та необхідність виконання сторонами цього договору.

За вих. № 01/42-6703 від 17 вересня 2008 року на адресу відповідача позивачем був спрямований лист щодо добровільного вивільнення приміщення у зв’язку із припиненням дії договору. Відповідні на зазначений лист позивач не одержав.

Однак, не зважаючи на це, позивач листом № 01/42-298 від 19 січня 2009 року вп'яте запропонував відповідачу підписати проект договору, а у разі не підписання в термін до 15 лютого 2009 року звільнити приміщення, яке відповідач безпідставно займає. Відповіді з боку відповідача на цей лист, також не надійшло.

Відповідно до ч. 1. ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма щодо припинення дії договору оренди внаслідок відмови орендодавця від продовження орендних відносин у місячний строк після закінчення терміну дії договору оренди міститься у ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 ЦК України.

В силу ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма встановлена і ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно з ст.. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору,умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини та обставини справи, слід дійти висновку, що договір оренди нежитлових приміщень № 389 від 20.07.1998р., який було укладено між сторонами, припинив свою дію 01 липня 2008 року, оскільки орендодавцем в місячний термін з дня його припинення було подано орендарю заяву про не бажання його подальшої пролонгації та запропоновано укласти новий договір на нових умовах. Але між сторонами не було укладено і нового договору у встановленому законом порядку, оскільки позивачем не було його підписано та не прийняті розбіжності, які запропоновані відповідачем у протоколі розбіжностей. При цьому, суд враховує, що згідно з ст.. 181 ГК України, не передання на розгляд суду розбіжностей, які виникли між сторонами щодо умов договору оренди не є у даному випадку підставою для визнання такого договору укладеним. З обставин справи, також не вбачається, що укладення договору оренди нежитлового приміщення площею 63кв.м. в будівлі по адресу: м. Кривий Ріг, пл.. Радянська, 1 є обов’язковим для сторін в силу закону, або договір заснований на державному замовленні, або орендодавець є монополістом на певному ринку послуг з оренди не житлових приміщень, тобто положення ч. 7 ст. 181 ГК України не можуть бути застосованими до спірних правовідносин.

Безпідставними є і посилання відповідача на продовження ним використання орендованих приміщень та сплату орендної плати у розмірі, передбаченому договором, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем виставляються відповідачу рахунки на відшкодування комунальних послуг та сплату неустойки за користування приміщенням без договору оренди, які сплачуються відповідачем частково як орендна плата по договору. Отже, оплата зазначених рахунків не свідчить про пролонгацію сторонами орендних відносин по договору, а з матеріалів справи вбачається волевиявлення позивача саме на припинення орендних відносин.

Таким чином, оскільки договір оренди нежитлових приміщень № 389 від 20.07.1998р. припинив свою дію 01 липня 2008 року, а новий договір між сторонами не було укладено, відповідач був зобов’язаний повернути орендоване приміщення позивачу, чого здійснено не було, що не заперечується відповідачем.

Так, згідно з ст.. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахована відповідачу неустойка внаслідок не виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення приміщення після припинення дії договору оренди розмір, якої за період з вересня 2008р. по липень 2009р., з урахуванням розміру орендної плати (без ПДВ), встановленої п. 3.1. договору та застосування щомісячного індексу інфляції склав 15896,32грн. У зв’язку із частковою сплатою відповідачем неустойки у сумі 9537,77грн. позивачем заявлено до стягнення з відповідача не сплачену частину неустойки у сумі 6358,55грн.

Також позивачем на підставі ст.. 625 ЦК України нараховано відповідачеві 3% річних на суму несплаченої неустойки, розмір яких за період з 01.09.2008р. по 01.08.2009р. становить 95,41грн.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6358,55грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача безпідставними.

У стягненні ж з відповідача 3% річних у сумі 95,41грн. слід відмовити, оскільки чинним законодавством України не передбачено нарахування 3% річних, встановлених ст.. 625 ЦК України, не неустойку, сплата якої є правовим наслідком порушення стороною договору свого зобов’язання.

Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Промторгінвест-компані" (50036, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Мелешкіна, 13/9, код ЄДРПОУ 19362881) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 1 ДФ ВАТ "Укртелеком" (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул.. Димитрова, 30, код ЄДРПОУ 25543196) неустойку у розмірі 6358,55грн., та судові витрати за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 100,47грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 232,46грн., видати наказ.

В решті позовних вимог –відмовити.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано