Ухвала суду № 69043079, 18.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1830/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

18.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Голованя А.М.,

суддів: Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним поданням.

В обґрунтування заявлених у поданні вимог зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження № 46673603 про стягнення з ТОВ «НВПТФ «КРАН-СЕРВІС», керівником якого є ОСОБА_3, заборгованості на користь юридичних осіб та держави в сумі 3329920,46 грн.

Рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини пятої статті 19 Закону.

Державним виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до відділу примусового виконання рішень боржника для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник ТОВ «НВПТФ «КРАН-СЕРВІС» на виклики не зявився, про поважність причини неявки державного виконавця не повідомив.

Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності майно однак рішення не виконуються, кошти по рішенню суду не сплачуються.

На підставі зазначеного, вважає за необхідне тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи до виконання боржником зобовязань.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року відмовлено в задоволенні подання державного виконавця Мехеда О.В.

В апеляційній скарзі державний виконавець Мехед О.В. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання, посилаючись на те, що держаним виконавцем вжито усі передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, однак у зв'язку із свідомим невиконанням боржником своїх обов'язків, згідно рішення суду, зобов'язання залишається невиконаним.

Державний виконавець Мехед О.В. та Кучеренко В.М., які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не зявилися.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд виходив з відсутності доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення, а тому вжиття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не може вплинути на виконання ним своїх зобовязань

З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як зазначено у ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З метеріалів справи убачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження № 46673603 про стягнення з ТОВ «НВПТФ «КРАН-СЕРВІС» заборгованості на користь юридичних осіб та держави в сумі 3329920,46 грн. за відповідними судовими рішеннями та рішеннями органами податкової інспекції: - наказом № 3/5005/10330/2012 від 18.12.2012 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/1274/13 від 18.11.2013 господарського суду Дніпропетровської області; - наказом № 912/832/13 від 21.11.2013 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/953/14 від 16.05.2014 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/426/15 від 26.03.2015 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/1742/15 від 18.06.2015 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/5852/15 від 28.07.2015 господарського суду Дніпропетровської області; - вимога № Ю-220-23У від 04.08.2015 Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області; - наказом № 912/3394/15 від 17.11.2015 господарського суду Кіровоградської області; - наказом № 912/3786/15 від 11.12.2015 господарського суду Кіровоградської області; - вимога № Ю-4027-23У від 04.11.2015 Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області; - постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.01.2015 ВДСВ Олександрійського МРУЮ; - вимога № Ю-4027-23У від 02.03.2016 Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області; - вимога № Ю-4027-23У від 03.11.2016 Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Зобовязання покладені на боржника вказаними рішеннями, які виконуються в межах зведеного виконавчого провадження № 46673603 на даний час не виконані.

Керівником ТОВ «НВПТФ «КРАН-СЕРВІС» є ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Тому, саме на останнього покладається тягар доказування, оскільки особа, стосовно якої вирішується подання щодо обмеження її у праві виїзду, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Колегія суддів погоджується із висновками суду щодо відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про вчинення виконавчих дій спрямованих на реалізацію наявного у боржника рухомого та нерухомого майна, як і не надано доказів на підтвердження неможливості звернення стягнення на вказане майно.

Тому, сама по собі наявність невиконаного зобов'язання не може бути підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Застосування визначенихст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусовоговиконаннясудового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування.

Особа, що має невиконані зобовязання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Державний виконавець в поданні не вказав обставини, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобовязань за виконавчим документом, обмежившись фактом невиконання судового рішення.

Не надано доказів ухилення боржника від виконання зобовязань і в суді.

Також, для застосування вказаного обмеження необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння погашенню (виконання) зобовязань покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на боржника судовими рішеннями зобовязань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що боржник умисно ухиляється від виконання судового рішення не ґрунтуються на доказах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду скасуванню не підлягає як така, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: