Ухвала суду № 69038257, 13.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1394/17

Номер справи місцевого суду: 522/14409/17

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Богулевського А.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

слідчого Савчука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 2 000000 грн в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017160500004548,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. В якості альтернативного запобіжного заходу визначений розмір застави в сумі 2000000 грн., та у разі внесення застави на підозрюваного покладені відповідні обовязки, передбачені ч.5 ст.194 КК України.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави та визначити мінімальний розмір застави, передбачений положеннями ст.182 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України необґрунтована, ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які слідчий посилається у клопотанні недоведені, крім того прокурор не обґрунтував, чому інші більш мякі запобіжні заходи, а ніж тримання під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам. Також захисник зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги особу ОСОБА_4, який має постійне проживання в м.Одесі, проживає зі своєю цивільною дружиною та займається приватним бізнесом.

В судове засідання апеляційного суду не зявився перекладач з грузинської мови на українську. Враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, та те, що розгляд апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 неподразного відкладався з різних підстав, з метою забезпечення процесуальних прав підозрюваного, судовий процес здійснювався російською мовою, якою володіє підозрюваний.

Заслухавши суддю-доповідача, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозрипоняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини)

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4, однак не в повній мірі виконав вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він 03 серпня 2017 року близько 13 год. 30 хв. разом з ОСОБА_7, зайшовши в підїзд будинку №22 по вулиці Грецька в місті Одеса, де знаходячись у приміщенні вказаного будинку, подзвонили до квартири №4, в якій на даний час мешкає ОСОБА_8. Впевнившись, що в даній квартирі нікого немає, та що там можуть знаходитись цінні речі, вирішили проникнути до вказаної квартири з метою викрадення майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадання чужого майна, та впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, та їх дії носитимуть таємний характер, за допомогою заздалегідь пристосованих відмичок та ключів відчинили двері вищевказаної квартири. Проникнувши до квартири № 4, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 заволоділи ноутбуком фірми «Asus» в корпусі сірого кольору S/N 15G10N389410 вартістю 5000 гривень, зарядним пристроєм до нього, мобільним телефон марки «Huawei» IMEI-1 861103032804080, IMEI-2 861103032844094, вартістю 1000 гривень, грошовими коштами в сумі 800 доларів США.

Заволодівши речами, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, попередньо впевнившись, що їх дії продовжують носити таємний характер, разом із викраденим майном покинули вищезазначену квартиру, тим самим розпорядились майном на власний розсуд.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 03.08.2017 року (ділянка місцевості за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 22);

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України неподалік місця вчинення злочину;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8, яка вказує перелік викрадених речей, що були вилучені у затриманих осіб в ході огляду;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9, який вказує на ОСОБА_4, як на особу яка була затримана ним під час виходу з дому №22 по вул.Грецькій з викраденими речами потерпілої;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 який вказує на ОСОБА_4, як на особу яка була затримана ним під час виходу з дому №22 по вул.Грецькій з викраденими речами потерпілої

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

За таких обставин слідчий суддя дав правильну оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та, на підставі наданих доказів, вірно оцінив всі встановлені під час розгляду клопотання обставини кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, або продовжувати вчиняти інші злочини.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Крім того, підозрюваний є громадянином іншої держави, на території м.Одеси не має міцних соціальних звязків. В судовому засіданні апеляційного суду прокурор повідомив, що наразі ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні іншого аналогічного злочину проти власності.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, ризик того, що ОСОБА_4 з метою уникнути кримінальної відповідальності може покинути територію України є цілком реальним.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином іншої держави, не має постійного місця проживання на території м.Одеси, ніде не працює, а отже не має законних джерел доходу для існування. Підозрюваний не зміг пояснити чим саме займається на території України і з якою метою прибув до м.Одеси. Під час затримання ОСОБА_4 в нього були вилучені предмети та засоби для відмикання дверей.

На думку апеляційного суду зазначений факт свідчить про те, що ці предмети були виготовлені чи придбаний підозрюваними з метою систематичного вчинення корисливих злочинів.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд погоджується з існуванням ризику того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може продовжувати вчиняти нові аналогічні злочини.

Враховуючи вказані обставини апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що жоден з більш мяких запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому обставини передбачені ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом не встановлені.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що слідчий суддя в якості альтернативного запобіжного заходу визначив завідомо непомірний розмір застави для підозрюваного ОСОБА_4

В порушення вимог п.2 ч.5 ст. 182 КПК України слідчий суддя не врахував, що максимальний розмір застави для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в силу вимог ст.12 КК України, може бути визначений в сумі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід зазначити, що прокурор та слідчий у судовому засіданні апеляційного суду просили взагалі не визначати розмір застави ОСОБА_4

Апеляційний суд категорично не погоджується з такою позицією прокурора, оскільки це є порушенням ч.3 ст.183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу злочин, що інкримінується ОСОБА_4 не був вчинений із застосування насилля, не призвів до загибелі людини, а тому застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у цьому кримінальному провадженні є обовязковим.

Положення ч.5 ст.182 КПК Україничітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддю не були належним чином виконанні вимоги ч.5 ст.182 КПК України, оскільки в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до підозрюваного ОСОБА_4 застави в розмірі 2000 000 гривень. При цьому, слідчий суддя взагалі не взяв до уваги майновий стан підозрюваного ОСОБА_4, що є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя не вмотивувавши своє рішення в цій частині, в порушення вимог ч.4 ст.182 КПК України визначив підозрюваному ОСОБА_4 завідомо непомірний розмір застави, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Викладені обставини є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.

При розгляді питання щодо визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Приймаючи рішення про визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд враховує особу ОСОБА_4 його майновий стан, відсутність у нього міцних соціальних звязків, утриманців та постійного місця проживання в м.Одесі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що застава в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, а тому, враховуючи положення абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України апеляційний суд вважає за необхідне визначити йому заставу в розмірі, 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_4 обовязків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 04 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 2000000 грн. скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати до ОСОБА_4 Міхеіла Володимировича, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 01 жовтня 2017 року включно.

Визначити у якості альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обовязків, передбачених КПК України розмір застави, 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок:

Банківські реквізити

Депозитний рахунок для зарахування заставних сум

Отримувач: Апеляційний суд Одеської області

Код ЄДРПОУ 02892913

Р/р 37311091005572 МФО 820172

Банк отримувача: ДКСУ м. Київ

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 13 вересня 2017 року, заставна сума за ОСОБА_4 Міхеіла Володимировича, судді Толкаченко О.О., Джулай О.Б., Копіца О.В.

Підозрюваний ОСОБА_6 Міхеіл Володимирович звільняється з-під варти після внесення застави.

У paзi внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обовязки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця

роботи;

3)носити електронний засіб контролю;

4)здати на зберігання до органу досудового розслідування паспорт або інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Розяснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обовязків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У paзi звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому poзмipi або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання по 01 жовтня 2017 року включно.

Ухвала апеляційного суду в частині покладення обовязків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України діє з моменту внесення застави до закінчення строків досудового розслідування але не більше 2 місяців.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Копіца