Рішення № 69038232, 12.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4477/17

Номер справи місцевого суду: 509/675/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 березня 2017 року у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановила:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що відповідно до кредитного договору № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 р. ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 29 200 доларів США (далі Кредитний договір).

Відповідач зобовязався до 13.07.2027 р. повернути кредитта сплачувати відсотки за користування кредитом, а також комісію та інші платежі, передбачені договором.

Наданий ОСОБА_3 кредит був забезпечений порукою відповідача ОСОБА_4

У звязку з тим, що ОСОБА_3 не в повному обсязі виконував свої зобовязання за Кредитним договором, позивач вказав, що станом на 15.12.2014 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 26 945,72 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 19 267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3 643,90 доларів США; пеня за прострочення виконання зобовязання 1 742,92 доларів США, заборгованість за комісією - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1 282, 37 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, неодноразово надавав до суду заперечення на позов, клопотання про витребування доказів та про зупинення провадження у справі, заяву про відвід суду та з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі.

Справа була розглянута у відсутність відповідача ОСОБА_4, яка неодноразово викликалась як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції, однак до суду жодного разу не зявилась, рухом справи в судах вказаних інстанцій протягом 2,5 років не цікавилась.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 березня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» був задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором заборгованість в розмірі 26 945,72 доларів США, що станом на 15.12.2014 року за офіційним курсом НБУ становило 424664 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за прострочення виконання зобовязання 1742,92 доларів США, заборгованість за комісією - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282, 37 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору по 1827 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вищевказаного рішення суду першої та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 13.07.2007 року уклав з позивачем, правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк», Кредитний договір, згідно якого утримав у кредит 29200 доларів США зі строком повернення 13.07.2027 року.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобовязання, позивач уклав договір поруки з відповідачем ОСОБА_4, яка поручилась за ОСОБА_3 і зобовязалась відповідати в солідарному порядку перед банком за невиконання кредитором своїх зобовязань по Кредитному договору.

У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив свої зобовязання по кредитному договору щодо погашення заборгованості, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність стягнення кредитної заборгованості з відповідачів в солідарному порядку.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, суд правомірно виходив із того, що відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 і ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів.

У відповідності до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з викладених обставин, суд дійшов до правильного і обґрунтованого висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 зазначив, що матеріали справи не містять договору про відкриття рахунку№29093054491741 в ПАТ «КБ «Приватбанк», а також доказів того, що він отримав від позивача грошові кошти в кредит у сумі 29200 доларів США.

Також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять його заяви про видачу готівки та інші докази існування касових документів.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що дані доводи відповідача і апелянта ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки спростовуються наявністю самого Кредитного договору, згідно якого ОСОБА_3 отримав у кредит грошові кошти у сумі 29200 доларів США для придбання нерухомості, після чого належним чином виконував умови цього договору щодо погашення кредитної заборгованості.

На аркуші справи № 173 том 1, мається розпорядження на перерахування коштів ОСОБА_3 у сумі 29299 доларів США згідно Кредитного договору, а на аркуші справи № 172, том 1, мається касовий ордер на отримання відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 290200 доларів США.

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у вказаному Кредитному договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обовязки сторін договору.

Тобто, тільки ознайомившись з умовами Кредитного договору та отримавши повну інформацію про умови кредитування, відповідач ОСОБА_3 власноруч підписав Кредитний договір.

Більше того, 19.07.2010 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до Кредитного договору, що також свідчить про погодження ОСОБА_3 з умовами Кредитного договору (т.1, а.с.171).

З цих підстав, та у відповідності до ч.2 ст. 638, та ч.2 ст. 642 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що Кредитний договір є укладеним, виконувався сторонами належним чином, у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому кредитна заборгованість по цьому Кредитному договору має бути погашена відповідачами у встановленому законом порядку.

Що стосується посилання апелянта на те, що відносно нього не відкривався поточний рахунок №29093054491741 в ПАТ «КБ «Приватбанк», то колегія суддів зазначає, що дійсно вказаний рахунок не є поточним, а є кредитним, що підтверджується п. 7.2 Кредитного договору, який відкритий для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Стосовно посилання апелянта ОСОБА_3 на невідповідність розрахунку обставинами справи, то вони є безпідставними, оскільки повністю спростовуються розрахунком, наданим суду позивачем (т.1, а.с.6-9, 157-170).

Так, до суду апеляційної інстанції від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Який фактичний розмір заборгованості за кредитним договором №ODOVRG01420311, підписаного ОСОБА_6 та ПАТ «Приватбанк»?

2. Чи підтверджується документально видача кредиту за договором №ODOVRG01420311, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «Приватбанк»?

Проведення експертизи просив доручити Одеському НДІСЄ, оплату за проведення експертизи заявник клопотання гарантував.

Однак ухвалою колегія суддів від 12.09.2017 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, з огляду на наступні обставини.

Із заявленого клопотання вбачається, що його заявник просить судового експерта установити розмір заборгованості по кредитному договору.

Однак, в матеріалах справи мається відповідний розрахунок позивача, який відповідачем не спростований (т.1, а.с.6-9, 157-170).

Доводи представника апелянта з приводу того, що він не мав можливості заявити вказане клопотання в суді першої інстанції, є безпідставними та спростовуються тим, що він неодноразово був повідомлений про час і місце судового засідання в суді першої інстанції (т.1, а.с.40, 57, 71, 89, 95, 112, 115, 134, 143-149, 180, 199, 212, 217,219).

Більше того, апелянт ОСОБА_3 неодноразово надавав суду свої клопотання та письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких також не звертався до суду із клопотанням про призначення у справі судової експертизи (т.1, а.с. 45-50, 59-60, 74-75, 81-87, 89, 95, 116-117, 119, 181-191).

Крім того, 23.09.2016 року апелянт ОСОБА_3 звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на увалу про відкриття провадження у справі від 20.02.2015 року, тобто після півтора року після постановлення оскаржуваної ухвали (т.1, а.с.226).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.11.2016 року апелянту ОСОБА_3 було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги (т.1,а.с.247-248).

Що стосується документального підтвердження факту отримання апелянтом ОСОБА_3 в кредит грошових коштів, то для встановлення цього факту не потрібна судова експертиза, так як зазначений факт підтверджується матеріалами справи і тим, що ОСОБА_3 значний час погашав кредитну заборгованість.

Всі вищевикладені обставини, а також те, що в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 до суду із заявою про призначення у справі судової економічної експертизи не звертався, свідчить не про що інше, як про бажання апелянта затягнути розгляд справи на не визначений строк, що є недопустимим.

Разом з тим, вирішуючи питання про законність судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідачів пеню в доларах США, що є незаконним.

Так, за змістом ч. 1 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті може застосовуватись тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст.3,4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22 листопада 1996 року № 534/96-ВР розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (далі НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи з того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені повязано з розміром облікової ставки НБУ, а чинним законодавством України НБУ не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України гривні.

У звязку з цим, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду змінити, та зазначити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, в гривні України, відповідно зменшивши суму загальної кредитної заборгованості, зазначеної в доларах США.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення ухвали у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованою є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, у звязку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити, та зазначити суму пені, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, в гривні України, відповідно зменшивши суму загальної кредитної заборгованості, зазначеної в доларах США.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України та враховуючи, що ОСОБА_3 було відстрочено сплату судового збору за подання клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір за подання клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи у сумі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 березня 2017 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ODOVGK01420311 від 13.07.2007 р. станом на 15.12.2014 року в розмірі 27468,42 грн. та 25202,80 доларів США, що станом на 15.12.2014 року за офіційним курсом НБУ становить 397196,13 грн., з яких: заборгованість за кредитом 19267,86 доларів США; заборгованість за відсотками 3643,90 доларів США; пеня за прострочення виконання зобовязання 27468,42 грн., заборгованість за комісією - 992,80 доларів США, штраф (фіксована частина) - 15,86 доларів США; штраф (процентна складова) 1282, 37 доларів США.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір за подання клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи у сумі 320 грн. (триста двадцять гривень), які йому були відстрочені ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.09.2017 року, за наступними реквізитами:

Отримувач: УК у м.Одесі/Малиновськ.р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, пункт 1.8 КБК 22030001.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_7

ОСОБА_2