Рішення № 69038092, 21.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4659/17

Номер справи місцевого суду: 522/8546/13-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Лопотанові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справуза позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року,-

встановила:

04 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» було задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00022R41 від 04.07.2008 року на загальну суму 84155,5 грн., та вирішено питання судових витрат.

12 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2013 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2014 року заяву ОСОБА_2 задоволено, скасовано заочне рішення суду та призначено справу до розгляду.

02 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, та просили стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 00022R41 у розмірі 5459,36 доларів США та 186429,11 гривень та стягнути солідарно судові витрати 3653,97 грн.

Посилаючись на те, що 04.07.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00022R41, згідно якого ПАТ «Марфін Банк» видав ОСОБА_2 кредит в розмірі 6000,00 доларів США, зі сплатою 17,5% річних з терміном погашення до 01.07.2011 року.

З метою забезпечення даного договору 04.07.2008 року між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №00030r41.

Позивач посилається на те, що банк повністю виконав свої зобовязання за договором та надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 6000,00 доларів США.

Однак, ОСОБА_2 неналежно виконував свої зобовязання по погашенню кредиту та відсотків, в звязку з чим, з метою створення сприятливих умов позичальнику для виконання зобовязань за кредитним договором 07.10.2009 року та 20.12.2010 року були змінені умови виконання кредитного договору (банк відмовився від сплати боржником штрафів і пені) та встановлено термін погашення кредиту до 01.07.2012 року.

Незважаючи на це, ОСОБА_2 з травня 2012 року взагалі перестав погашати кредит та сплачувати відсотки за користування ним.

Станом на 22.10.2014 року заборгованість за кредитним договором складає 5459,36 доларів США та 186429,11 гривень, які банк просить стягнути з відповідачів.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00022R41 у розмірі 5459,36 доларів США та 186429,11 гривень та стягнуто солідарно судові витрати в розмірі 3653,97 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у зволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що 04.07.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00022R41, згідно якого ПАТ «Марфін Банк» видав ОСОБА_2 кредит в розмірі 6000,00 доларів США, зі сплатою 17,5% річних з терміном погашення до 01.07.2011 року.

З метою забезпечення даного договору 04.07.2008 року між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №00030r41.

Банк повністю виконав свої зобовязання за договором та надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 6000,00 доларів США.Однак, ОСОБА_2 неналежно виконував свої зобовязання по погашенню кредиту та відсотків, в звязку з чим, з метою створення сприятливих умов позичальнику для виконання зобовязань за кредитним договором 07.10.2009 року та 20.12.2010 року були змінені умови виконання кредитного договору (банк відмовився від сплати боржником штрафів і пені) та встановлено термін погашення кредиту до 01.07.2012 року.

Незважаючи на це, ОСОБА_2 з травня 2012 року взагалі перестав погашати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Станом на 22.10.2014 року заборгованість за кредитним договором складає 5459,36 доларів США та 186429,11 гривень.

За правилами ст. ст. 525 та 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 554, 598, 599, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України підставно прийшов до висновку про необхідність стягнення боргу з боржників.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали договори відповідно кредиту та поруки добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору та договору поруки сторонами визначено як обовязковими для виконання та ніяких заперечень щодо них відповідачами не висловлювалось.

Отже, розглядаючи спір, судова колегія вважає, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Однак допустив неправильне застосування закону у частині розподілу судових витрат, стягнувши їх з ОСОБА_2 та ОСОБА_3солідарно.

Проте, ст. с. 79, 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Солідарний обовязок відшкодування судових витрат кількома боржниками законом не передбачений, а отже судові витрати з обох боржників слід стягнути у дольовому відношенні тобто по ? частині з кожного.

Таким чином, у частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає зміні, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись: ст.ст. 79, 88, п. 3 ч. 1 ст. 307; ст. 309; ст. 316; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року в частині стягнення судових витрат розгляду справи змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» судові витрати у розмірі 3653,97 гривні в рівних частках з кожного.

В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до касаційного суду України.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6