Ухвала суду № 69036701, 21.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5956/17 21.09.2017 21.09.2017 21.09.2017

Провадження №22-ц/784/2093/17

Справа № 490/5956/17 Головуючий першої інстанції: Чулуп О.С.

Провадження № 22-ц/784/2093/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєвавід 13 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського національного університету імені ОСОБА_3 про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миколаївського національного університету імені ОСОБА_3, який обгрунтовував тим, що в 1981 році він закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Математика». Оскільки в дипломі, виданому йому в тому ж році, були помилки, він повернув його до інституту для знищення. 23 вересня 2016 р. Миколаївський національний університет імені ОСОБА_3, який є правонаступником Миколаївського державного педагогічного інституту, виготовив дублікат диплома спеціаліста С16 № 118581, вказавши у ньому кваліфікацію «Вчитель математики», яка не відповідає кваліфікації освітнього рівня «Спеціаліст».

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати протиправною дію відповідача щодо виготовлення вищевказаного дублікату диплому спеціаліста з вказаною у ньому кваліфікацією, що не відповідає освітньому рівню «Спеціаліст»; заборонити відповідачу видавати йому дублікат даного диплома та зобовязати виготовити дублікат документа про вищу освіту, в якому б кваліфікація відповідала освітньому рівню, вказаному у назві документа.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2017 р. відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погодившись з даною ухвалою та вважаючи, що відповідач не є субєктом владних повноважень, а тому спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, просив скасувати ухвалу та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача до Миколаївського національного університету імені ОСОБА_3, який уповноважений на виготовлення та видачу документів про вищу освіту, в тому числі і шляхом створення замовлень в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, є реалізацією владно-управлінських повноважень у сфері публічного інтересу, а тому такий спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Але з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить вимогам процесуального права.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно субєктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних, осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України).

Вжитий у КАС України термін «субєкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Як розяснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач не виправляє допущену помилку у дублікаті диплому, хоча згідно пункту 9 Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (затвердженого наказом МОН від 06.03.2015 р. №249) (далі Порядок) саме навчальний заклад вносить уточнення або виправляє виявлені помилки в ЄДЕБО, після чого створює (формує) в ЄДЕБО нове замовлення.

При цьому колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що Миколаївський національний університет імені ОСОБА_3, реалізуючи вищевказані функції виступає як суб'єкт владних повноважень.

Згідно пункту 19 Порядку видача документів про вищу освіту та додатків до них здійснюється на підставі наказу керівника навчального закладу, сформованого в ЄДЕБО. Навчальний заклад веде журнал реєстрації виданих документів про вищу освіту та додатків до них, що формується, роздруковується з ЄДЕБО, в якому видача документів про вищу освіту засвідчується підписами осіб, що видали та отримали документ.

Замовлення створюються (формуються) відповідальною особою навчального закладу в ЄДЕБО в електронній формі з накладання електронного цифрового підпису цієї особи, електронного цифрового підпису керівника навчального закладу та електронної печатки навчального закладу для осіб, яким до здобуття ступеня вищої освіти, спеціальності та спеціалізації залишається не більше тридцяти календарних днів, в межах ліцензованого обсягу, встановленого для навчального закладу.

Відповідальним за повноту, достовірність та актуальність інформації та даних, внесених вищим навчальним закладом (його відокремленим структурним підрозділом) до ЄДЕБО, на основі яких створюється інформація, що відтворюється в документах про вищу освіту та додатках до них, є керівник вищого навчального закладу.

За такого, на думку колегії суддів, не можна вважати, що навчальний заклад у цих правовідносинах здійснює владні управлінські функції.

Таким чином, як за субєктним складом учасників процесу, так і за характером спірних правовідносин заявлений ОСОБА_2 позов не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та інших субєктів, наділених владою в силу закону або рішень уповноважених державних органів, а тому не належить до юрисдикції адміністративного судочинства. Отже, відповідно до ст.15 ЦПК такий позов розглядається у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин висновок судді про наявність передбачених п.1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 є передчасним.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала судді підлягає скасуванню з направленням матеріалів позовної заяви до суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Центрального районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року скасувати та матеріали позовної заяви направити до того ж суду для повторного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_4