Ухвала суду № 69036416, 21.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3476/17 21.09.2017 21.09.2017 21.09.2017

Провадження №22-ц/784/2078/17

Справа № 489/3476/17 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/2078/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 міської ради (далі ММР), Садово-виноградарського товариства «Зоря» (далі СВТ «Зоря»), третя особа - ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ММР, СВТ «Зоря» про визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначав, що його син ОСОБА_6 був членом СВТ «Зоря», де на ділянці № 39, загальною площею 619 кв.м., ними був побудований садовий будиночок. 29 липня 2014 р. його син помер. Як вказав позивач, оскільки за життя ОСОБА_6 на встиг оформити своє право власності на зазначену земельну ділянку та садовий будинок з господарськими спорудами, йому було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане майно, щодо іншого спадкового майна, то ним отримано свідоцтво про право на спадщину.

За твердженням позивача, СВТ «Зоря» відмовляє йому у прийнятті до членів Товариства та надання у користування земельної ділянки, на якій розташований садовий будинок.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на будівельні матеріали з яких побудований садовий будинок та господарські споруди, що розташовані в СВТ «Зоря» на земельній ділянці № 39, за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, буд. 2.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

22 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони органу управління СВТ «Зоря», в тому числі, голові правління виносити на вирішення загальних зборів СВТ питання про надання у користування будь-кому земельної ділянки № 39.

Дану заяву обґрунтовує тим, що правління СВТ вже неодноразово розпоряджалось спірною ділянкою, надаючи її у користування стороннім особам. Тому, з метою запобігання порушення своїх прав та забезпечення можливості виконання в майбутньому рішення суду вважає за необхідне вжити вищезазначені заходи забезпечення позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2017 р. в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду, просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано суду доказів на обґрунтування своїх вимог про застосування заходів забезпечення позову які свідчили б про намір СВТ «Зоря» передати земельну ділянку у користування сторонній особі та неможливість виконання рішення суду в майбутньому.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18.04.2016р. у справі № 489/7573/15-ц частково задоволено позов ОСОБА_2: визнано протиправним і скасовано рішення загальних зборів СВТ «Зоря» від 19.09.2015р. в частині відмови у передачі ОСОБА_2 земельної ділянки № 39, а також в частині передачі цієї земельної ділянки на баланс СВТ «Зоря» з подальшою передачею її в оренду ОСОБА_7 (а.с. 10-12). Крім того, з пояснень голови правління СВТ «Зоря» у суді апеляційної інстанції вбачається, що на теперішній час після виходу ОСОБА_7 з членів СВТ Товариство надало у користування вищевказану земельну ділянку іншому члену СВТ.

Приймаючи до уваги, що подальший перерозподіл СВТ «Зоря» вищезазначеної земельної ділянки у разі задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за ним право власності на будівельні матеріали, з яких фактично побудований садовий будинок та господарські споруди саме на земельній ділянці № 39, потенційно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання представника СВТ «Зоря» на необґрунтованість позову ОСОБА_2 не є підставою для неприйняття заходів щодо його забезпечення.

Законодавством збалансовані права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовані. Зокрема, ст.155 ЦПК України передбачений порядок відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, у разі набрання законної сили рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 152 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

За такого, колегія суддів дійшла висновку про встановлення заходів забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом заборони СВТ «Зоря» вирішувати питання щодо передачі земельної ділянки № 39, площею 619 кв.в. в користування членам Товариства..

Оскільки постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не в повному обсязі зясував вищевикладені обставини, що мають значення при розгляді питання про забезпечення позову, у відповідності до п. 2 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Садово-виноградарському товариству «Зоря» вирішувати питання щодо передачі земельної ділянки № 39, площею 619 кв.в. в користування членам Товариства.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_8