Рішення № 6903538, 24.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2009Справа №2-31/4800-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” (03164, м.Київ, вул. Генерала Наумова, 15; 03115, м.Київ, пр.Перемоги, 136, к.34; ЗКПО 32854439) до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” (95053, м.Сімферополь, вул. М.Залки, 17а; ЗКПО 34700645)

про стягнення 20881,80 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Міндіч М.О., дов. у справі

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” звернулось до господарського суду АРК з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки на загальну суму 20881,80 грн., з яких 15339,05 грн. сума основного боргу, 1953,31 грн. сума нарахованої пені, 251,18 грн. 3% річних, 838,27 грн. інфляційні втрати, 2500,00 грн. сума додаткових витрат, що виникли в наслідок порушення відповідачем зобов’язань, також позивач просить стягнути судові витрати. Одночасно у позовній заяві позивач просить накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачу в межах ціни позову.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки №79 від 07.09.07р. та договору поставки б/н від 01.01.09р. щодо оплати в повному обсязі поставленого за видатковими накладними товару, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити, окрім суми основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати, а також додаткови витрати, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечує частково за мотивами, викладеними у відзиві на позов. Вказує на те, що видаткові накладні не містять посилання на договір, а у тексті договорів відсутнє посилання на те, що накладні є невід’ємною частиною договору, у зв’язку з чим відповідач вважає, що поставка відбулася не за договором, а за окремими накладними. Суму основного бору відповідач визнає, а в частині стягення пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правову допомогу проти позову заперечує за мотивами безпідставного їх стягнення через відсутність виникнення грошового зобов’язання перед позивачем за поставлену продукцію.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи у відсутність його представника за наявними документами у матеріалах справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в частині стягення пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правову допомогу.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухвавши пояснення представників сторін, надані у ході судового розгляду справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кречет» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) укладено договір поставки №79 та протокол розбіжностей від 05.09.2007 р. до нього, згідно умовам якого Постачальник зобов’язується поставити товар згідно замовленню Покупця. Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Постачальник здійснює поставку товару у пункт доставки відповідно до заявки (замовлення) Покупця своїм транспортним засобом та за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.М.Залки, 17а (п.2.1 договору).

Замовлення (заявка) на партію товару оформлюється у письмовому вигляді та передається по факсу або через представника Постачальника. Можлива передача письмової заявки засобами електроної пошти (п.2.2 договору).

Загальну суму договору складає вартість товару, отриманого за всіма накладними (п.5.1 договору).

Покупець виконує сплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів (пункт 5.6. договору).

Строк дії договору встановлено з моменту його фактичного підписання, але не визначено по який час діє договір. Тобто сторони не визначили строку дії договору, проте згідно п.1 ст.267 Господарського кодексу України, якщо в договорі поставки строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Отже за загальним правилом строк дії договору поставки 1 рік.

Дія договору кожного року автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо ні одна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або припинити його дію за 30 календарних днів до дня закінчення його дії (п.10.2 договору).

Оскільки сторонами не надано доказів розірвання договору або зміни його умов, суд приходить до висновку про чинність цього договору в період з 27.08.2007р. по 01.01.09р.

01.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кречет» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) укладено новий договір поставки б/н та протокол розбіжностей до нього, згідно умовам якого Постачальник зобов’язується поставити товар згідно замовленню Покупця. Покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно заявки (замовлення) Покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.М.Залки, 17а.

Згідно п.5.1, 5.6 зазначеного договору загальну суму договору складає вартість товара, отриманого за усіма накладними. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку. Оплата товару здійснюється Покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту переходу права власності на поставлений товар згідно п.1.2 договору. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Строк дії договору визначений сторонами з моменту його фактичного підписання по 31 грудня 2009 року включно (п.10.1 договору).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задовлення позову з огляду на наступне.

Матеріалами справи, а саме – видатковими накладними №кр6073 від 10.12.2008р., №кр6073/1 від 10.12.2008р., №кр6073/2 від 17.12.2008р., №кр6105 від 22.12.2008р., №кр6191 від 08.01.2009р., №кр6174 від 15.01.2009р. підтверджується факт поставки продукції відповідачу. Цей факт не заперечується і відповідачем.

Відповідач частково оплатив позивачу за поставлений товар у сумі 8410,40грн., залишок несплаченої суми складає 15339,05грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між сторонами (а.с.38).

Таким чином, сума боргу відповідача за отриману від позивача продукцію складає 15339,05грн., що підтверджується документально та не оспорюється відповідачем, тому в цієї частині позов обґрунтований і підлягає задовленню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, пені та витрат на правову допомогу, суд вважає позов необгрунтованим через відсутність правових підстав для стягення зазначених сум з огляду на наступне.

Позивачем не надано суду жодного доказу про наявність замовлень відповідачем поставки товару на підставі зазначених договорів у зв’язку з відсутністю таких письмових замовлень (заявок).

Аналізуючи видаткові накладні, додані позивачем до матеріалів справи, не можна зробити висновок, що ці накладні видані на підставі договорів №79 від 27.08.07р. та б/н від 01.01.2009р.

Так, накладна за №кр6073 від 10.12.2008р. видана без замовлення, №кр6073/1 від 10.12.2008р. – без замовлення, №кр6073/2 від 17.12.2008р. – без замовлення, №кр6105 від 22.12.2008р. - без замовлення, №кр6191 від 08.01.2009р. - без замовлення, №кр6174 від 15.01.2009р - без замовлення.

Крім того, у тексті договору поставки №79 від 27.08.07р. та у тексті договору поставки б/н від 01.01.09р. відсутні посилання, що накладні є невід’ємною частиною договору.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини сторін виникли не на підставі договору, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі переличених накладних.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати робто, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується тільки підписанами сторонами накладними на поставку товару, навність боргу за якими відповідачем не оспорюється.

Види забезпечення виконання зобов’язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, угода про забезпечення виконання зобов’язання неустойкою (пенею) вчиняється також у письмовій формі.

Однак, з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача щодо оплати товару за видатковими накладними, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені в сумі 1953,31грн. є неправомірним.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, у вигляді відшкодування збитків від інфляції та сплати 3% річних.

Проте, позивачем не надано доказів виникнення у відповідача грошового зобов’язання перед позивачем за продукцію, отриману по видатковим накладним від позивача.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не доведено суду, що він звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу за отриманий товар за відповідними накладними або з претензією щодо цього.

З огляду на вищевикладене відсутні правові підстави для стягення з відповідача збитків від інфляції в сумі 838,27грн. та 3% річних в сумі 251,18грн., оскільки у відповідача не виникло грошового зобов’язання перед позивачем за поставлену продукцію через відсутність терміну його виконання, тому відповідач не є таким, що прострочив.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 2500,00 грн. додаткових витрат, що виникли в наслідок порушення відповідачем зобов’язань за договорами поставки, а саме витрат, які виникли внаслідок необхідності позивача звернутися за юридичною допомогою до ТОВ «Інтер Стар» згідно договору №ЮР-237 від 12.08.09р.

При цьому, в правове обґрунтування такої вимоги позивач посилається на положення пункту 3 статті 216 Господарського кодексу України, яким передбачено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, а також на положення пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, згідно якого до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Проте, таке твердження позивача є помилковим, оскільки витрати на правову допомогу у судовому процесі не є збитками, спричиненими внаслідок порушення зобов’язання другою стороною, в розумінні наведених приписів закону.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України під збитками розуміє витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, вона застосовується за загальним правилом, при наявності вини боржника.

Отже, оплата юридичних послуг щодо підготовки та подання позовної заяви до господарського суду є витратами, понесеними строною у зв’язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи у господарському суді, і не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків через правову природу таких витрат, які не мають господарсько-правового характеру, оскільки виникають не з господарських зобов’язань, а з процесуальних прав сторони і можуть бути віднесені до судових витрат.

Таким чином, застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків в сумі 2500 грн. за оплату юридичних послуг є безпідставним.

Разом з тим, слід зазначити, що стаття 44 Господарського процесуального кодексу України відносить до складу судових витрат витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.04р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (із змінами, внесеними листом Вищого господарського суду України №01-08/163 від 12.03.2009р.) судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, відшкодування судових витрат в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, можливе лише за послуги надані адвокатом, а не будь-якою юридичною особою.

У пункті 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із змінми та доповненнями) зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є: пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Отже, оскільки зазначена сума витрат на оплату юридичних послуг, наданих юридичною особою, не відноситься до витрат, пов’язаних з розглядом даної справи у господарському суді, також відсутні підстави для стягнення з відповідача цієї суми.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Торговоий дім «Кречет» обґрунтовані частково в сумі 15339,05 грн. і в цієї частині підлягають задоволенню. В решті позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” в межах ціни позову. Але, у тексті позовної заяви не викладено підстав, якими таке клопотання обґрунтовано.

У зв’язку з чим, суд ухвалами господарського суду АРК від 29.09.2009 р. та 02.11.2009 р. неоднарозово зобов’язував позивача надати суду докази у підтвердження підстав для забезпечення позову, однак позивачем в обгрунтування даної заяви документальних доказів суду не представлено.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, в обґрунтування заявленої вимоги позивачем не надано суду документальних доказів наявності обставин неможливості виконання рішення господарського суду, а також доказів, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, равно як і не зазначено власне майна, на яке позивач вимагав накласти арешт, у зв’язку з чим вимога позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 24.11.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 30.11.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,44,49,66,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Кречет” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” відмовити.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Джонаголд” (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 17а; р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк» м.Сімферополь, МФО 351005, ЗКПО 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім «Кречет» (03164, м.Київ, вул.Генерала Наумова, 15; 03115, м.Київ, пр.Перемоги, 136, к.34; р/р 26000031620 в ВАТ «Український капітал» м.Київ, МФО 320371, ЗКПО 32854439) заборгованість у сумі 15339,05грн., державне мито у сумі 153,39грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 173,36грн.

4.          В частині стягення 1953,31грн. пені, 251,18грн. 3% річних, 838,27грн. інфляційних втрат та 2500,00грн. додаткових витрат, що виникли в наслідок порушення відповідачем зобов’язань, у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.