Рішення № 6903504, 24.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2009Справа №2-15/4691-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми ЛеДі+» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 71, 95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6 , ідентифікаційний код 23892515) До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної Надикти Вадима Петровича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 41, кв. 22 ідентифікаційний номер 2477700513)

Про стягнення 2826, 13 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Оскарова С.М., довіреність б/н від 20.08.2009р. у справі..

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Надикти Вадима Петровича про стягнення 2 826, 13 грн., у тому числі 2 559, 55 грн. суми основного боргу, 235,03 грн. – пені, 31, 55 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу від 01.03.2009р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 2559,55 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

23.09.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просить суд стягнути з відповідача 3058,78 грн., у тому числі 2 559, 55 грн. суми основного боргу, 235,03 грн. – пені, 31, 55 грн. -3% річних., 232, 65 грн. – доплати за отриманий метал у виконання пункту 3.4 Договору.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

30.10.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просить суд стягнути з відповідача 3151,89 грн., у тому числі 2 559, 55 грн. суми основного боргу, 359,69 грн. – пені, 48,38 грн. -3% річних., 232, 65 грн. – доплати за отриманий метал у виконання пункту 3.4 Договору.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

11.11.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій він просить суд стягнути з відповідача 3280,57 грн., у тому числі 2 559, 55 грн. суми основного боргу, 359,69 грн. – пені, 51,12 грн. -3% річних., 77, 56 грн. – інфляційних втрат, 232, 65 грн. – доплати за отриманий метал у виконання пункту 3.4 Договору.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛеДі+» (Продавець) ( позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною Надиктою Вадимом Петровичем (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу (а.с. 12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору продавець зобов’язується передати покупцеві у власність партію товару, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до пункту 1.2. Договору остаточна сума Договору визначається по цінам, що діють у сторін на момент оплати згідно із виставленими рахунками.

Згідно з пунктом 2.3. Договору строк оплати може бути відстрочений на 10 банківських днів з моменту поставки товару в разі взаємної згоди сторін.

Строк дії Договору становить з моменту підписання та до 31.12.2009р.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2559, 55 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи документами:

накладною № 10/ 5 від 10.03.2009р. на суму 1569, 55 грн. (а.с. 14)

накладною №10/ 3 від 10.03.2009р. на суму 990,00 грн. (а.с. 15).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами Покупця у накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 16)

Крім того, позивачем було виставлено рахунки-фактури: рахунок-фактура №СА-573 від 10.03.2009 року на суму 990,00 грн. ( а.с. 45); рахунок-фактура № СА-574 від 10.03.2009р. на суму 1569, 59 грн. (а.с 46).

Відповідач зобов’язався оплати отриманий товар протягом трьох робочих днів, про що свідчить гарантійний лист від 10.03.2009р. (а.с. 13).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 2559,55 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Отже, сума заборгованості в розмірі 2559, 55 грн. належним чином підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 77, 56 грн., 3% річних у розмірі 51,12 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період квітня 2009р. по вересень 2009р. повинна обраховуватися наступним чином:

100, 9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 = 103,030295

інфляційні втрати = ( (2559,55 грн. х 103, 030295) / 100 ) – 2559, 55 грн. = 77, 56 грн.

Отже, сума інфляційних втрат за період квітень 2009р. – вересень 2009 р. становить 77,56 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 13.03.2009р. по 11.11.2009р. повинна бути розрахована наступним чином : 2559, 55 грн. х 243 дня прострочення х 3% / 365 днів = 51, 12 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 51,12 грн. за період з 13.03.2009р. по 11.11.2009р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 359, 69грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 359, 69 грн. має бути зменшена та розрахована наступним чином:

2559, 55 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент) х 94 дня прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ на за період з 13.03.2009р по 14.06.2009р.) / 365 дн. = 158, 20 грн.

2559, 55 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент) х 57 днів прострочення х 22% (подвійна облікова ставка НБУ на за період з 15.06.2009р по 11.08.2009р.) / 365 дн. = 87,93 грн.

2559, 55 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент) х 33 дня прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ на за період з 12.08.2009р по 13.09.2009р.) / 365 дн. = 47,44 грн.

Отже, сума пені яка підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача, становить лише в розмірі 293, 57 грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 232, 65 грн. доплати за отриманий металопрокат відповідно до пункту 3.4 Договору.

Пунктом 3.4 Договору дійсно передбачений перегляд цін продавцем у односторонньому порядку на момент зміни їхньої ринкової вартості у випадку несвоєчасної оплати або несплати покупцем отриманого товару протягом строку, передбаченого Договором.

Проте позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано доказів зміни ринкової вартості товару на момент звернення з позовом до суду.

За таких обставин, у суду відсутні достатні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 232, 65 грн. за доплати за отриманий металопрокат.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.11.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної Надикти Вадима Петровича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 41, кв. 22 ідентифікаційний номер 2477700513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми ЛеДі+» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 71, 95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6 , ідентифікаційний код 23892515) 2559, 55 грн. заборгованості, 51,12 грн. 3% річних, 77,56 грн. інфляційних втрат, 293, 57 грн. пені, 92,71 грн. державного мита та 107,25 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.