Рішення № 69033336, 18.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Справа № 759/15800/14-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/8392/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Заєць Т.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у вересні 2014р. ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом, який був уточнений під час судового розгляду, про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 300 734грн. 72коп. та витрат по сплаті судового збору у сумі 3007грн. 34коп..

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 18 лютого 2008р. між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 800003163, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 44 000 доларів США, які відповідач зобов'язалася в порядку та умовах, визначених договором, повернути, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі та додатком № 1 до нього.

Позивач посилався на те, що 30 вересня 2009р. уклав з ПАТ «Альфа-Банк» договір факторингу, відповідно до якого набув право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №800003163 від 18 лютого 2008р.

Також позивач стверджував, що 20 листопада 2013р. уклав з відповідачем договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №800003163 від 18 лютого 2008р., згідно якого заборгованість позичальника становить 36 063 доларів США, що на момент укладення даного договору про внесення змін і доповнень складає еквівалент 288 251грн. 56коп., також сторони погодили, що внесення позичальником щомісячних платежів відбувається виключно в національній валюті України гривні.

Позивач посилався на те, що відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, у результаті чого станом на 13 серпня 2014 року має прострочену заборгованість за кредитом 288 251грн. 56коп. та за відсотками - 12 483грн. 16коп.

На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але вимога не виконана.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №800003163 від 18 лютого 2008р. у розмірі 300 734грн. 72коп. та судовий збір у сумі 3007грн. 35коп.

- 2 -

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач посилається на неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості виконаний особою, повноваження якої не підтверджені жодним чином, а сам розрахунок виконаний дрібним шрифтом, з якого неможливо встановити перебіг строку позовної давності, а загальний розмір боргу визначено без поділу на тіло кредиту, відсотки тощо. Також судом не було враховано сплату нею грошових коштів протягом вересня 2014р. - квітня 2016р. на загальну суму 41 870грн.

Також відповідач вважає, що судом не з'ясовано передачу первісним кредитором у зобов'язанні новому кредитору документів, які засвідчують права вимоги, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, та виконання позивачем свого обов'язку щодо повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні.

Крім того, відповідач посилається на неправомірність стягнення з неї судового збору на користь позивача, так як вона є інвалідом 2 групи та звільнена від сплати судового збору.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, яка заперечувала проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 18 лютого 2008р. між ЗАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №800003163, відповідно до п.2 розділу 1 якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 44 000 доларів США строком до 18 лютого 2018р. та сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 12,82% річних.

15 жовтня 2009р. між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору, згідно якого сторони виклали пункт 2.2. кредитного договору у новій редакції, згідно якої процентна ставка з 18 лютого 2008р. по 17 вересня 2008р. складає 12,82 %, з 18 вересня 2008р. по 17 жовтня 2009р. - 17%, з 18 жовтня 2009р. по 17 жовтня 2009р. за умови відсутності прострочення повернення кредиту 1,7 %. При виникненні прострочення повернення кредиту процентна ставка встановлюється у розмірі 21,2 % річних. З 18 жовтня 2010р. процентна ставка встановлюється у розмірі 21,2 % річних у випадку відсутності прострочення повернення кредиту або його частини.

20 листопада 2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., за п. 1.1 якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №800003163 від 18 лютого 2008р., укладеним між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1

20 листопада 2013р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №800003163 від 18 лютого 2008р., за умовами якого ТОВ «Кредитні ініціативи» заміняє ПАТ «Альфа - Банк» у всіх правовідносинах, які виникають під час виконання позичальником умов кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього. Сторони погодили, що розмір процентів за користування кредитом з 20 листопада 2013р. становить 16 % річних (пункт 3), що дата остаточного повернення кредиту є 20 листопада 2028р., а датою щомісячного платежу є 20 число кожного місяця (пункт 4), що загальна сума заборгованості становить 36 063 доларів США, що на момент укладення договору складає 288 251грн. 56коп., а внесення щомісячних платежів буде відбуватися виключно у національній валюті України - гривні, а щомісячний платіж складає 4 233,55грн. (пункт 6).

- 3 -

Також сторони погодили графік погашення заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості останній платіж відповідачем було внесено 5 серпня 2014р., при цьому, відповідачем не виконувалася умова угоди стосовно оплати щомісячного платежу, у зв'язку із чим 27 серпня 2014р. позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту у розмірі 300 734грн. 72коп., яка станом на 13 серпня 2014р. складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 288 251,56грн. та заборгованості за процентами у сумі 12 483,16грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, не погашала заборгованість згідно погодженого сторонами графіку сплати платежів, у зв'язку з чим станом на 13 серпня 2014р. вникла заборгованість в розмірі 300 734грн. 72коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 загальних умов кредитування сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не заперечувалося отримання кредитних коштів.

20 листопада 2013р. сторони уклали договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №800003163 від 18 лютого 2008р., яким визначили, що позичальник буде погашати кредитну заборгованість щомісячними платежами у розмірі 4 233грн. 35коп. 20 числа кожного місяця.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем вказані зобов'язання у повному обсязі не виконувалися, протягом грудня 2013р. - липня 2014р. було внесено тільки 5 платежів на загальну суму 21 336грн., хоча згідно графіку погашення заборгованості відповідач зобов'язалася за вказаний період сплатити 33 866грн. 80коп., тому позивач мав право заявити вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості виконаний особою, повноваження якої не підтверджені, тому він не є належним доказом розміру заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розрахунок заборгованості підписаний аналітиком позивача та скріплений печаткою позивача.

При цьому, відповідачем не було надано доказів, які б простували наведені у розрахунку заборгованості платежі та суми, та довели, що відповідач виконувала у зазначений період свої зобов'язання по погашенню заборгованості відповідно до договору,

- 4 -

укладеному з позивачем 20 листопада 2013р.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості, який обраховується з 20 листопада 2013р. (дати укладення договору між позивачем та відповідачем і визначення загального розміру заборгованості), містить поділ на заборгованість по тілу кредиту 288 251грн. 56коп. та по процентам - 12 483грн. 16коп.

Посилання у апеляційній скарзі на ту обставину, що судом не були враховані внесені відповідачем протягом вересня 2014р. - квітня 2016р. платежі на погашення заборгованості на загальну суму 41 870грн., не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не надавалися докази сплати нею будь-яких платежів, рішення судом було ухвалено 15 квітня 2015р., тому суд не міг врахувати платежі за період з липня 2015р. по квітень 2016р. Крім того, позивач заявляв вимогу про стягнення заборгованості, розмір якої був визначений станом на 13 серпня 2014р., і саме за вказаними позовними вимогами суд ухвалив рішення.

Разом з цим, відповідач не позбавлена можливості пред'явити документи про погашення заборгованості при виконанні рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час судового розгляду позивач у порушення норм процесуального права змінив позовні вимоги, так як подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути заборгованість на свою користь, а не на користь банку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем була подана позовна заява, в якій була виправлена описка у прохальній частині. При цьому, ні предмет позову, ні його підстави змінені позивачем не були.

Твердження відповідача про те, що судом не були перевірені обставини укладення договору факторингу та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, повідомлення боржника про зміну кредитора з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи», колегія суддів вважає безпідставними, так як у матеріалах справи наявний договір факторингу, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким було передано право вимоги саме за кредитним договором, укладеним між банком та відповідачем. Також у договорі зазначається, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору після отримання грошових коштів від фактору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається.

Крім того, 20 листопада 2013р. відповідач уклала договір з позивачем про внесення змін і доповнень до кредитного договору №800003163 від 18 лютого 2008р., чим визнала права позивача, як нового кредитора, та сплачувала йому кредитну заборгованість.

Також безпідставними вважає колегія суддів посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права при проведенні заочного розгляду справи, так як матеріали справи містять повідомлення про вручення відповідачу судових повісток та численні заяви відповідача про перенесення судового засідання. При цьому, суд першої інстанції повідомляв відповідача про день та час розгляду справи за двома адресами, у тому числі у м. Кіровограді (Кропивницький). (с.с.81, 139, 165 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито 8 жовтня 2014р., про що відповідач була повідомлена належним чином. Розгляд справи тривав до 15 квітня 2015р., тому відповідач мала достатньо часу та можливості направити суду свої заперечення та надати докази у їх підтвердження. Проте, відповідач таким правом не скористалася, тому суд першої інстанції правомірно ухвалив заочне рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права при вирішенні спору про стягнення з відповідача заборгованості, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині та задоволення апеляційної скарги не має.

Проте, доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з відповідача судового

- 5 -

збору на користь позивача, так як вона є інвалідом 2 групи, колегія суддів вважає правомірними.

Відповідно до частин першої, другої статті 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відповідачем суду першої інстанції були надані довідка до акту огляду МСЕК від 25 грудня 2006р. та пенсійне посвідчення, які підтверджують, що відповідач з 25 грудня 2006р. є інвалідом 2 групи.

Проте, суд першої інстанції на вказані документи уваги не звернув та не врахував норми Закону України «Про судовий збір», та безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, яка є інвалідом 2 групи та відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 3007грн. 35коп. ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому підлягає в цій частині скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313-315, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судового збору у сумі 3007грн. 35коп. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким ТОВ «Кредитні ініціативи» у стягненні з ОСОБА_1 судового збору відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: