Постанова № 69026353, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/3579/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача: Будниченко О.В. - представник по довіреності № 010-00/3725 від 01.09.2017р., Луців Р.В. - представник по довіреності № 010-00/1383 від 06.04.2017р.

від відповідача (апелянта): Костюк В.А. - представник по довіреності №63/10-310 від 20.02.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р.

у справі №910/3579/17 (суддя Балац С.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ"

до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

про стягнення 901 639,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" збитки в сумі 901 639 (дев'ятсот одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 10 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 13 524 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 59 коп.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2017р. апеляційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017р. апеляційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.07.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Іоннікова І.А., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 13.09.2017р.

19.07.2017р. до відділу забезпечення документообігу Київського апеляційного господарського суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив від представника позивача в якому зазначено, що здійснення організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком державних органів на договірних засадах є законодавчо встановленим завданням відповідача. В укладеному між сторонами спору договору не було визначено заборони приймання до пересилки іноземної валюти. Правила надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, а не послуг зв'язку спеціального призначення, враховуючи статус та повноваження адміністрації держспецзв'язку. Крім того, правовідносини між сторонами спору виникли в 2002 році, тоді як Інструкцію з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні було затверджено постановою правління НБУ від 14.02.2007р. N 45, яка, в свою чергу, втратила чинність 31.03.2017 відповідно до постанови правління НБУ від 31.03..2017 року N 29.

У судове засідання 13.09.2017р. представник відповідача з'явився, підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17 скасувати, та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні від 13.09.2017р. з урахуванням наданого раніше відзиву, заперечили проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17 без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

02.01.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", як замовником, та Головним управлінням державної фельд'єгерської служби при державному комітеті зв'язку та інформатизації України, як виконавцем, укладено договір № 1-01/К/16, з урахуванням укладених між сторонами спору додаткових угод, (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач організовує і забезпечує доставку комерційної кореспонденції та цінних відправлень позивача на умовах вказаних нижче.

Відповідно до статті 1 Договору встановлено, що конфіденційність і збереження доставки гарантується відповідачем.

Згідно п 2.1 Договору визначено, що відповідач забезпечує доставку цінних відправлень та платіжних карток позивача на адресу юридичних осіб з м. Києва:

- до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти АР Крим та в зворотному напрямку щоденно, крім вихідних та святкових днів;

- до міст Ізмаїла, Армянська та в зворотному напрямку не частіше 2-х разів на тиждень (у вівторок або середу та п'ятницю), до міст Маріуполь, Кривий Ріг та в зворотному напрямку не частіше 2-х разів на тиждень (у вівторок та четвер). Доставка платіжних карток до цих міст має здійснюватись одночасно з доставкою цінних відправлень. В разі відсутності цінних відправлень доставка платіжних карток до цих міст буде здійснюватись за домовленістю сторін один раз на тиждень.

Пунктом 2.4 Договору зазначено, що термін доставки відправлень по території України від позивача до одержувача становить не більше ніж 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення відповідачем, а також вихідні і святкові дні).

З пункту 3.3 Договору вбачається, що на відправлення, які передаються відповідачу, позивач виписує два примірника реєстру встановленої форми. Перший примірник реєстру подається разом з відправленням відповідачу, а другий з підписом і печаткою відповідача, залишається у позивача. При оформленні реєстру позивач повинен обов'язково вказувати номер цього Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору передбачено, що до пересилки не приймаються: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування для їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки переліком складеним державним комітетом зв'язку та інформатизації України і затвердженим КМУ.

Відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача провести перевірку відповідності укладеного вимогам Закону України "Про зв'язок".

Відповідальність відповідача визначена в п. 6.3 Договору, а саме:

- відповідальність відповідача перед позивачем за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від позивача і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням;

- відповідач приймає відправлення упаковані і опечатані печатками чи пломбами позивача і несе відповідальність за кількість місць вказаних в реєстрі, а також за цілісність оболонки, печаток в пломб позивача;

- у випадку втрати відправлень або пошкодження печатки чи пломби так само як і упаковки, що призвело до втрати, відповідач несе матеріальну відповідальність перед позивачем згідно з законодавством України в розмірі фактично втрачених цінностей у межах сум вказаних в реєстрі (крім випадків, вказаних у статті 5);

- відповідач не несе відповідальності перед позивачем і перед одержувачем за вміст відправлення, якщо оболонка (упаковка), печатки (пломби) позивача не порушені і доступу до укладеного не було.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 64 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи міститься реєстр від 15.11.2016р. № 1511 на кореспонденцію, яка направляється через фельд'єгерську службу України , з якого вбачається, що працівником позивача було видано, а представником відповідача прийнято цінні відправлення з метою організації та забезпечення їх доставки до філії позивача у м. Запоріжжі (69063, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 60), за оцінкою, зазначеною в реєстрі - 901 639,10 грн.

В описі на цінності № 3439 від 15.11.2016р., що відправлявся позивачем до філії останнього у м. Запоріжжі зазначено найменування цінностей, а саме:

- долари США, номіналом 100 одиниць, кількість банкнот 300 шт., на загальну суму 30000,00 дол. США;

- фунти стерлінгів, номіналом 20 одиниць, кількість банкнот 200 шт., на загальну суму 4000,00 фунтів стерлінгів.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ на 15.11.2016р., 1 долар США становив 25,751234 грн., 1 фунт стерлінгів становив 32,275519 грн.

В прибутково-касовому ордері від 15.11.2016 № 46884 зазначено суму - 30000,00 дол. США, еквівалент в гривнях - 772 537,02 грн., зміст операції "Відправка готівкової валюти установам Укрексімбанку. Підкріплення готівкою валютою установи Укрексімбанка. Філія АТ "Укрексімбанк" Запоріжжя".

В прибутково-касовому ордері від 15.11.2016р. № 46890 зазначено суму - 4 000,00 фунтів стерлінгів, еквівалент в гривнях - 129 102,08 грн., зміст операції "Відправка готівкової валюти установам Укрексімбанку. Підкріплення готівкою валютою установи Укрексімбанка. Філія АТ "Укрексімбанк" Запоріжжя".

Відтак загальна сума відправлень у гривневому еквіваленті за курсом, встановленим НБУ на 15.11.2016р. становила 901 639,10 грн. (772 537,02 грн. +129 102,08 грн.)

Проте, цінне відправлення, адресоване філії позивача у м. Запоріжжі не було доставлене відповідачем за місцем призначення, у зв'язку з викраденням цінностей при озброєному нападі на групу співробітників Головного управління державної фельд'єгерської служби при державному комітеті зв'язку та інформатизації України.

Листом відповідача від 17.11.2016 № 63/07-2031 повідомлено позивача про те, що 16.11.2016 здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників відповідача, які виконували доставку цінних відправлень позивача в рамках виконання Договору від 02.01.2012 № 1-01/К маршрутом Київ-Дніпро-Запоріжжя. Вказаним листом позивача також повідомлено, що внаслідок зазначеного нападу було здійснено викрадення цінностей позивача, які направлялись з м. Києва до м. Дніпро та м. Запоріжжя за реєстром від 15.11.2016р. № 1511. Підрозділом національної поліції проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення обставин злочину та осіб, які були причетні до його скоєння. Відомості про подію внесені до ЄРДР №12016042010000292.

Позивачем з метою врегулювання спору направлено відповідачу претензію від 02.12.2016р. № 031-00/5048 про відшкодування збитків в сумі 901 639,10 грн., проте у відповіді на вказану претензію відповідач листом від 19.12.2016р. № 63/10-2301 зазначив про відкриті кримінальні провадження за фактом розбійного нападу, що мав місце 16.11.2016р. та запропонував звернутись із цивільним позовом на заявлену суму в межах кримінального провадження.

Дослідивши матеріали справи вбачається, що спір виник між сторонами внаслідок порушення відповідачем умов Договору у вигляді невиконання обов'язку із доставки цінного відправлення позивача адресованого філії останнього у м. Запоріжжі, з оголошеною цінністю 901 639,10 грн. у зв'язку з його втратою при озброєному нападі, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача збитків в розмірі оголошеної цінності відправлення в сумі 901 639,10 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Статуту позивача, затвердженого постановою КМУ від 10.08.2000 № 1250, позивач є державним банком.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" (далі - Закон 3475) державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Приписами ст. 5 Закону 3475 встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону 3475 визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

З аналізу вказаних вище норм Закону 3475 вбачається, що здійснення організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком державних органів на договірних засадах є законодавчо встановленим завданням відповідача, а також надано право надання юридичним особам платних послуг відповідно до закону.

Стосовно доводів апелянта, що спірні правовідносини надання послуг фельд'єгерського зв'язку України, регулюються, зокрема нормами Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правилами № 270, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 3.5 Договору сторонами спору визначено чіткій перелік відправлень, які не приймаються до пересилки, серед яких, зокрема, не визначена заборона пересилки іноземної валюти.

При цьому відповідач залишає за собою право в присутності представника позивача провести перевірку відповідності укладеного.

Правила надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила) визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, а не послуг зв'язку спеціального призначення, враховуючи статус та повноваження адміністрації держспецзв'язку.

Пунктом 32 Правил визначено, що у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту.

Але слід зазначити що відповідно до п. 34 Правил визначено, що у разі виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, оператор поштового зв'язку повертає їх відправнику або вживає заходів до їх вилучення в установленому порядку.

Пунктом 1 положення про адміністрацію державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого постановою КМУ від 03.092014 N 411, визначено, що адміністрація державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (адміністрація держспецзв'язку) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв'язку, захисту інформації, телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України.

Адміністрація держспецзв'язку є: центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері надання послуг поштового зв'язку загального користування); спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації.

Правила визначають порядок надання послуг саме поштового зв'язку, а не зв'язку спеціального призначення - фельд'єгерського зв'язку.

Таким чином до даних правовідносин не можуть бути застосовані нормативно-правові акти, що стосуються надання послуг поштового зв'язку, які надаються всім користувачам відповідно до Правил, враховуючи статус і повноваження адміністрації держспецз'вязку, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв'язку.

Що стосується доводів апелянта стосовно того, що позивачем заявлено позов про стягнення збитків, а не штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим без з'ясування названих вище обставин не може бути підставою для задоволення вимог.

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

При цьому, на особу, яка порушила зобов'язання покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України), а розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (ст. 623 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування відсутності вини у заподіянні збитків апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів підтвердження вмісту вкладеного відправлення на оцінену суму, доказів нестачі банку грошових коштів, а також про відсутність відповідальності відповідача за вміст відправлення.

Проте, ці доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наявність в матеріалах справи документів, які підтверджують вміст відправлення на оцінену суму, а саме:

- реєстр від 15.11.2016 № 1511 на кореспонденцію, яка відправляється через фельд'єгерську службу України;

- опис на цінності № 3439 від 15.11.2016;

- прибутково-касовий ордер від 15.11.2016 № 46884;

- прибутково-касовий ордер від 15.11.2016 № 46890.

В свою чергу, матеріальна відповідальність відповідача у випадку втрати відправлень в розмірі фактично втрачених цінностей встановлена в п. 6.3 укладеного між сторонами спору Договору.

Посилання апелянта на положення Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні було затверджено постановою правління НБУ від 14.02.2007 N 45 колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє їх, оскільки правовідносини між сторонами спору виникли в 2002 році, тоді як вказану інструкцію затверджено постановою правління НБУ від 14.02.2007 N 45, яка, в свою чергу, втратила чинність 31.03.2017 відповідно до постанови правління НБУ від 31.03.2017 року N 29.

Крім того, правовідносини між сторонами спору є ці вільно-правовими, які регулюються нормами цивільного законодавства, а не положеннями Інструкцї з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 901 639,10 грн. у вигляді розміру оголошеної цінності відправлення, яке було втрачено відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами спору Договору підлягають задоволенню повністю, оскільки Договором не визначена заборона пересилки іноземної валюти, а матеріальна відповідальність відповідача у випадку втрати відправлень в розмірі фактично втрачених цінностей прямо встановлена в п. 6.3 Договору. Крім того, державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації. При цьому саме до повноважень даного органу віднесено організацію перевезення цінних відправлень, які містять грошові знаки.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" є обґрунтованими, та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017р. у справі №910/3579/17- залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3579/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров