Постанова № 69026335, 18.09.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р.Справа № 916/1704/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ Акціонерний банк «Порто-Франко» Від ОСОБА_1 Керуючий санацієюБогатиря К.В. Мишкіної М.А., Таран С.В. Герасименко Ю.С. ОСОБА_6, довіреність № 007985, дата видачі: 03.07.17 ОСОБА_7, довіреність № 007997, дата видачі: 12.09.17 ОСОБА_8, довіреність № 415, дата видачі: 22.08.17 Приміч Д.В., паспорт серія НОМЕР_4, дата видачі: 17.10.12 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу господарського суду Одеської області від11.07.2017р. у справі№ 916/1704/16за заявою кредитора до боржника Арбітражний керуючийПублічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» Дочірнього підприємства «Маккенлі» Сніткіна І.А.пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Порто-Франко» звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі», оскільки Боржник неспроможний сплатити заборгованість перед Кредитором після настання встановленого строку у сумі 38 370 131,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Порто-Франко» про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2017р. порушено провадження по справі, введено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства «Маккенлі», розпорядником майна Дочірнього підприємства «Маккенлі» призначено арбітражного керуючого Сніткіну Ірину Анатоліївну.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2016р. за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Дочірнього підприємства «Маккенлі».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2017р. припинено процедуру розпорядження майном Дочірнього підприємства «Маккенлі», введено процедуру санації Дочірнього підприємства «Маккенлі» строком на шість місяців, керуючим санацією призначено Приміча Дениса Володимировича, продовжено виконання обов'язків розпорядника майна Сніткіної Ірини Анатоліївни.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. затверджено план санації боржника - Дочірнього підприємства «Маккенлі», встановлено строк виконання плану санації Дочірнього підприємства «Маккенлі» до 01.12.2017р., продовжено строк процедури санації та повноважень керуючого санацією Приміча Дениса Володимировича до 01.12.2017р., продовжено строк виконання повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Сніткіної Ірини Володимирівни до 01.12.2017р.

25.05.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява розпорядника майна Сніткіної І. А. (вх. №3-663/17) про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника в межах провадження у справі про банкрутство боржника, а саме: визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015р. №3-21/1, від 07.08.2015р. №4-3/1 та від 11.09.2015р. №4-7/1, укладених між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2017р.:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015р. за №3-21/1, укладений між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015р. за №4-3/1, укладений між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 11.09.2015р. за №4-7/1, укладений між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду від 11.07.2017р. (про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав) ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до якої скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. по справі № 916/1704/16, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви арбітражного керуючого відмовити.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на наступне:

- арбітражним керуючим не надано жодних доказів на підтвердження заниження ринкової вартості відчуженого майна боржника;

- у апелянта наявний Звіт про незалежну оцінку майна від 31 серпня 2015року, якою було встановлено ринкову вартість об'єкта оцінки, а саме житлового приміщення, загальною площею 69,8кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у сумі - 99 593,00грн. Вказана вартість цілком відповідає тій сумі, яку було сплачено ОСОБА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав;

- арбітражний керуючий посилається на занижену вартість нерухомості (яка взагалі не є предметом договору), а в подальшому проводить аналогію з ринковою вартістю 1 кв.м. житлових приміщень (квартир) у місті Одеса, яке ніякого відношення немає до майнових прав, які продавалися на підставі договору купівлі-продажу;

- арбітражним керуючим приводиться до порівняння квартири та житлові приміщення у місті Одеса, хоча договори купівлі-продажу майнових прав укладалися на об'єкти, які знаходяться у Лиманському районі Одеської області;

- предметом застави за договором застави майнових прав № 1341/12-ИП між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ДП «Маккенлі» від 29.02.2012р. було передано будинки - АДРЕСА_7, а відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав - майнові права стосувалися будинку АДРЕСА_1 що є зовсім іншим об'єктом з іншою адресою, на яку на момент відчуження майнових прав від ДП «Маккенлі» до ОСОБА_1 не існувало обтяження у вигляді застави;

- в матеріалах справи відсутні будь-які ухвали про долучення ОСОБА_1 до справи про банкрутство чи визначення його процесуального статусу у ній;

- ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Мишкіної М.А., Таран С.В.) прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2017 року о 14:30 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та розгляд справи відкладено на 18.09.2017р. о 10:30.

У судове засідання 18.09.2017р. розпорядник майна Сніткіна І.А. не з'явилась без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 04.09.2017р. на адресу сторін та учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та завірена копія реєстру поштового відправлення суду, яка додана до матеріалів справи.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 18.09.2017р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.05.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява розпорядника майна Сніткіної І.А. (вх. №3-663/17) про визнання недійсним правочинів (договорів) боржника в межах провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі», в якій заявник просить:

- визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1 укладеним між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 4-3/1 укладеним між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1;

- визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав від 11.09.2015року за № 4-7/1 укладеним між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1.

До заяви розпорядника майна Сніткіної І.А. додано:

- лист (вих. № 39м від 20.04.2017р.) розпорядника майна Сніткіної І.А. адресований АБ «ПОРТО ФРАНКО»;

- лист (вих. № 04/3721 від 25.04.2017р.) Акціонерного банку «ПОРТО ФРАНКО», адресований арбітражному керуючому Сніткіній І.А.

Оскаржувана ухвала суду від 11.07.2017р. обґрунтована тим, що в процесі розгляду справ судом встановлено, що під час поновлення господарської документації новим керівником ДП «Маккенлі» Примічем Д.В. було отримано виписку з розрахункового рахунку ДП «Маккенлі», відкритого в ПАТ «Альфа-Банк», з якої вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти від 04.09.2015 та 08.09.2015 року з призначення платежу за договором купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015 року за №3-21/1 у загальній сумі 100 000,00 грн., від 08.09.2015 та 11.09.2015 року з призначенням платежу за договором купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015 року за №4-3/1 у загальній сумі 99 999,00 грн. та від 11.09.2015 та 15.09.2015 року з призначенням платежу за договором купівлі-продажу майнових прав відповідно договору від 11.09.2015 року за №4-7/1 у загальній сумі 99 999,00 грн.

З відзиву ДП «Маккенлі» господарський суд встановив, що між ДП «Маккенлі» та ОСОБА_1 було укладено Договори купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015 року за № 3-21/1, № 4-3/1 та договір від 11.09.2015 року за № 4-7/1, на умовах яких ДП «Маккенлі» продав ОСОБА_1: майнові права на житлові приміщення (квартири), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Житлові приміщення (квартири) відповідно договорів купівлі-продажу від 07.08.2015 року за № 3-21/1 (корпус АДРЕСА_2, загальна площа 69.8 кв.м.); від 07.08.2015 року за № 4-3/1 (корпус АДРЕСА_3, загальна площа 69.8 кв.м.) та договір від 11.09.2015 року за № 4-7/1 (корпус АДРЕСА_4, загальна площа 69.8 кв.м.).

Також, суд першої інстанції зазначає, що відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 420/2-11 від 13.09.2011р. між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ДП «Маккенлі» 29.02.2012р. укладено договір застави майнових прав №1341/12-ИП.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору предметом застави є майнові права на «Комплекс багатоповерхових житлових будинків» розташованих у межах АДРЕСА_7.

Згідно листа від 25.04.2017р. надісланого на адресу розпорядника майна ДП «Маккенлі» ПАТ АБ «Порто-Франко» не погоджувало укладення між ДП «Маккенлі» та ОСОБА_1 договорів купівлі продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1, № 4-3/1 та договір від 11.09.2015 року за № 4-7/1 на умовах яких ДП «Маккенлі» продав ОСОБА_1: майнові права на житлові приміщення (квартири), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ознайомившись з оскаржуваною ухвалою суду та заявою розпорядника майна Сніткіною І.А., колегія суддів встановила тотожність викладених в них обставин, при цьому без наявності будь-яких документів, підтверджуючих викладені обставини.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що в матеріалах справи на момент винесення господарським судом оскаржуваної ухвали були відсутні (в оригіналах або в завірених копіях) договори купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1, від 07.08.2015року за № 4-3/1, від 11.09.2015року за № 4-7/1, які визнавалися недійсними судом першої інстанції.

Завірені належним чином копії означених договорів (договорів купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1, від 07.08.2015року за № 4-3/1, від 11.09.2015року за № 4-7/1), були надані лише 18.09.2017р. в суді апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали суду від 11.07.2017р. представником апелянта, який не був присутнім у суді першої інстанції з причини не повідомлення про судове засідання, тому був позбавлений можливостей надати вказані документи господарському суду. Завірені копії договорів були долучені колегією суддів до матеріалів справи про банкрутство.

Таким чином, господарський суд при винесені судового рішення не досліджував фактичну наявність даних договорів та їх підписання, не був ознайомлений з текстом даних договорів, що в сукупності призвело до надання судом необґрунтованої та передчасної оцінки фактичним правовідносинам, які виникли між ДП «Маккенлі» та ОСОБА_1.

В оскаржуваній ухвалі суд посилається на приписи ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив з яких саме підстав, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», він визнав недійсними договори купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1, від 07.08.2015року за № 4-3/1, від 11.09.2015року за № 4-7/1. Оскаржувана ухвала суду містить лише виклад тих же обставин, що і зазначені в заяві розпорядника майна Сніткіної І.А. та висновок про задоволення заяви, будь-якої мотивувальної частини оскаржувана ухвала взагалі не містить.

Стаття 4-5 Господарського процесуального кодексу України «Судові рішення» визначає, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вбачається із наданої розпорядником майна заяви про визнання недійсними договорів, підстава незаконності укладених договорів купівлі-продажу нерухомості, на думку розпорядника майна полягає у заниженні ринкової вартості ціни продажу об'єктів. ОСОБА_1 було придбано нерухомість за ціною продажу 1кв.м. на рівні 1 452,00грн., що не відповідає ринковій вартості аналогічного майна в серпні-вересні 2015року та є явно заниженою. Відповідно до пропозиції щодо продажу житлових приміщень (квартир) в м. Одесі у другій половині 2015року вартість одного квадратного метра склала в середньому 10 000,00-12 000,00грн., що майже у 7-8 разів більша від договірної. Але вказана заява зовсім не містить доводів про те, чи було (стало) в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Щодо даних доводів розпорядника майна, викладених в заяві, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами господарського договору є: предмет, ціна та строк дії договору.

Як вже було зазначено вище, на час розгляду заяви матеріали справи не містили договорів купівлі-продажу майнових прав від 07.08.2015року за № 3-21/1, від 07.08.2015року за № 4-3/1, від 11.09.2015року за № 4-7/1, та були відсутні відомості про обізнаність розпорядника майна із текстами означених договорів, оскільки будь-яких посилання на відповідні пункти договору заява розпорядника майна не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що питання ціни за договорами купівлі-продажу майнових прав розпорядником майна не досліджувалось, та також не було предметом розгляду та дослідження в суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 33 ГПК України тягар доказування власної правової позиції покладається на позивача. В даному випадку на розпорядника майна Сніткіну І.А., яка є заявником по справі.

Стаття 34 ГПК України встановлює належність та допустимість доказів у господарському процесі, а саме: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Жодних доказів, які б підтверджували вартість майнових прав на житлові квартири у багатоповерховому будинку в селі Фонтанка Лиманського району Одеської області до матеріалів справи не надано ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження.

У відзиві керуючий санацією зазначає, що трикімнатна квартира на території Одеської області не може коштувати 100 000,00грн., та відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України вважає дані обставини загальновідомими та такими, які не потребують доказування.

З такими доводами колегія суддів не погоджується, оскільки:

На думку суду, загальновідомими слід визнавати обставини (факти), що відомі широкому колу людей. Перелік загальновідомих фактів законом не визначений, оскільки він надзвичайно великий, і в зв'язку з цим немає можливості його зафіксувати в законі. Можливість визнання факту загальновідомим надано суду і залежить, перш за все, від його правосвідомості. За загальним правилом, загальновідомими можуть визнаватися факти, які не викликають сумніву в їх достовірності, причому їх очевидність має стосуватися кожної людини, в тому числі і судді, а не певного обмеженого кола осіб.

Загальновідомими можуть бути природні явища, релігійні свята, ландшафтні особливості території, архітектурні пам'ятки тощо. Загальновідомими також слід визнавати властивості матеріалів та речей, якими люди постійно користуються. Серед фактів, які можуть визнаватися загальновідомими, можна вирізнити знання, що є загальновідомими.

Частина таких знань може бути загальновідомою багатьом людям, певна частина знань є відомою певному колу осіб, залежно від фаху, колу уподобань. Відомі факти можуть мати як світову відомість, так і загальнодержавну, регіональну, місцеву обмеженість, тобто бути відомими певному колу осіб залежно від місця проживання. Певні види знань можуть бути відомими залежно від професійної діяльності людей.

Таким чином, кожна людина має певне коло знань стосовно тих чи інших обставин, які допомагають їй керуватися у свої діяльності та існуванні залежно від місця проживання, професії, хобі та статі.

Всі факти, які можуть бути визнані загальновідомими, мають певні ознаки, а саме: вони є очевидними, науково доведеними і такими, щодо яких відсутні сумніви в достовірності у будь-якої свідомої людини. Застосування їх у сукупності дає підстави для визнання факту загальновідомим.

Враховуючи вищевикладене вартість майнових прав на нерухомість в селі Фонтанка Лиманського району Одеської області станом на 2015 рік не є загальновідомим фактом, у тому числі і загальновідомим фактом для судді, оскільки не пов'язано з профілем його роботи, тому повинна бути підтверджена відповідними документами.

Оскільки матеріали справи, окрім переписки між розпорядником майна Сніткіною І.А. та ПАТ АБ «Порто-Франко» взагалі не містять жодних документів з питання визнання недійсними договорів купівлі-продажу, Одеським апеляційним господарським судом отримано Інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

За даною інформацією встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувало три квартири за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_2; АДРЕСА_4. Однак в подальшому наприкінці 2015р. та протягом 2016р. дані квартири було відчужено іншим особам, а саме ОСОБА_13, ІПН НОМЕР_1; ОСОБА_14, ІПН НОМЕР_2; ОСОБА_15, ІПН НОМЕР_3. Відомостей щодо наявності обтяжень на вказані квартири Інформаційні довідки не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядник майна Сніткіна І.А. (вх. №3-663/17) в заяві просила визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав, укладені між Дочірнім підприємством «Маккенлі» та ОСОБА_1.

Отже, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав за наслідками розгляду такої заяви розпорядника майна Сніткіної І.А. може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 як однієї зі сторін вказаних договорів.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

В оскаржуваній ухвалі від 11.07.2017р. суд зазначив, що громадянин ОСОБА_1 по вищевказаній заяві, повідомлений належним чином про час і місце розгляду заяви, свого представника у судове засідання не направив, відзив на заяву не надав.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення та конверт з відміткою пошти про повернення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, направлені на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 додано копію паспорту, в якому міститься інформація, що ОСОБА_1 з 11.01.2013р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6. Саме така адреса була зазначена як місцезнаходження ОСОБА_1 у тексті спірних договорів купівлі-продажу. Відомостей, що громадянин ОСОБА_1 колись мешкав за адресою АДРЕСА_5, копія паспорту не містить.

Таким чином, не можливо встановити кому саме за адресою АДРЕСА_5 суд направляв ухвалу про призначене судове засідання на 11.07.2017р. Інформації, що громадянин ОСОБА_1 має якесь відношення до адреси АДРЕСА_5, матеріали справи про банкрутство не містять.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що громадянин ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання по справі № 916/1704/16, призначеного на 11.07.2017р.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Таким чином, господарський суд надав невірну оцінку обставинам справи, не витребував від розпорядника майна Сніткіної І.А. достатніх та належних доказів, що стосується укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, у тому числі не перевірив фактичне існування оспорюваних договорів, розглянув заяву за відсутності заінтересованої сторони - покупця майнових прав за спірними договорами, який не був повідомлений про дату та час проведення судового засідання, а також без участі інших заінтересованих сторін в особі нових власників спірного нерухомого майна. Визнання вказаних договорів недійсними безумовно зачіпає права та інтереси тих осіб, яким майно належить на правах власності станом на теперішній час.

Залучати вказаних осіб до участі у справі на стадії апеляційного розгляду справи не має можливостей у зв'язку із обмеженим ст. 102 ч. 2 ГПК України 15-денним строком такого розгляду.

Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що суд першої інстанції при розгляді заяви розпорядника майна Сніткіної І.А. (вх. №3-663/17) про визнання недійсним правочинів (договорів) припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що привело до неповного з'ясування обставин по справі та унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, привело до порушення процесуальних прав сторони спірних правочинів та нових власників на спірні квартири, оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. підлягає скасуванню, а заява розпорядника майна Сніткіної І.А. про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника в межах провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі» підлягає залишенню без задоволення.

Як зазначалося вище, відповідно до приписів ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Таким чином, після усунення усіх недоліків, визначених у постанові апеляційного господарського суду, особи, визначені ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не позбавлені права на подачу заяв про визнання недійсними або спростування правочинів (договорів) або майнових дій боржника, з доданням відповідних доказів та документів.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2017р. по справі № 916/1704/16 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна Сніткіної І.А. про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника в межах провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Маккенлі».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційні скарги на постанови (ухвали) апеляційного господарського суду подаються в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ч. 3 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Головуючий К.В. Богатир

Судді: М.А. Мишкіна

С.В. Таран