Постанова № 69026167, 18.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 927/520/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Полегенько К.А. (довіреність №1327 від 12.12.2016 р.);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

на рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 р.

у справі №927/520/17 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 169266,27 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 169266,27 грн. заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг та 2538,99 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

ПАТ «Укртелеком» є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх актів ПАТ «Укртелеком» (п. 1.8 Статуту ПАТ «Укртелеком»). У своїй діяльності Філія керується законодавством України, статутом товариства, цим положенням, іншими внутрішніми актами товариства, рішеннями прийнятими загальними зборами акціонерів товариства та іншими органами товариства (п. 1.7 Положення про Київську міську філію ПАТ «Укртелеком»). Згідно пп. 3.2.1 п. 3.2 Положення про Київську міську філію ПАТ «Укртелеком», предметом діяльності філії, зокрема, є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі, послуг рухомого (мобільного) зв'язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Так, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про охорону дитинства» встановлені пільги з оплати послуг зв'язку для окремих категорій осіб.

Позивач просить стягнути з відповідача 169266,01 грн. боргу з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів у період з 01.12.2015 р. до 31.12.2016 р., включно, та 0,26 грн. залишку несплаченої заборгованості за листопад 2015 року, відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р., встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є безумовним обов'язком оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст. 102 Бюджетного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 р. затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області згідно з Положенням про управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, затвердженого розпорядженням голови Городнянської районної державної адміністрації від 30.09.2016 р. за №335 (далі - Положення), утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Городнянського району забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань (п.1 Положення).

Відповідно до п.6 Положення, основними завданнями управління в межах реалізації державної політики на території району у сфері соціального захисту населення, зокрема, є: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України.

Управління відповідно до визначених повноважень виконує такі функції, в тому числі, організовує, в межах своєї компетенції, роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв'язку (п. 30 п. 7 Положення).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто в даному випадку, відповідач - Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації.

У відповідності до пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга». Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією що надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірному періоді надсилав на адресу відповідача разом із супровідними листами за № 11/530 від 09.08.2016 р., № 11/531 від 09.08.2016 р., №11/602 від 06.09.2016 р., №11/740 від 07.10.2016 р., №11/813 від 10.11.2016 р., №11/875 від 07.12.2016 р., № 11/922 від 12.01.2017 р. розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам, за формою «2-а пільга».

Позивачем була надіслана відповідачу претензія №14-12/218 від 17.05.2017 р. про стягнення заборгованості з компенсації пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 169226,27 грн.

У листі від 24.05.2017 р. №2418 щодо розгляду претензії відповідач зазначив, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної республіки Крим, бюджет міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Компенсація вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік. Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» відповідні субвенції передбачені не були, у зв'язку з чим місцевий бюджет на 2016 рік не передбачає відповідних видатків. А отже, Управління соціального захисту населення Городнянської райдержадміністрації за відсутності бюджетних призначень, не має правових підстав для здійснення та перерахування відповідної компенсації, за надання пільг з послуг зв'язку на рахунки операторів або провайдерів телекомунікаційних послуг.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивачеві має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих ним на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Городнянського району Чернігівської області.

Відповідач витрати, понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у сумі 169266,01 грн. за період з 01.12.2015 р. до 31.12.2016 р., включно, та 0,26 грн. залишку несплаченої заборгованості за листопад 2015 року, не відшкодував.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на відсутність у державному бюджеті коштів, передбачених на відповідні видатки в 2016 році.

Вказані заперечення не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та у справі «Кечко проти України», в яких зазначено, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із Закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 «Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань» згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

У зв'язку з цим, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. у справі № 927/1039/16 та Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі №905/2358/16.

Щодо твердження відповідача про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 1, 4 ГПК України та ст. 3 ГК України, відповідно до яких ПАТ «Укртелеком» є суб'єктом господарювання і має право звернутись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір підвідомчий господарському суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 169266,27 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.07.2017 р. у справі №927/520/17 залишити без змін.

Справу №927/520/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк