Постанова № 69023647, 19.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 905/2865/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Селіваненка В.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Краматорськміжрайтепломережа"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.05.17у справі№905/2865/16господарського судуДонецької областіза позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Краматорськміжрайтепломережа"доПриватного акціонерного товариства "Науково-дослідний проектний територіальний інститут "Донбасцивільпроект" імені М.О. Травкіна"простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаПодколзіна О.В. (посв. адв. від 27.07.16)

В С Т А Н О В И В :

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", в особі виробничої одиниці "Краматорськміжрайтепломережа" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний проектний територіальний інститут "Донбасцивільпроект" імені М.О. Травкіна" про стягнення боргу за неналежне виконанням умов договору від 01.10.00 №246/78 щодо оплати спожитої теплової енергії на суму 227 918,22 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.17 у справі №905/2865/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Левшина Г.В., судді: Кротінова О.В., Курило Г.Є.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді: Марченко О.А., Зубченко І.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що позивачем недоведена заявлена до стягнення вартість, розмір та обов'язок по оплаті вартості теплоенергії за період жовтень 2013 року-квітень 2016 року.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач просив касаційний суд їх скасувати, а позов задовольнити повністю. Скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги факту постачання теплоенергії у гарячій воді не безпосередньо відповідачу, а до межі балансової належності мешканців усього будинку за адресою: м. Краматорськ, вул. Гв.Кантемирівців,11. Судами не прийняті до уваги пояснення позивача щодо встановлених тарифів на теплоенергію, а також доводи по актах звірки взаєморозрахунків по розміру кінцевого сальдо заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.10.00, сторони уклали договір №246/78 про постачання теплоенергії у гарячій воді, відповідно до п.1.1., якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплоенергію у потрібних йому обсягах для потреб: опалення та вентиляції у період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, технологічних потреб та кондиціювання повітря. А споживач зобов'язується оплачувати одержаний товар за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором (п.п.1.1., 2.1.).

Облік споживання теплоенергії згідно п.6.1 договору проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплоенергії, у терміни, передбачені у додатку №1 до договору (п.6.3 договору). Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана у додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.6.4 договору). При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплоенергії, що відпущена споживачу, визначається позивачем, як виняток, розрахунковим способом (п.6.5 договору).

Додатковою угодою від 29.12.12 сторонами внесено зміни до розділу 6 договору №246/78 від 01.10.00. Зокрема, за змістом додаткової угоди облік споживання теплоенергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають приладів обліку - за нормами споживання теплоенергії на централізоване опалення на 1 м2, встановленої розпорядженням голови Донецької облдерж адміністрації від 15.11.12 №833.(а.с.95).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.01 й автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Розрахунки за теплоенергію проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів без ПДВ: 2,59 грн. - за 1 м2, 3,12 грн. - за 1 м2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної у договорі кількості теплоенергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплоенергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця. У випадку, коли фактичне використання теплоенергії нижче від заявленого та оплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплоенергії визначають згідно діючих "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплоенергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КГМ 204 України 244-94. Різниця між заявленою та фактично спожитою теплоенергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зазначеною додатковою угодою від 29.12.12 сторонами внесено зміни і до порядку розрахунків. А саме: для споживачів, які не мають приладів обліку (опалення) у випадку, коли вартість фактичного використання теплоенергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період. Споживачі, що не мають приладів обліку, сплачують за спожиту теплоенергію за нормами споживання теплоенергії на централізоване опалення 1 м2 площі.

Матеріали справи містять довідку від 01.1000, яка є додатком 1 до договору, за якою, споживач - приміщення Краматорського відділу АТЗТ "ТПІ ДЦП", адреса - м. Краматорськ, вул. Гв.Кантемирівців,11, площа будинку - 537,3 м2 (у т.ч. підвал - 79,40 м2), гарячою водою користуватися цілий рік, в опалювальний період від котельної 186 кв-лу. При розрахунку вартості опалення приміщення до площі першого поверху, що опалюється, додається 40% площі підвалу.(а.с.67).

Сторонами також підписано додаток №2 до договору від 01.10.00 №246/78, за яким узгоджено схему теплотраси, що перебуває на балансі відповідача (а.с.68).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.03.09 №22072652 відповідач є власником нежилого приміщення по вул. Гв.Кантемирівців,11 м.Краматорськ (а.с.84).

На виконання умов договору, позивач здійснював підключення опалення до вказаного будинку, що підтверджується актами на включення опалення за жовтень 2013 року, жовтень 2014 року, жовтень 2015 року, які підписані позивачем та ТОВ "Житлово-комунальна компанія МК 2010" (а.с.32-35). За надані послуги позивачем нараховано відповідачу заборгованість за спожиту теплоенергію на суму 227 918,22 грн. за період з 29.10.13 по 18.04.16, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні акти-рахунки (а.с.11-31).

За невиконання відповідачем обов'язків по сплаті вартості отриманої теплоенергії, на думку позивача, утворилася заборгованість, стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій зазначили, що нарахування вказаної суми боргу здійснювалося у супереч вимогам п.6.1. договору, за яким передбачений облік споживання теплоенергії за приладами обліку/розрахунковим способом. При цьому, у порушення вимог п.4.2.4. договору енергопостачальна організація має здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживчого обладнання не рідше одного разу на 6-ть місяців. Попри вказане, позивачем не надано на вимогу місцевого суду доказів на підтвердження фактів планових перевірок теплоспоживчого обладнання по вказаній адресі за оскаржуваний період, а також належних доказів на підтвердження обґрунтованих пояснень розрахунку суми заборгованості відповідно до вимог законодавства.

Надані акти-рахунки за оскаржуваний період не є належними доказами у розумінні вимог ст.34 ГПК України, оскільки вони складені на підставі "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплоенергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутових потреб в Україні" КГМ 204 України 244-94. Тоді як за умовами договору передбачено, у тому числі, врахування приладів обліку.

Зважаючи на вказане суди дійшли згоди про необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на наступне.

Положеннями ст.275 ГК України визначені умови договірних відносин сторін по енергопостачанню, за якими енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електроенергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Постановою КМУ від 21.07.05 №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (у редакції діючої на момент спірних правовідносин), а саме ч.1 п.12 визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплоенергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

При цьому, п.6.1. договору передбачено проведення обліку теплоенергії за приладами обліку/розрахунковим способом (у залежності від наявності).

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору, так і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунки за спожиту теплоенергію, визначається за показниками водолічильників абонента, зареєстрованих постачальником чи розрахунковим способом, відповідно до тарифів встановлених рішеннями уповноважених органів.

Отже, за змістом підстав та предмету поданого позову позивачу належало довести, відповідачу спростувати, а судам з'ясувати реальні докази обліку теплоенергії за приладами обліку або розрахунковим способом для вирішення питання розрахунку вартості послуг у місцях загального користування і площ, не облаштованих теплолічильниками, відповідно до тарифів встановлених рішеннями уповноважених органів.

Зазначаючи, що позивачем на вимогу суду не надано первісних документів на підтвердження показань засобів обліку теплоенергії, попередніми судовими інстанціями у супереч вимог положень ст.34 ГПК України не прийнято до уваги та не розглянуто актів-рахунків, актів звірки розрахунків, довідки з особового рахунку відповідача та довідки з показаннями приладу обліку і відповідними нарахуваннями, згідно із встановленими тарифами та теплову енергію. При цьому, стверджуючи про безпідставність позовних вимог, судами, для встановлення об'єктивної істини і наявності чи відсутності реальної суми боргу за надані послуги, не досліджувалися взагалі документи: на підтвердження факту готовності об'єкта відповідача до опалювального сезону у спірний період; актів на підтвердження такої готовності, рішень уповноважених органів про початок опалювального сезону з відповідними тарифами за оскаржуваний період для вирішення питання про нарахування заборгованості, розрахунковим способом та на підставі показань теплолічильників; доказів щодо наявності або відсутності заходів утеплення місць загального користування будинку для вирішення питання включення чи ні до оплати вказаних площ; наявності претензій з боку відповідача щодо кількості та/або якості показників надання послуг та відключення будівлі відповідача від мереж централізованого опалення й постачання гарячої води при дотримання останнім процедури відключення, якщо таке мало місце.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України.

Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суд має з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Краматорськміжрайтепломережа" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.17 та рішення господарського суду Донецької області від 20.02.17 у справі №905/2865/16 скасувати.

Справу повернути на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

В. П. Селіваненко