Постанова № 6901953, 19.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19.11.2009 р.                                                                                           № 2а- 40845/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Саган В.М.,

відповідача - Журков В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-інвест"

до Красноградської міжрайонної державна податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-інвест» звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009р. №0000022310/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 675.644,00 грн. (основний платіж –450.429,00грн.; штраф –225.215,00грн.), від 16.04.2009р. №0000022310/1 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 675.644,00 грн. (основний платіж –450.429,00грн.; штраф –225.215,00грн.), від 24.06.2009р. №0000132310/2 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 665.390,00 грн. (основний платіж –443.593,00грн.; штраф –221.797,00грн.) та визнати протиправними дії даного податкового органу щодо зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12.791.098,28 грн.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги указував, що податок на додану вартість в сумі 23.424,00 грн., який був нарахований на вартість послуг комісіонерів з реалізації належного позивачу товару, правомірно віднесений ТОВ «Ресурс-інвест»до складу податкового кредиту, до складу податкового кредиту також правомірно включений ПДВ, який нарахований на вартість отриманого від ТОВ «Та-Кем»цукру. Наполягав, що отримані кредити були використані на господарські потреби, тому відсотки, що були сплачені за такими кредитами банківським установам, цілком правомірно віднесені на збільшення валових витрат обігу і виробництва, до складу валових витрат за твердженням позивача також підставно віднесені витрати з придбання цукру у ТОВ «Та-Кем»та плата за послуги з продажу товару комісіонерами. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи і вимоги заявленого позову, просив про його задоволення.

          Відповідач, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області проти позову заперечував. В обґрунтування мотивів своєї незгоди наводив доводи про те, що укладені ТОВ «Ресурс-інвест»з контрагентами правочини з придбання цукру та його реалізації та умовах договорів комісії є нікчемними, бо ТОВ «Та-Кем»відсутній за юридичною адресою, в повному обсязі податкових зобов’язань за взаємовідносинами з ТОВ «Ресурс-інвест»не визначав, сум комісійної винагороди до вартості реалізованих товарів не включав. З посиланням на відсутність доходу та отримання виключно збитків відповідач, МДПІ стверджував про неправомірність збільшення ТОВ «Ресурс-інвест»валових витрат обігу та виробництва на суми відсотків за користування кредитом.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-інвест»пройшов процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за ідентифікаційним кодом 32015772, на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) перебуває в Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції.

З 24.11.2008р. по 09.01.2009р. Красноградською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресур-інвест»(код ЄДРПОУ –32015772) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 15.01.2009р. №36/23/32015772. За висновками даного акту ТОВ «Ресурс-інвест»допущено порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», що спричинило заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 450.429,00грн., а також п.п.1.20.51, п.п.1.20.9 п.1.20 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило завищення від’ємного значення оподаткування податок на прибуток на 17.785.901,00грн.

З посиланням на акт від 15.01.2009р. №36/23/32015772 відповідачем, МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022310/0 від 28.01.2009р. про самостійне визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 675.644,00грн. (основний платіж –450.429,00грн.; штраф –225215,00грн.). Доказів винесення МДПІ з посиланням на названий акт інших правових актів індивідуальної дії судовим розглядом не виявлено.

До податкового повідомлення-рішення №0000022310/0 від 28.01.2009р. позивачем була застосована передбачена ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податок перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура оскарження рішень контролюючих органів. Оскільки адміністративні скарги позивача були залишені без задоволення, Красноградською МДПІ з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов’язання були складені та направлені на адресу ТОВ «Ресурс-інвест»податкові повідомлення –рішення від 16.04.2009р. №0000022310/1, від 24.06.2009р. №0000132310/2.

Суд відзначає, що податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2009р. №0000132310/2 сума податкового зобов’язання з ПДВ була зменшена і склала 665.390,00грн. (основний платіж –443.593,00грн.; штраф –221.797,00грн.). Однак за правилами ст..6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податок перед бюджетами та державними цільовими фондами»попередньо направлені податкові повідомлення –рішення не можуть бути визнані відкликаними, так як МДПІ у передбаченому законом порядку не приймалось рішення про скасування або зміну раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій). Оглянувши рішення МДПІ від 04.06.2009р. №2606/10/25-010 «Про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги», суд відмічає, що за підставами ухвалення та процедурою прийняття дане рішення не узгоджується з вимогами ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податок перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому не спричиняє виникнення правових наслідків щодо відкликання податкових повідомлень-рішень №0000022310/0 від 28.01.2009р. та №0000022310/1 від 16.04.2009р.

Як з’ясовано судовим розглядом фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 15.01.2009р. №36/23/32015772 висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Ресурс-інвест»п.4.1 ст.4 Закону України «Про ПДВ», а саме: заниження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 6.836,00грн. при реалізації цукру піску на адресу ТОВ «Юмекс», про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення податкового кредиту на суму 23.424,00грн. шляхом збільшення податкового кредиту з ПДВ на суми податку, сплаченого комісіонерам у складі вартості послуги з продажу цукру, про порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення податкового кредиту на 420.169,00грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Та-Кем».

Перевіряючи наведені висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Щодо порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ТОВ «Юмекс»

Рішенням від 04.06.2009р. №2606/10/25-010 відповідач визнав відсутність в діяльності ТОВ «Ресурс-інвест»порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про ПДВ», зменшив на 6.836,00грн. розмір донарахованого податкового зобов’язання з ПДВ, а тому даний епізод порушення не розглядається судом при вирішенні спору.

Щодо порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ТОВ «Та-Кем».

Судовим розглядом з’ясовано, що між позивачем, ТОВ «Ресурс-інвест»та ТОВ «Та-Кем»було укладено договір купівлі –продажу №С28-03/08 від 31.03.2008р., згідно з умовами якого ТОВ «Та-Кем»зобов’язався поставити на адресу позивача, ТОВ “Ресурс-Інвест»цукор-пісок на загальну суму 2.521.016,74грн. (в тому числі ПДВ –420.169,46грн.). Оглянувши вказаний договір, суд відзначає, що за предметом, змістом прав та обов’язків сторін, даний договір відповідає вимогам чинного законодавства, позаяк його предметом є товар, який не обмежений у цивільному (господарському) обороті, договір був укладений між право та дієздатними юридичними особами. Перелічені обставини не заперечувались відповідачем, МДПІ при проведенні перевірки ТОВ «Ресурс-інвест»та були визнані представником відповідача в судовому засіданні. Надані позивачем первинні документи, які були складені з посиланням на договір №С28-03/08 від 31.03.2008р., за своєю формою та змістом узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яке регламентує правовідносини з оформлення первинних документів. З цих документів не вбачається об’єктивної неможливості виконання тих господарських операцій, вчинення яких вони засвідчують. В ході проведення перевірки, складання акту від 15.01.2009р. №36/23/32015772, під час судового засідання відповідач, МДПІ не заперечував достовірності відомостей цих первинних документів, не стверджував про їх фальшивість, не наводив доводів про їх складання особами, які непричетні до господарської діяльності сторін договору №С28-03/08 від 31.03.2008р. Відтак, суд не знаходить правових підстав для відхилення поданих позивачем доказів, які вказують на дійсність господарських операцій за договором №С28-03/08 від 31.03.2008р. Суд зазначає, що транспортування цукру-піску, який є предметом договору №С28-03/08 від 31.03.2008р., не здійснювалось і це визнано представником позивача, проте вказана обставина з огляду на сукупність наявних в матеріалах справи документів не доводить факту нікчемності правочину. Не доводить факту нікчемності правочину і обставина відсутності ТОВ «Та-Кем»за юридичною адресою, бо ця обставина згідно з актом 15.01.2009р. №36/23/32015772 встановлена ДПІ у Шевченківському районі м.Києва лише 10.09.2008р., а операції за договором №С28-03/08 від 31.03.2008р. відбувались у березні 2008р. З урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності кожного суб’єкта права відповідно до ч.2 ст..61 Конституції України, а також індивідуальної відповідальності кожного платника ПДВ згідно з п.10.2 ст.10 Закону України «Про ПДВ»декларування ТОВ «Та-Кем»податкових зобов’язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з позивачем, ТОВ «Ресурс-інвест»не в повному обсязі не може мати юридичних наслідків для останнього, оскільки названі особи є різними суб’єктами права. Окрім того, наявним в матеріалах справи уточнюючим розрахунком з ПДВ підтверджується, що в травні 2008р. ТОВ «Та-Кем»виправило помилку у визначенні податкових зобов’язань за взаємовідносинами з позивачем, ТОВ «Ресурс-інвест»за березень 2008р.

Відповідно до ч.2 ст..228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності позивача, ТОВ «Ресур-інвест»або ТОВ «Та-Кем»чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не наводив, відповідних доказів до суду не подав.

З наданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи документів вбачається, що отриманий від ТОВ «Та-Кем»товар був реалізований позивачем іншим особам. Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався на фальшивість документів про подальшу реалізацію позивачем отриманого від ТОВ «Та-Кем»товару, не наводив жодних даних про інше джерело отримання позивачем цих товарів, не вказував про збитковість операцій з придбання та подальшого продажу товарів.

Оплата отриманого від ТОВ «Та-Кем»товару була здійснення позивачем, ТОВ «Ресурс-інвест»шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку. З приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунку позивача в банківській установі, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача, ТОВ «Ресурс-інвест»та ТОВ «Та-Кем»спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), наявності у позивача при укладанні усного правочину з ТОВ «Та-Кем»іншого наміру, ніж отримання відповідних товарів, ДПІ до суду не подано.

ДПІ до суду не подано також жодних доказів, які б указували на нерозумність, зумисну необачність правової поведінки позивача, ТОВ «Ресурс-інвест»у взаємовідносинах з ТОВ «Та-Кем», взаємної обізнаності цих суб’єктів права з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, вчинення узгоджених зловмисних дій тощо.

За таких обставин, висновок відповідача, МДПІ про нікчемність правочину у вигляді договору №С28-03/08 від 31.03.2008р. не знайшов свого підтвердження судовим розглядом, що зумовлює відсутність правових підстав для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 420.169,46грн.

Щодо порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за операціями з продажу цукру на умовах договорів комісії

Актом перевірки від 15.01.2009р. №36/23/32015772 вказано, що внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплаченого (нарахованого) на користь комісіонерів у складі вартості комісійної винагороди за надання ними послуг з реалізації цукру на умовах договорів комісії, ТОВ «Ресурс-інвест»було завищено податковий кредит на суму 23.424,00грн.

Судом встановлено, що мотивом для висновку про наявність даного порушення згідно з актом від 15.01.2009р. №36/23/32015772 є твердження відповідача про нікчемність правочинів з продажу товару на умовах договорів комісії.

Перевіряючи означений висновок суб’єкта владних повноважень, Красноградської МДПІ на його відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд відзначає, що в акті від 15.01.2009р. №36/23/32015772 не наведено правочинів та господарських операцій ТОВ «Ресурс-інвест», які мають збитковий фінансовий результат, не зазначено реквізитів первинних документів, які підтверджують наявність таких господарських операцій.

Вказане не відповідає вимогам п.1.7, п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджений наказом ДПА України від 10.08.05 №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205) і унеможливлює здійснення судом перевірки висновку суб’єкта владних повноважень щодо наявності в діяльності платника податків факту порушення на його (слід розуміти –висновку) відповідність фактичним обставинам об’єктивної дійсності та належним нормам права.

Додатково суд бере до уваги, що стверджуючи про нікчемність правочинів про реалізацію товару на умовах договору комісії, відповідач обґрунтовує висновок про збитковість проведених господарських операцій мотивом про не включення позивачем вартості послуги комісіонера до ціни реалізації товару, що є хибним, так як таке включення не має своїм безумовним наслідком отримання збитку.

З огляду на викладене, суд констатує, що відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведено факт нікчемності укладених ТОВ «Ресурс-Інвест»правочинів з продажу товару на умовах договорів комісії, а це що зумовлює відсутність правових підстав для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 23.424,00грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст..3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України не відповідають, безпідставно покладаючи на ТОВ «Ресурс-інвест»обов’язок по оплаті самостійно визначеного контролюючим органом податкового зобов’язання, що порушує інтереси даної особи у сфері публічно-правових відносин щодо розрахунків з Державою по податкам, зборам (обов’язковим платежам).

Стосовно вимоги ТОВ «Ресурс-інвест»про визнання протиправними дій Красноградської МДПІ по зменшенню від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 12791098,28 грн. суд відзначає таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»податок на прибуток підприємств віднесений до загальнодержавних податків.

Частиною 1 ст.20 згаданого закону здійснення контролю за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено до повноважень органів державної податкової служби України, до яких в силу приписів ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» належить і відповідач.

Отже, дії по перевірці правильності справляння ТОВ «Ресурс-інвест»податку на прибуток були здійснені відповідачем в межах законодавчо наданих повноважень. Результати таких дій у вигляді висновків були включені до акту перевірки, який за своєю суттю не є рішенням суб’єкта владних повноважень, поскільки не містить владних приписів, а відтак не створює жодних прав та обов’язків. Так як ніяких дій по зменшенню ТОВ «Ресурс-інвест»від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, окрім складання акту перевірки, відповідачем не вчинялось, а акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень, не утримує владних приписів, жодним чином не визначає правову поведінку позивача як платника податків, а отже не зачіпає його інтересів, то провадження по адміністративній справі в цій частині позовних вимог слід закрити.

Частиною 3 ст.94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 1,50грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ст.157, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-інвест" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування подпткових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій –задовольнити частково.

          Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Красноградської МДПІ Харківської області від 28.01.2009р. №0000022310/0, від 16.04.2009р. №0000022310/1, від 24.06.2009р. №0000132310/2.

          В частині вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест" до Красноградської МДПІ Харківської області про визнання дій неправомірними - провадження у справі закрити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-інвест" (ідентифікаційний код - 32015772; місцезнаходження - 64020, Харківська область, смт.Чапаєве, вул.50-років Жовтня, 5) 1 (одна) грн. 50 коп. витрат по оплаті державного мита (судового збору).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.11.2009р.

          Суддя                                                                                 Сліденко А.В.