Ухвала суду № 69014787, 19.09.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-929/11

н/п 4-с/640/57/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Невядомського Д.В.

при секретарі Коломойцеві М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, стягувач:ПАТ «Укргазбанк»на дії(бездіяльність) державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргоюна дії Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, щодо виконання рішень суду, в якій просив:

визнати неправомірними дії Київськоговідділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області щодо неналежного повідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП №49055556 на підставі постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 29.10.2015 року з виконання виконавчого листа №2018/2-929/11 від 07.10.2015 Київським районного суду м. Харкова

визнати неправомірною і скасувати, винесену в рамках виконавчого провадження ВП№49055556, постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 28.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 95340,10 грн.;

зобовязати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області закінчити у звязку із визнанням ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року по справі №2018/2-929/11 мирової угоди на стадії виконання судового рішення виконавчі провадження №49055556 та №49055871 з примусового виконання виконавчих листів по справі №2018/2-929/11, виданих Київським районним судом м. Харкова та скасувати (зняти) арешти, накладені на майно (кошти) боржників, відомості про боржників виключити з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті заходи щодо виконання рішення.

Свої вимоги обґрунтував тим, що у Київському відділі державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області на виконанні знаходяться виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів по справі №2018/2/929/11, виданих Київським районним судом м. Харкова, в яких він та ОСОБА_3 є боржниками, а Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» - стягувачем. Зазначив, що 28.02.2017 року між стягувачем та боржниками в процесі знаходження виконавчих листів на виконанні, було укладено мирову угоду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року по справі №2018/2-929/11, яка набрала законної сили, було задоволено подання державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та визнано мирову угоду на стадії виконання судового рішення, укладену 28.02.2017 року між стягувачем ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі ХОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Вказав, що згідно умов мирової угоди, яка була визнана судом, боржники та стягував дійшли згоди, що з моменту визнання судом цієї угоди виконавчі провадження №49055871; №49055556; №49055960; №48463373 відкриті державними виконавцями Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі з примусового виконання виконавчих листів № 2018/2-929/11, виданих 03.08.2015 року та 07.10.2015 року Київським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з поручителя ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості за договором про овердрафтне обслуговування №8/08-К/О від 23.04.2008 року в розмірі 953401,08 (девятсот пятдесят три тисячі чотириста одна) гривня 08 копійок (без ПДВ), яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 387086,42 грн. та простроченої заборгованості за процентами 566314,66 грн. у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив-Трейд» за договором про овердрафтне обслуговування №8/08-К/О від 23.04.2008 року та про стягнення у рівних частках держмита по 850,00 (вісімсот пятдесят) грн., без ПДВ, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 15,00 (п'ятнадцять) грн., без ПДВ, з кожного, а всього на суму 955131,08 грн., без ПДВ, підлягає закінченню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» з наслідками, передбаченими статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження", а саме арешт, накладений на майно (кошти) боржників знімається, відомості про боржників виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Підставою для закінчення виконавчих проваджень та скасування заходів примусового виконання рішення суду є ухвала Київського районного суду міста Харкова про затвердження цієї мирової угоди.

Разом з тим, заявник вказав, що з боку державного виконавця не вчинено дій щодо закінчення виконавчих дій та скасування арештів, при цьому зазначив, що останній посилається на наявність постанови про стягнення виконавчого збору, яка не виконана боржниками. Проте, вказану постанову заявник вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки за весь час з моменту відкриття виконавчого провадження до нього не надходило жодного документу, в тому числі і постанови про відкриття виконавчого провадження та оскаржуваної ним постанови про стягнення виконавчого збору, що свідчить про те, що державним виконавцем не було належним чином повідомлено боржника у виконавчому провадженні про відкриття провадження та відповідно, про встановлення державним виконавцем строку для добровільного виконання ним рішення суду, що в свою чергу свідчить про те, що боржника було фактично позбавлено можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 05.07.2016 року, вимоги скарги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 04 січня 2017, надала до суду письмові заперечення, в яких виклала позицію відділу з приводу обставин, зазначених у скарзі,просила суд у задоволенні скарги відмовити.

Представник ПАТ «Укргазбанк» до суду не зявився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р.«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при розглядісправ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, у Київському відділі державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області на виконанні знаходяться виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів по справі №2018/2/929/11, виданих Київським районним судом м. Харкова, а саме: ВП №49055871 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» держмито по 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 15,00 грн.; ВП №49055556 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Харківської обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за договором про овердрафт не обслуговування №8/0/8-К/О від 23.04.2008 року в розмірі 953401 грн. 08 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У своїй скарзі заявник посилається на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2015 року, а як наслідок відсутність обізнаності щодо надання йому строку для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Оцінюючи у сукупності докази, які були долучені до матеріалів справи, судом не встановлено, а представником відділу державної виконавчої служби не доведено здійснення належного направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2015 року, а отже і отримання ним вказаного документу, оскільки долучена копія реєстру відправки вихідної кореспонденції не свідчить про виконання вимог закону щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення та взагалі не містить відмітки поштового відділення про здійснення відповідного відправлення. Тим більше, вказаний реєстр є аналогічний тому, який місить нібито відомості про направлення на адресу боржника постанови про стягнення виконавчого збору простою кореспонденцією.

Тобто, в розумінні ст.60 ЦПК України та норми ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державним виконавцем не було дотримано обовязку надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, судом встановлено, що боржник дійсно був позбавлений можливості виконати рішення суду у добровільному порядку у строк, передбачений Законом.

Як вбачається із Правової позиції ВСУ у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р. положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Разом з тим, з наданих до суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що з часу відкриття провадження по справі державний виконавець вчиняв будь-які дії щодо примусового виконання рішення суду, а навпаки, судом встановлено, що 28.02.2017 року між стягувачем та боржниками в процесі знаходження виконавчих листів на виконанні, було укладено мирову угоду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року по справі №2018/2-929/11, яка набрала законної сили, було задоволено подання державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та визнано мирову угоду на стадії виконання судового рішення, укладену 28.02.2017 року між стягувачем ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі ХОД ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Тобто, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», щодо надання скаржнику можливості добровільно виконати рішення та сплатити заборгованість за договором, не було вжито достатніх заходів щодо зясування фактичних обставин по виконанню рішення суду, а навпаки, фактичними ініціаторами проведення дій щодо виконання рішення суду виступали саме стягувач та боржники.

Крім того, виконавцем не було вчинено жодних дій спрямованих на примусове виконання даного рішення, а тому його дії щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору є неправомірними, оскільки ним не було надано скаржнику можливості реалізувати право, передбачене Законом щодо добровільного виконання рішення суду, а тому така постанова підлягає скасуванню.

Посилання державного виконавця на звернення заявника із порушенням строку, передбаченого ст.. 385 ЦПК України суд вважає безпідставними, оскільки докази отримання боржником оскаржуваної постанови відсутні. При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Разом з тим, Закон України «Про виконавче провадження» надає повноваження саме відповідній посадовій особі державної виконавчої служби державному виконавцю повноваження виносити процесуальні рішення у виконавчому провадженні, в тому числі виносити постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, в звязку з чим, суд не вправі покладати на державного виконавця зобовязання виносити зазначені процесуальні рішення.

Зазначений висновок узгоджується з позицією, яка викладена у п.8 Постанові Вищого спеціалізованого суду «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6, за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Також, слід зазначити, що права державного виконавця, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»єдискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обовязки, а суд не вправі зобовязувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження», можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особоюдержавної виконавчої служби.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині зобовязання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області закінчити у звязку із визнанням ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року по справі №2018/2-929/11 мирової угоди на стадії виконання судового рішення виконавчі провадження №49055556 та №49055871 з примусового виконання виконавчих листів по справі №2018/2-929/11, виданих Київським районним судом м. Харкова та скасувати (зняти) арешти, накладені на майно (кошти) боржників, відомості про боржників виключити з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті заходи щодо виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене,аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановленихобставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 210, 213, 218, 383, 385-387 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, стягувач:ПАТ «Укргазбанк»на дії(бездіяльність) державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області щодо неналежного повідомлення боржника ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП №49055556 на підставі постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 29.10.2015 року з виконання виконавчого листа №2018/2-929/11 від 07.10.2015 Київським районного суду м. Харкова.

Визнати неправомірною і скасувати, винесену в рамках виконавчого провадження ВП№49055556, постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 28.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 95340,10 грн.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5-ти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.В. Невядомський