Ухвала суду № 69009030, 13.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1395/17

Номер справи місцевого суду: 522/14170/17, 1-кс/522/14775/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаров О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Гончарова О.О.

Суддів: Потаніна О.О., Мандрика В.О.

при секретарі: Подуст Т.П.

за участю прокурора: Самойленко М.А.

захисника: ОСОБА_2

представника потерпілого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року про накладення арешту,-

встановила:

Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5, яке погоджено з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12016170500003602 від 29.06.2017 року про накладення арешту.

Накладено арешт на майно вилучене 03.08.2017 під час проведення обшуку в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Лесі Українки, 11, а саме: документи по КС «Промислова фінансова спілка»; документи по КС «Україна»; документи на квартири у будинку №40 по вул. Жуковського у м.Одесі; документи та два блокнота з чорновими записами; паперовий конверт з металевим ключем; банківська картка ПАО КБ «Приват Банк» №41497828144594; банківська картка ПАО КБ «Приват Банк» №5168755623574643; банківська картка ПАО КБ «Приват Банк» №5168755608782674; печатка КС «Україна», ін.код.23989657; печатка Товариства взаємного кредитування «Арєтекс»; електронній носій «флешка»; CD-R диск «Verbatim» №1180106 RF 51438.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя послався на те, що вилучене майно може містити на собі докази вчиненого кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, збереження від втрати, знищення чи перетворення речових доказів, задля використання їх у доказових цілях, а також з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з постановленою слідчим суддею ухвалою адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону, порушує питання щодо скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді.

На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. Адвокат зазначає, що правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Крім того, не зрозумілий статус ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні та обґрунтованість підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення у відношенні ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, адвоката, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 3 ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен зясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Слідчим суддею під час його розгляду не дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

З матеріалів провадження вбачається, що у слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170500003602 від 29.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який знаходиться на а.с. 2 заявником є ОСОБА_8, правова кваліфікація ст. 190 ч.4, фабула: «02. 02.2017 року ОСОБА_9, діючи спільно з ОСОБА_10, ОСОБА_4, та невстановленими особами на імя ОСОБА_5 та Сергій…»

Ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно вилучене 03.08.2017 під час проведення обшуку в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Лесі Українки, 11, а саме: документи по КС «Промислова фінансова спілка»; документи по КС «Україна» та інше.

Таким чином не зрозумілий статус у вказаному кримінальному провадженні КС «Промислова фінансова спілка»; КС «Україна».

Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання, у судовому рішенні, слідчий суддя послався на викладені у клопотанні слідчого обставини та задовольнив його, але належним чином не перевірив викладені в ньому твердження та не надав оцінки відповідності цього клопотання вимогам ст. 171 КПК України.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України, в якому, до клопотання не додано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на майно, визначених в ч.2 ст.170 КПК України, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна. В клопотанні зазначені підстави, якими слідчий обґрунтовує необхідність арешту майна, які, в свою чергу, не відповідають матеріалам кримінального провадження.

У клопотанні слідчого не наведено жодного доводу, який би вказував на законні підстави необхідності накладення арешту на майно КС «Промислова фінансова спілка» та КС «Україна».

За таких підстав, у цьому кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, не може бути накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, оскільки клопотання не відповідає вимогам ст.171 ККПК України.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею районного суду в порядку ч.3 ст.172 КПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст. 167-173, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області,

УхвалиВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року про накладення арешту задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2017 року про накладення арешту скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 повернути прокурору для усунення недоліків на протязі 72 (семи десяти двох) годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

О.О.ОСОБА_11 ОСОБА_12 Мандрик