Ухвала суду № 68999594, 07.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3256/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/3619/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 07.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Журби С.О.,

При секретарі Топольському В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2017 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із даним позовом, посилаючись на те, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Зокрема, рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 року № 1298-50-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: Київська область, селище Гостомель, вул. Київська, 31, яку він в подальшому продав ОСОБА_2

В звязку із викладеними обставинами, позивач просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 року № 1298-50-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217599, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0210, площею 0,1000 га. з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2; витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0210, площею 0,1000 га., вартістю 36 671,20 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2017 року, Першому заступнику прокурора Київської областівідмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Перший заступник прокурора Київської областіоскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначив, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2017 року є незаконним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2017 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За правилами ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.10 № 1298-50-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Київська, 1 в селищі Гостомель, Київської області.

На підставі вказаного рішення, на імя ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЛ № 217599 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0210, площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, який зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь, Київської області за № 011096601163.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.08.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 3600, - ОСОБА_6, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_2, вартість земельної ділянки становить 36 672,0 грн. На даний час, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2

Згідно Указу Президента України від 01.05.2014 року Про зміну меж Національного природного парку Голосіївський змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6 462,62 га., за рахунок земель Київського комунального обєднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд, що включаються до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача, яким також зобовязано Кабінет Міністрів України забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу Національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

З відповіді на запит прокуратури Київської області від 27.02.2015 року № 05/1-378 та № 05/1-437 вих-15 від 04.03.2015 року щодо надання планово-картографічних матеріалів по селищу Гостомель, Київської області на яких відображенні межі населеного пункту станом на 01.01.2011року, Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 20.03.2015 року № 0-1017-0.4-315/2-15 повідомило прокуратуру Київської області про те, що в звязку з відсутністю землевпорядної документації із зазначенням меж парку «Голосіївський», Управління немає можливості надати інформацію про входження земельних ділянок з вказаними у листі кадастровими номерами до меж парку Голосіївський.

Згідно відповіді КП Святошинське лісопаркове господарство від 21.11.2014 року № 873, відповідно Статуту підприємства, зареєстрованого Святошинською районною державною адміністрацією у м. Києві 11.03.2002 року, підприємство, є правонаступником державного лісопаркового господарства, заснованого на комунальній власності та здійснює лісогосподарську діяльність на закріпленій території. Також, в даному листі зазначено, що з листа прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років було предявлено 18 позовів на площу 2,7 га. про скасування рішень Гостомельської селищної ради Київської області, державних актів та повернення земельних ділянок.

В постанові про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів № 51 від 16.05.2014 року постановлено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів в Гостомельській селищній раді Київської області з питань додержання вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у власність громадян для будівництва житлових будинків, загальною площею 12,75 га.

В ст. 19 ЗК України вказано, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Частинами 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК України).

Згідно ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. ст. 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

При цьому, згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Тому, застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Так як земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є обєктом земельних правовідносин, то субєктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний звязок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (п. 13 ст. 46 ЛК України).

Поряд із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (ч. 2 ст. 49 ЛК України) та включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (ст. 51 ЛК України).

Згідно зі ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є обєктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема,

розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га., що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (ст. 27 ЛК України, яка була чинною і на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га., для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч. 5 8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

За ст. 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного обєкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства обєкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обовязковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормамист. ст. 181-184, 202-204 ЗК України, законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а ч. 2 зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Враховуючи викладене, Ірпінський міський суд Київської області прийшов до правильного висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, так як на момент відведення, спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство та ВО Укрдержліспроект перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі №19 Київського лісництва, а також те, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 08.10.2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів, та на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673, рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 було створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управляння зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га., вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції, Гостомельською селищною радою Київської області подано заяву про застосування строків позовної давності, так як на думку Гостомельської селищної ради Київської області прокуратурою пропущено строк позовної давності, що підтверджується тим, що 06.10.2010 року на адресу Гостомельської селищної ради Київської області прокуроромм. Ірпеня Київської області направлялась вимога за № 8802 про направлення до прокуратури матеріалів та повного пакету документів у звязку з проведенням прокуратурою м. Ірпеня Київської області перевірки оригіналів рішень Гостомельської селищної ради Київської області про надання у власність громадянам земельних ділянок по вул. Київська та вул. Щорса, на підставі яких приймалися вказані рішення; також, аналогічні звернення надходили до Гостомельської селищної ради Київської області 13.01.2011 року за № 312; 11.02.2011 року за № 1425; 04.07.2011 року за № 5081 з прокуратури Київської області.

За таких обставин, колегія суддів підтримує думку Ірпінського міського суду Київської області про задоволення заяви Гостомельської селищної ради Київської області про застосування строків позовної давності так як вона є правильною, та такою, що ґрунтується на законі, а обставини, які викладені в заяві відповідача про застосування строків позовної давності, Першим заступником прокурора Київської області не спростовані належними та допустимими доказами, та з цих підстав, відмовив Заступнику прокурора Київської області в задоволенні позовних вимог.

Так як Ірпінський міський суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області необхідно відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19.05.2017 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313,314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: