Постанова № 68997559, 14.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа№ 910/9562/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Шегера І.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.07.2017, винесену за результатами розгляду заяви

відповідача про розстрочення виконання рішення

у справі №910/9562/15 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 21 101 569,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 заяву відповідача про розстрочення виконання рішення було задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 про стягнення з відповідача заборгованості та судового збору в сумі 13 890 084,46 грн. на 24 місяці наступним чином: починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили, у рахунок погашення пені, 7% штрафу, інфляційної складової боргу та 3% річних, а також сплати судового збору в загальній сумі 13 890 084,46 грн. з відповідача підлягає стягненню щомісячно на користь позивача по 578 753,52 грн., а останнього місяця - 578 753,50 грн.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 та задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала суду не відповідає нормам ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та прийнята без дослідження усіх істотних обставин справи, оскільки відповідач надав документи, які свідчать про його фінансовий стан, а також довів наявність виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2017.

14.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії звіту відповідача про фінансовий результат за І півріччя 2017 року; копій ухвал Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 у справі №910/13749/17 та №910/13747/14; копій платіжних доручень №421 від 30.06.2017 на суму 150 000,00 грн., №3905 від 31.07.2017 на суму 150 000,00 грн. №4154 від 31.08.2017 на суму 150 000,00 грн. На думку відповідача, вищевказані документи підтверджують неможливість виконання ним затвердженого оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду графіку погашення заборгованості перед позивачем.

Враховуючи, що надані відповідачем докази були отримані ним вже після винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та фактично подані на підтвердження позиції відповідача, викладеної в апеляційній скарзі, назване клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 скасувати та задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/002-ПР від 31.01.2013 у загальній сумі 21 101 569,87 грн. (з них: 5 044 401,30 грн. - пеня, 11 356 343,30 грн. - 7 % штрафу, 3 534 961,10 грн. - інфляційні втрати, 1 165 864,17 грн. - 3% річних).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 позов було задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 13 842 145,66 грн., з яких: 4 799 843,59 грн. пені, 4 974 268,00 грн. 7% штрафу, 2 967 320,11 грн. інфляційних втрат, 1 100 713,96 грн. 3% річних. У іншій частині позову відмовлено. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 47 938,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 було прийнято відмову відповідача від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 та припинено апеляційне провадження.

02.06.2017 було видано накази на виконання вищевказаного рішення суду.

У липні 2017 року відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 на 4 роки згідно доданого до заяви графіку погашення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не може сплатити присуджену до стягнення заборгованість у зв'язку з великими енерго- і ресурсозатратами на застаріле обладнання, зменшенням обсягів реалізації природного газу та прибутку відповідача. У випадку накладення арешту та списання грошових коштів у розмірі 13 890 084,46 грн. (13 842 145,66 + 47 938,80) одним платежем на виконання рішення суду, відповідач буде позбавлений можливості виконати свої грошові зобов'язання перед працівниками та контрагентами, що призведе до нарахування штрафних санкцій і нових звернень до суду з позовами до підприємства та створить загрозу банкрутства підприємства, яке відноситься до державного сектору економіки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 заяву відповідача про розстрочення виконання рішення було задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 про стягнення з відповідача заборгованості та судового збору в сумі 13 890 084,46 грн. на 24 місяці наступним чином: починаючи з дня набрання даною ухвалою законної сили, у рахунок погашення пені, 7% штрафу, інфляційної складової боргу та 3% річних, а також сплати судового збору в загальній сумі 13 890 084,46 грн. з відповідача підлягає стягненню щомісячно на користь позивача по 578 753,52 грн., а останнього місяця - 578 753,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для розстрочення виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було з'ясовано судом, основним видом діяльності відповідача є експлуатація автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій.

З наданого суду звіту про фінансові результати за 1 квартал 2017 та 1 півріччя 2017 вбачається, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі.

При цьому в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про те, що відповідач, як боржник, не дивлячись на фінансові труднощі, вчиняє дії з часткового погашення заборгованості та забезпечує робочі місця і гарантує соціальні виплати для 1437 працівників, що підтверджується довідкою, виданою відділом кадрів підприємства.

З наявних у справі матеріалів та пояснень вбачається, що на час звернення позивача з позовом, який розглядається у даній справі, відповідач оплатив вартість поставленого йому природного газу, а позивач просив суд стягнути з відповідача лише штрафні санкції за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що відповідач допустив порушення зобов'язання лише в частині своєчасності здійснення оплат за договором про закупівлю природного газу №13/002-ПР від 31.01.2013, укладеним з позивачем, а тому позивач, як стягувач, не був позбавлений тієї фінансової вигоди, на яку розраховував, укладаючи вказаний договір з відповідачем (боржником).

Судом враховано посилання відповідача на скрутне фінансове становище, кілька порушених кримінальних проваджень, тощо. Однак вказана обставина не є виключною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише відповідача, а й позивача, як стягувача, та здійснювану ним господарську діяльність. До того ж, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення та не є обставиною, що утруднює його виконання. Надання розстрочки на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє позивача, як стягувача (кредитора) можливості захистити свої права, а також знижує авторитет судового рішення.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень та не є обставиною, що утруднює їх виконання. Відстрочка чи розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

В процесі розгляду заяви відповідача місцевим господарським судом було встановлено, що фінансовий стан відповідача (боржника) дійсно тяжкий і він у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15, тоді як надання розстрочки виконання судового рішення надасть відповідачу можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі. При цьому, задовольняючи заяву відповідача частково, судом було враховано майнові інтереси не лише відповідача, як боржника, а й позивача, як стягувача.

Як уже зазначалося вище, передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду (4 роки) порушить матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього, у зв'язку з чим заява відповідача правомірно задоволена лише в частині надання розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі №910/9562/15 на 2 роки, а не на 4 роки, як просив відповідач.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 має бути залишена без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №910/9562/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9562/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін