Постанова № 68997240, 14.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа№ 925/945/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Горбань О.В.;

відповідача: Пахомова О.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в

особі Філії Управління магістральних газопроводів

"Черкаситрансгаз"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

від 02.08.2017

у справі №925/945/17 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

Укрінтек"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в

особі Філії Управління магістральних газопроводів

"Черкаситрансгаз"

про визнання незаконними рішень та спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 було задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено Публічному акціонерному товариству "Айбокс Банк" виконувати вимогу, датовану 17.07.2017 №2301ВИХ-17-293/2301.01.06, від відповідача про перерахування 105 047,50 грн. (код валюти - 980), згідно Гарантії Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" №2427-0617/UIK5.lt від 13.06.2017 на рахунок відповідача.

Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до безпідставного вжиття заходів до забезпечення позову. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- застосований судом захід забезпечення позову вжитий безпідставно, оскільки невжиття даного заходу забезпечення позову жодним чином не ускладнює та не унеможливлює виконання рішення суду у немайновому спорі про визнання рішень незаконними та спонукання укласти договір шляхом визнання його укладеним у певній редакції. Таке рішення суду є виконаним у момент набрання ним чинності, і його виконання не потребує здійснення жодних інших дій ані позивачем, ані відповідачем, ані судом, ані державною виконавчої службою;

- вжитий захід забезпечення позову жодним чином не стосується предмету спору у справі №925/945/17, яким є рішення тендерного комітету відповідача та договір про закупівлю послуг. Спірні правовідносини у справі №925/945/17 виникли виключно між позивачем та відповідачем, і у цих правовідносинах банк-гарант не є ані управненою, ані зобов'язаною стороною, у даних правовідносинах банк-гарант жодної участі не бере;

- оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не містить жодних обґрунтувань щодо наявності зв'язку між вжитим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, не містить жодних обґрунтувань з питання, яким чином такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у немайновому спорі незобов'язального характеру в разі задоволення позову, а також не містить жодних обґрунтувань щодо ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- ухвала місцевого господарського суду не містить жодних обґрунтувань та вказівок на конкретні дії відповідача, які свідчать про його ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позовної заяви та відкриття провадження у справі;

- вжитий захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки заборонивши банку-гаранту оплачувати банківську гарантію, яка не є предметом спору у даній справі, суд заздалегідь, ще до проведення першого судового засідання у даній справі, дослідження доказів, наданих відповідачем, та його відзиву, кожна позиція якого мотивована приписами нормативно-правових актів у сфері публічних закупівель, поштового зв'язку, розрахункових документів, іншого цивільного та податкового законодавства, визнав правомірність його позовних вимог і, одночасно, факт порушень, допущених відповідачем;

- судом не враховано, що факт виконання банком-гарантом своїх обов'язків за електронною банківською гарантією жодним чином не впливає на законність оскаржуваних позивачем рішень та тендерний договір, у чому і полягає відсутність зв'язку між вжитим заходом забезпечення позову та предметом спору у даній справі, і що спростовує зв'язок між вжитим заходом забезпечення позову та потенційним ускладненням або неможливістю виконання рішення суду;

- судом не враховано, що ані позивач, ані банк станом на день порушення провадження у справі не зазнали жодних наслідків щодо зменшення їх майна та коштів за пред'явленою відповідачем вимогою щодо оплати банківської гарантії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2017 апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Зеленін В.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2017.

11.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відхилення тендерної пропозиції позивача, оформлене протоколом засідання тендерного комітету №545 від 10.07.2017;

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про відміну торгів, оформлене протоколом засідання тендерного комітету №552 від 11.07.2017;

- спонукати відповідача укласти (вважати укладеним) договір про закупівлю товару "Формений одяг (Одяг робочий)" між відповідачем та позивачем на умовах останнього.

Окрім того, позивач подав суду заяву б/н від 28.07.2017 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, як замовнику торгів, проводити торги з аналогічним предметом та бюджетом закупівлі, а саме: товар 18110000-3 "Формений одяг (Одяг робочий)", бюджет: 3 501 583,5 грн. з ПДВ (далі - заява-1), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що замовник торгів оголосить проведення торгів з аналогічним предметом та бюджетом закупівлі повторно, в результаті чого може бути укладений договір з іншим учасником. Це в свою чергу ускладнить виконання рішення по цій справі, зумовить оскарження позивачем нових торгів та укладеного договору між Замовником і іншим учасником, для чого позивачу потрібно буде докласти значних зусиль та понести фінансові затрати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 в задоволенні заяви-1 про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Позивач подав суду заяву б/н від 28.07.2017 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Айбокс Банк" виконувати вимогу про сплату 105 047,50 грн. на користь відповідача за банківською гарантією №2427-0617/UIK5.1t від 13.06.2017 (далі - заява-2), мотивуючи заяву тим, що до Господарського суду Черкаської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" про визнання незаконними рішень та спонукання укласти договір з Філією Управління магістральних газопроводів "ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ". Наслідком прийняття незаконного рішення відповідачем про відхилення тендерної пропозиції позивача є звернення відповідача до Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" з вимогою сплатити 105 047,50 грн. за гарантійним випадком. Сплата гарантом витребуваної відповідачем суми за гарантійним випадком до винесення рішення по справі спричинить майнову шкоду позивачу, оскільки змусить останнього терміново відшкодувати банку 105 047,50 грн., а це значно ускладнить виконання позивачем інших існуючих у нього грошових зобов'язань: перед контрагентами, перед працівниками з виплати заробітної плати та державою по сплаті податків і зборів. Водночас, у разі визнання судом оскаржуваних рішень відповідача незаконними та такими, що підлягають скасуванню, виконання вимоги відповідача до Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" щодо сплати 105 047,50 грн. за гарантійним випадком буде вважатися безпідставним, а позивачу потрібно буде докласти значних зусиль для повернення сплаченої суми.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 було задоволено заяву-2 про вжиття заходів забезпечення позову. Заборонено Публічному акціонерному товариству "Айбокс Банк" виконувати вимогу, датовану 17.07.2017 №2301ВИХ-17-293/2301.01.06, від відповідача про перерахування 105 047,50 грн. (код валюти - 980), згідно Гарантії Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" №2427-0617/UIK5.lt від 13.06.2017 на рахунок відповідача.

Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову вказаний в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої позов, зокрема, забезпечується: забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічну правову позицію наведено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Колегією суддів враховано, що господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову, зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу та іншим особам. Заходами до забезпечення позову не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначав про те, що заборона Публічному акціонерному товариству «Айбокс Банк» виконувати вимогу, датовану 17.07.2017 №2301ВИХ-17-293/2301.01.06, від відповідача про перерахування 105 047,50 грн. згідно з гарантією Публічного акціонерного товариства «Айбокс Банк» №2427-0617/UIK5.It від 13.06.2017 на рахунок відповідача жодним чином не ускладнює та не унеможливлює виконання рішення суду у даній справі.

Натомість з наданих суду пояснень вбачається, що у разі задоволення позову, скасування незаконних рішень відповідача про відхилення тендерної пропозиції позивача та відміну торгів, укладення договору про закупівлю товару і визнання позивача переможцем закупівлі, вжиття заходів забезпечення торгів шляхом отримання відповідачем коштів на підставі банківської гарантії не буде застосовуватись. Тобто, у випадку задоволення позову у даній справі платіж згідно з вищевказаною гарантією не буде здійснюватися, що в свою чергу не дасть підстав для пред'явлення до позивача банком-гарантом регресних вимог та вимог про сплату 35 процентів річних від суми сплаченої гарантії.

З наведеного вище випливає, що вжитий місцевим господарським судом захід забезпечення позову дає можливість запобігти порушенням майнових прав позивача, зокрема, зайвим безпідставним виплатам і стягненням, які могли б мати місце в разі його невжиття, що могло ускладнити становище позивача, як переможця тендерної закупівлі, зробивши його боржником перед банком- гарантом, а відповідача - безпідставним набуттям у власність грошових коштів у сумі 105 047,50 грн. По суті, заборона місцевим господарським судом банку-гаранту на перерахування за гарантією коштів на рахунок відповідача спрямована на запобігання необхідності в подальшому вирішувати питання про повернення цих коштів і захист від регресних вимог банку, тобто застосована судом заборона запобігає потенційним труднощам у подальшому виконанні судового рішення у даній справі у разі задоволення вимог позивача.

Відносно доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що вжитий захід забезпечення позову не стосується предмета спору у даній справі, оскільки банк-гарант не є стороною у такому спорі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Насамперед, вирішення судом по суті спору щодо законності чи незаконності рішень відповідача про відхилення тендерної пропозиції позивача та про відміну тендерних торгів і спонукання до укладення договору напряму тягне за собою вирішення питання щодо сплати банківської гарантії і робить таку сплату станом на момент подання позивачем позову і розгляду справи в суді передчасною. До того ж, як уже зазначалося вище, в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено можливість забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, в даному випадку - перераховувати кошти на користь відповідача.

Отже, вирішуючи питання застосування запобіжних заходів, необхідно враховувати, що вжиття таких заходів може сприяти запобіганню порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

В даному випадку застосовані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову спрямовані на можливість уникнути зверненню відповідача до суду з позовом до банка-гаранта з вимогою примусового стягнення коштів за гарантією та дає можливість, дочекавшись позитивного рішення у справі, припинити зобов'язання за цією гарантією у зв'язку з укладенням договору закупівлі товарів між сторонами.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржувана ним ухвала суду не містить вказівок на дії відповідача, які б свідчили про його ухилення від виконання зобов'язань після подання позову і відкриття провадження у справі.

Однак саме винесення відповідачем оскаржуваних позивачем рішень та його звернення до банку-гаранту з вимогою про сплату коштів за гарантією свідчить про небажання відповідача вступати з позивачем у зобов'язальні правовідносини шляхом укладення відповідного договору на закупівлю товару.

Тобто, саме звернення відповідача з вимогою до банку-гаранту про виплату йому коштів на підставі гарантії й зумовило подання позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню вимог позивача у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку предметом позову є незаконність рішень відповідача та спонукання його укласти договір з позивачем, а заходом забезпечення позову є заборона вчинення іншими особами дій на його користь, які стосуються предмету позову. Тобто предмет позову у даній справі та застосовані судом заходи забезпечення позову не є тотожними.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав про те, що виконання банком-гарантом своїх обов'язків за гарантією не впливає на законність оскаржуваних позивачем рішень відповідача. Натомість в даному випадку доводи і обґрунтування щодо необхідності заборони перерахування коштів за гарантією стосуються того, що така сплата могла б ускладнити виконання рішення суду, призвести до порушення прав осіб, які не є учасниками судового розгляду (тобто самого банка-гаранта), погіршити майнове становище позивача, а не доведенням того, чи впливає виконання банком-гарантом своїх обов'язків за гарантією на законність оскаржуваних позивачем рішень.

На думку відповідача, місцевий господарський суд не врахував того, що станом на день порушення провадження у справі та день подання ним апеляційної скарги банк-гарант не виконав своїх зобов'язань за гарантією і ані позивач, ані сам банк не зазнали жодних наслідків щодо зменшення майна позивача та коштів. Однак поза увагою відповідача залишено те, що судом було застосовано заходи забезпечення позову саме з метою, щоб вищевказане становище збереглося на дату винесення рішення у даній справі.

Окрім того, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В ст. ст. 6, 13 названої Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься в п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, згідно з яким верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Відповідно до п.9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Твердження в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки заходи забезпечення, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про співрозмірність та адекватність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. До того ж, вжиття вказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування заходів до забезпечення позову.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги є співмірними із застосованими заходами забезпечення.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 49, 66, 67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.08.2017 у справі №925/945/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/945/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін