Постанова № 6899269, 01.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-19144/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Логойди Т. В.

при секретарі                                                  Кузнецова К.В.,

з участю представника позивача Хорошилова І.І., представника відповідача Якименка Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Фірма Партнер» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року приватне підприємство «Фірма Партнер» звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відповідачем до нього застосовані фінансові санкції: рішенням від 01 жовтня 2009 року № 1088/02-51/32686163 - за приховування сум заробітної плати, рішенням від 01 жовтня 2009 року № 1087/02-51/3286163 - за донарахування сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків.

Зазначав, що на його думку рішення прийняті на підставі помилкових висновків органу Пенсійного фонду відносно сум виплаченої у грудні 2006 року та грудні 2007 року матеріальної допомоги працівникам підприємства, на які не повинні нараховуватися страхові внески.

За результатами розгляду скарг та заяви про погодження вимоги від 28 серпня 2009 року №Ю-12/9/02-23/4 управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняті рішення від 09 вересня 2009 року № 10159/02-18, та відповідно від 20 жовтня 2009 року № 16189/08, якими в їх задоволенні відмовлено.

Після зміни позовних вимог в сторону зменшення просив скасувати рішення суб’єкта владних повноважень від 01 жовтня 2009 року № 1087/02-51/32686163 та від 01 жовтня 2009 року № 1088/02-51/32686163.

В судовому засіданні представник позивача підтримав змінену позовну заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначав, зокрема, що матеріальна допомога на підприємстві сплачувалася більшості працівників – у грудні 2006 року з 3 штатних працівників надана 2, у грудні 2007 року із 7 штатних працівників надана 6, надавалася на оздоровлення працівників та відносилася до матеріальної допомоги, що має систематичний характер, яка передбачена пп. 2.3.3 п. 2.3 ч. 2 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5. Просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Фірма Партнер» є юридичною особою, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька.

Згідно з наказами директора приватного підприємства «Фірма Партнер» від 29 грудня 2006 року № 4 та від 26 грудня 2007 року № 9 деяким працівникам підприємства було виплачено матеріальну допомогу на підставі поданих ними заяв.

З часу існування підприємства протягом 2003 – 2005 років, 2008 року і 2009 року матеріальна допомога не нараховувалася і не надавалася.

За результатами проведеної територіальним органом Пенсійного фонду України планової перевірки підприємства з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 03 грудня 2003 року по 01 серпня 2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 03 грудня 2003 року до 31 грудня 2008 року складено акт від 26 серпня 2009 року №03-18/329, в якому відображені порушення:

- частини 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме заниження загальної суми фактичних виплат на які нараховуються страхові внески за ставкою 31,8%, 1-2% за грудень 2006 року у сумі 1340 грн., за ставкою 33,2%, 05-2% за грудень 2007 року у сумі 4440 грн., внаслідок не включення суми матеріальної допомоги, яка надана працівникам підприємства згідно з наказами підприємства від 29 грудня 2006 року № 4, від 26 грудня 2007 року № 9 та відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 частини 2 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, входить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду оплати праці та відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» підлягає оподаткуванню страховими внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

- статей 19 та 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо не нарахування страхових внесків на суми матеріальної допомоги, що має систематичний характер, яка надана працівникам згідно з наказами підприємства від 29 грудня 2006 року № 4, від 26 грудня 2007 року № 9 у зв’язку з необхідністю оздоровлення, а саме: за грудень 2006 року за ставкою 31,8% у сумі 426, 12 грн., за грудень 2007 року за ставкою 33,2% у сумі 1474,08 грн. та не утримання внесків за ставкою 1-2% за грудень 2006 року у сумі 26,80 грн., 05-2% за грудень 2007 року у сумі 37,68 грн., що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за грудень 2006 року, грудень 2007 року.

28 серпня 2009 року територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято вимогу №Ю-12/9/02-23/4 про сплату недоїмки зі страхових внесків в загальній сумі 1964,68 грн.

За результатами розгляду скарг та заяви про погодження вказаної вимоги управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняті рішення від 09 вересня 2009 року № 10159/02-18, та відповідно від 20 жовтня 2009 року № 16189/08, якими в їх задоволенні відмовлено.

На підставі акту відповідачем 01 жовтня 2009 року прийняті рішення про застосування фінансових санкцій:

- № 1087/02-51/32686163, яким за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до позивача відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовані фінансові санкції в розмірі 2 236,40 грн.;

- № 1088/02-51/32686163, яким за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 5 780 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 19. страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст. 2 вказаного Закону, якою встановлено, що:

- основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно, зокрема, до Закону України «Про оплату праці» розроблено та наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 затверджено Інструкцію із статистики заробітної плати.

Пунктом 2.3 вказаної Інструкції визначено, що інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підпунктом 2.3.3 п. 2.3 ч. 2 вказаної Інструкції до інших заохочувальних та компенсаційні виплат, які входять в структуру заробітної плати, включено, зокрема, матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надану всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).

Пунктом 3.31 Інструкції матеріальну допомогу разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання віднесено до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Матеріальну допомогу з часу існування підприємства з 2003 по 2009 року було надано деякім працівникам лише у 2006 і 2007 роках.

Матеріальна допомога надавалася за заявами працівників підприємства, які не відносилися до категорії осіб, яким систематична виплата певного виду матеріальної допомоги передбачена законодавством (наприклад, допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки державним службовцям, що передбачена ст. 35 Закону України «Про державну службу», матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та інш.). Періодичність її надання не носила системного характеру, надавалася працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, її розмір визначався адміністрацією підприємства.

Отже, матеріальна допомога підприємства мала разовий характер та відносилася до виплат, що не належать до фонду оплати праці, і не відносилася до витрат на оплату праці.

Оскільки матеріальна допомога, що надавалася позивачем працівникам, носила разовий характер, тому на неї не повинні нараховуватися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Суб’єкт владних повноважень не врахував разового характеру матеріальної допомоги, що призвело до помилкового прийняття рішень про застосування фінансових санкцій.

Посилання представника відповідача на те, що деякі працівники в своїх заявах просили надати допомогу на оздоровлення, не спростовує того, що матеріальна допомога надавалася не систематично та не відносилася до витрат на оплату праці.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов приватного підприємства «Фірма Партнер» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька про скасування рішень задовольнити.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька від 01 жовтня 2009 року № 1087/02-51/32686163 та від 01 жовтня 2009 року № 1088/02-51/32686163.

Присудити приватному підприємству «Фірма Партнер» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 01 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Логойда Т. В.