Постанова № 6898964, 11.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2009 р. справа № 2а-971/08/0570 час прийняття постанови: 10.07 година Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючогосудді при секретаріСкутельник Ю.В., Ємцовій Н.В., Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача Максимова О.М.

представника відповідача Собчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі № 000392/3 від 31 жовтня 2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Донцемент» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.05.2007 року № 000392/2350/00292936/5878/0, яким донарахований податок на додану вартість в сумі 219298.88 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 109650 грн.

Ухвалою суду від 2 жовтня 2009 року замінено первинного позивача ВАТ «Донцемент» належним публічним акціонерним товариством «ХайдельбергЦемент Україна».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на думку відповідача підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними № 9-30/7-1 від 30.09.2005 року та № 10-31/16-1 від 31.10.2005 року, виписаними ТОВ «Газтрейд ЛТД». Як зазначає позивач, відповідач в обґрунтування такої позиції, посилається на висновок експерта Маріупольського відділення НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області № 107 від 02.03.2007 року, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Газтрейд ЛТД» в документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, тому податковим органом був здійснений висновок, що якщо податкові накладні виписувались не директором ТОВ «Газтрейд ЛТД», як платником податку на додану вартість, а іншою особою, то податок на додану вартість за цими податковими накладним не міг бути включений позивачем до складу податкового кредиту. Але, позивач з таким висновком відповідача не погоджується та зазначає, що згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Зазначені податкові накладні були платником податку на додану вартість ТОВ «Газтрейд ЛТД», при цьому позивач зазначає, що директор ТОВ «Газтрейд ЛТД» не є платником податку на додану вартість, тому вважає, що факт підписання податкової накладної не директором ТОВ «Газтрейд ЛТД» не є підставою для визнання такої податкової накладної недійсною.

Крім того, позивач посилається на ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що на момент ТОВ «Газтрейд ЛТД»складання податкових накладних ТОВ «Газтрейд ЛТД» перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість та мало статус платника податку на додану вартість.

Тому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.05.2007 року № 000392/2350/00292936/5878/0, яким донарахований позивачу податок на додану вартість в сумі 219298.88 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 109650 грн.

Крім того, під час судового розгляду справи представником позивача була надана суду заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі № 000392/3 від 31 жовтня 2007 року.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з реєстру платників податку на додану вартість. Згідно інформаційної бази даних ДПА України датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Газтрейд ЛТД» є 14.06.2006 року, тобто, вказані вище податкові накладні були складені платником податку на додану вартість - ТОВ «Газтрейд ЛТД» в той час, коли воно перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних, Проте, як вказує відповідач, у рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.01.2007 року установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції у звязку із внесенням завідомо неправдивих відомостей про склад його учасників з дати державної перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року та реєстраціє (перереєстрацію) ТОВ «Газтрейд ЛТД» платником податку на додану вартість з моменту перереєстрації, тобто з 25.04.2005 року. Таким чином, датою анулювання визначено 25.04.2005 року, а тому вищевказані податкові накладні були складені платником податку на додану вартість ТОВ «Газтрейд ЛТД», в той час, коли воно вже не було зареєстроване як платник податку на додану вартість, та відповідно, не мало право на складання податкових накладних.

Тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід вважати таким, що відповідає вимогам і не суперечить нормам чинного законодавства України, а тому скасуванню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні запереченням проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

На підставі договору від 23.08.2005 року та додаткових угод № 1 від 23.08.2005 року і № 2 від 21.09.2005 року, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» останнє поставило на адресу позивача природний газ в обсязі 3150 тис. кіб. метрів на загальну суму 1315793,27 грн. Вказаний обсяг газу отриманий на підставі акту приймання-передачі від 30.09.2005 року в обсязі 1650 тис. куб. метрів та акту приймання-передачі від 31.10.2005 року в обсязі 1500 тис. куб. метрів. За отриманий газ позивач розрахувався з ТОВ «Газтрейд ЛТД» 22 платіжними дорученнями на загальну суму 1315793,27 грн. Продавець виписав на адресу покупця наступні податкові накладні: № 9-30/7-1 від 30.09.2005 року на суму 673193,27 грн. та № 10-31/16-1 від 31.10.2005 року на суму 642600 грн. Згідно акту звірки між вказаними підприємствами заборгованість позивача перед ТОВ «Газтрейд ЛТД» відсутня (а.с. 9).

Вказані документи вилучені слідчим управлінням податкової міліції ДПА України під час розслідування кримінальної справи № 69-20, порушеної за фактом здійснення фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Газтрейд ЛТД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (а.с. 80). Судом вживалися заходи щодо витребування зазначених документів з ДПА в Донецькій області, ДПА України, а також з Голосіївського районного суду м. Києва, втім зазначені документи до суду не надійшли. При цьому, сторони не заперечували проти факту існування цих документів, а також їх змісту. За цих умов суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності з якою обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва від 15.06.2007 року у справі за адміністративним за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до ТОВ «Газтрейд ЛТД», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД», а саме: статут у новій редакції з дати державної реєстрації, тобто з 25.04.2005 року та свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного підприємства № 37103570 від 15.07.2005 року з моменту видачі. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009 року. Тому посилання позивача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва є необґрунтованим. Дійсно, таке рішення існує, але воно виносилося за правилами ЦПК України, а провадження по цій справі було закрито за наслідками апеляційного оскарження.

Втім, як зазначив позивач у позовній заяві, саме по собі визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення виданих такими субєктами підприємницької діяльності за господарськими операціями податкових накладних. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 26.09.2006 року у справі за позовом ТОВ «Квадрант» до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

За таких обставин суд вказує на те, що у відповідності з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як встановлено судом, діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» не відповідала наведеній дефініції, оскільки вироком Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, яке виразилося у придбанні субєкта підприємницької діяльності ТОВ «Газтрейд ЛТД» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. Вироком цього суду також встановлено, що директор вказаного підприємства ОСОБА_1 не приймав ніякої участі в діяльності ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Судом зазначається, що підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні отримані від ТОВ «Газтрейд ЛТД» на підтвердження суми податкового кредиту, про які йдеться в акті перевірки (а.с. 9).

Судом встановлено, що постановою Господарського суду м. Києва на підставі ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено поворот виконання рішення субєкта владних повноважень із зазначенням способу його здійснення, а саме: анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту його видачі, тобто з 15.07.2005 року. Тому посилання позивача на незаконність позиції відповідача щодо цього факту є необґрунтованим, оскільки такий засіб захисту порушеного права, як поворот виконання рішення (ретроактивність судового рішення), передбачена чинним законодавством.

З цього приводу слід зазначити, що підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.6 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року за № 79, свідоцтво про реєстрацію платника податків діє до його анулювання у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Тому на момент видання податкових накладних (30.09.2005 року та 31.10.2005 року) на адресу позивача ТОВ «Газтрейд ЛТД» не мало статусу платника податку на додану вартість. Посилання позивача на те, що на той момент це підприємство знаходилося в ЄДРПОУ, а також в реєстрі платників податку на додану вартість не можуть бути взяті до уваги, оскільки з огляду на вимоги ст. 124 Конституції України судові рішення, які ухвалюються судами іменем України, є обов'язковими до виконання на всій території України. Та обставина, що в Реєстрі платників ПДВ значиться запис про анулювання свідоцтва ТОВ «Газтрейд ЛТД» 14.06.2006 року у звязку із ліквідацією за власним бажанням, є не доказом існування такого факту в обєктивній дійсності (судове рішення Господарського суду м. Києва доводить протилежне), а питанням повноти та своєчасності виконання функцій з боку органів державної податкової служби України.

Як зазначено Верховним Судом України у справі за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість задекларованого платником податку податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди у вигляді скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій у випадку безпідставно задекларованого позивачем податкового кредиту тягне за собою відмову в її задоволенні.

У статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи (частина четверта), і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає (частина пята).

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Тому, суд бере до уваги ті обставини, які підтверджують наявність договірних відносин у позивача з особою, яка на момент складання податкових накладних не була платником податку на додану вартість, та наявність вироку суду, яким підтверджується факт здійснення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Газтрейд ЛТД», в результаті чого державі були спричинені збитки на суму понад 167 млн. грн.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права (частина друга), а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя).

Тому суд вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» до ДПІ у Амвросіївському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000392/3 від 31.10.2007 року необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 227, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» до Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амвросіївському районі № 000392/3 від 31 жовтня 2007 року відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 11 листопада 2009 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 16 листопада 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Могильницький М.С.