Постанова № 6898949, 18.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-17486/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Масло І.В.

при секретарі                                                  Грішаєві Є.Є.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                            судді Масло І.В.,

при секретарі                                                            Грішаєві Є.Є.,

          за участю:

представника позивача                                        Касьянова М.М.,                    

представника відповідача                                        Мороз О.О.,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006,-

В С Т А Н О В И В:

22.06.2009 приватне підприємство «Албір» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивачем у встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» строки до податкового органу були надані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2005 року, у яких визначив розмір від’ємного значення податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

У зв’язку із поданням декларацій, відповідачем з 01.10.2002 по 30.06.2005 та з 01.07.2005 по 31.12.2005 були проведені планові та позапланові виїзні документальні перевірки, суми заявленого бюджетного відшкодування були підтверджені у повному обсязі, що підтверджується актами перевірок та довідками.

Однак, у порушення вимог ст.ст. 4, 5 п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 15.05.2006 в.о. начальника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя було видано наказ № 465 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Албір» за період з 01.04.2005 по 31.12.2005 з питань правильності визначення заявленої до відшкодуванню з бюджету суми податку на додану вартість. На підставі цього наказу посадовими особами Жовтневої МДПІ м. Маріуполя була незаконно проведена повторна перевірка підприємства, за результатами якої було складено акт та зроблено висновок про заниження податку на додану вартість у розмірі 845062,30 грн. за період з квітня 2005 року по жовтень 2005 року, чим порушено п. 1.14 ст. 1, п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.7.1-7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». 14.06.2006 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032344/0 про донарахування ПП «Албір» податку на додану вартість у сумі 1690124,00 грн.

Позивач вважає незаконним прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення з підстав незаконності проведення повторної позапланової перевірки всупереч вказаним вище положенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також з підстав неврахування відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до п. 6.2 ст. 6 цього Закону при експорті послуг, супутніх експорту товару, ставка податку на додану вартість складає 0 відсотків від бази оподаткування. При цьому Закон не обмежує коло осіб, які можуть здійснювати експорт супутніх послуг, а, відтак, і застосовувати нульову ставку податку. З огляду на положення п. 1.14 цього Закону та ст. 274 Митного кодексу України позивач вважає, що при експорті товарів з їх перевалкою на морські судна послуги порту є супутніми такому експорту і повинні обкладатися податком на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому, оскільки за надані портом послуги рахунки були виставлені портом і сплачені позивачем з податком на додану вартість за ставкою 20%, то право на застосування нульової ставки виникло саме у ПП «Албір» як безпосереднього експортера супутньої послуги (перевалка вантажу), придбаної у порту з ПДВ 20%. Що стосується застосування ставки 0% при оподаткуванні безпосередньо послуг ПП «Албір» по транспортно-експедиторському обслуговуванню експортних вантажів, то вартість послуг підприємства є комісійною винагородою та відповідно до ст. 274 Митного кодексу України була включена до загальної митної вартості експортованих товарів, що виключає можливість застосування ставки ПДВ 20%.

Факт експорту товарів і його митної вартості підтверджується відповідними митними деклараціями, заповненими відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307. У деклараціях до митної вартості були включені суми вартості послуг порту, оплачені ПП «Албір» і суми вартості транспорто-експедиторського обслуговування ПП «Албір».

Просили визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006 (т. 1 а.с. 2-8).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала заперечення, в яких вказала, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ПП «Албір» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.04.2005 по 31.12.2005 встановлено порушення п. 1.14 ст. 1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 369475,70 грн., в т.ч. по періодах: липень 2005 року – 5011,70 грн., серпень 2005р. – 30061,00 грн., жовтень 2005 року – 61833,00 грн., листопад 2005 року – 69352,00 грн., грудень 2005 року – 203218,00 грн, а також заниження податку на додану вартість в сумі 845062,30 грн., в т.ч. по періодах квітень 2005 року – 91903,00 грн., травень 2005 року – 167969,00 грн., червень 2005 року – 47565,00 грн., липень 2005 року – 151812,30 грн., серпень 2005 року – 200862,00 грн., вересень 2005 року – 70820,00 грн., жовтень 2005 року – 114131,00 грн. Фінансові санкції у розмірі 845062,30 донараховані згідно п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі за текстом - Закон № 2181).

Вказаний висновок зроблено податковим органом з тих підстав, що за перевіряємий період ПП «Албір» було укладено угоди з ТОВ «СРЗ» та Морським торгівельним портом м. Маріуполя по розвантаженню, навантаженню, перевантаженню по обслуговуванню вантажу в порту. Дані послуги ТОВ «СРЗ» та Морським торгівельним портом м. Маріуполя були надані на території порту м. Маріуполя. У порушення п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно оподатковуються операції, які передбачені зазначеним пунктом, так як нульова ставка застосовується при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг. Аналіз п. 1.14 ст. 1 цього Закону, ст. 274 МК України свідчить про те, що супутніми послугами експорту товарів є саме послуги, визначені у ч. 2 ст. 274 МК України, у тому числі на навантаження, відвантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України. ПП «Албір» не здійснювало супутніх послуг, визначених в ч. 2 ст. 274 МК України, а відповідно до вимог договорів здійснювало лише транспортне-експедиційне обслуговування вантажів, контроль за здійсненням технології перевантажувальних робіт. Тобто, послуги по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню експортних вантажів ПП «Албір» не здійснювало, а фактично їх здійснювали ТОВ «СРЗ» та Маріупольський морський порт. Зазначені послуги підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з яким об’єкт оподаткування при наданні послуг визначається виходячи з місця їх поставки. На думку представника відповідача, ставка «0» відсотків до бази оподаткування застосовується саме на експорт товарів та супутніх такому експорту послуг, тобто аналіз зазначеної норми свідчить, що і експорт товарів, і експорт послуг повинні здійснюватись одночасно та однією особою (експортером). Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Албір» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код – 31317706, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 286004 (т.1 а.с. 176), включене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 31317706 (т.1 а.с. 177).

Статут ПП «Албір» затверджений рішенням засновників 20.02.2001, зареєстрований розпорядженням Маріупольського міського голови від 23.02.2001 № 235р (т.1 а.с. 179-182).

Згідно з Наказом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 15.05.2006 № 465 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Албір» призначена перевірка позивача за період з 01.04.2005 по 31.12.2005 в термін з 15.05.2006 по 26.05.2006 (т.1 а.с. 11).

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Албір» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за розрахунковий період з 01.04.2005 по 31.12.2005 Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя складено акт перевірки (т.1 а.с. 12-75), яким встановлено порушення позивачем п.п. 1.14 ст.1, п. 6.2., п. 6.5. ст. 6, п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон) – заниження податку на додану вартість у розмірі 845062,3 грн. по періодах:

- квітень 2005 року - 91903 грн.;

- травень 2005 року - 167969 грн.;

- червень 2005 року – 47565 грн.;

- липень 2005 року – 151812,3 грн.;

- серпень 2005 року – 200862 грн.;

- вересень 2005 року – 70820 грн.;

- жовтень 2005 року – 114131 грн.

На підставі акту перевірки 14 червня 2006 Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя прийняте спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000032344/0 (т.1 а.с. 10), яким ПП «Албір» донараховано податок на додану вартість у розмірі 1690 124 грн. (845062 грн. – за основним платежем, 845062 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивач у порушення вимог п.п. 6.2.2, 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно застосував нульову ставку з податку на додану вартість щодо наданих послуг з навантаження та розвантаження експортних вантажів.

Суд не приймає такі доводи відповідача до уваги з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;          

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не доказано правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Так, у відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із п.п. 6.1, 6.2 ст. 6 цього Закону об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог п. 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість» супутні послуги – послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортується) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені з нерезидентами договори про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.07.2002 № 20-07/02, від 04.11.2003 № 22-11/03, від 01.07.2005 № 01-07 (т. 2 а.с. 44-46, 47-50, 57-61), а також договір доручення від 01.10.2004 № 18-10/04 (т. 2 а.с. 51-56), згідно з якими протягом квітня-грудня 2005 року позивач надавав нерезидентам Московському представництву фірми «ЮНІФЕРТ ІНТЕРНАСІОНАЛЬ» (Ліван), «Metcoal S.A.» (Женева, Швейцарія), фірмі «FERROCHEM» (Швейцарія), «Veraco LLC» (США) послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

Крім того, позивач уклав з ДП «Маріупольський морський торговий порт» (м. Маріуполь) договори від 23.12.2004 № 25-6/106/12, від 23.12.2004 № 25-6/106/14, від 21.09.2005 № 25-6/106/11, а також з ТОВ «СРЗ» (м. Маріуполь) договір від 26.02.2004 № 33 (т. 3 а.с. 24-61), предметом яких є послуги з навантаження та перевалу вантажів, транспортно-експедиційне обслуговування яких здійснював позивач. Фактичне надання цих послуг та їх оплата підтверджується відповідними матеріалами справи (т. 2 а.с. 72, 73, 77-79, 80, 81, 92, 93-96, 101, 102, 108, 109-111, 118-120, 121, 123, 125, 127, 128, 131, 136-138, 141, 142, 144, 147-148, 150, 152, 155, 156, 160, 161, 163, 177, 181, 183-184, 187, 188-191; т. 3 а.с. 2, 3-4, 10-12, 14, 17, 67, 71-72).

Акти здавання-прийомки робіт (т. 2 а.с. 76, 83,107, 117,132, 158, 182, 186; т. 3 а.с. 15, 69), виставлені рахунки (т. 2 а.с. 70, 74, 82, 97, 103, 112, 122, 126, 130,139, 143, 149, 153, 157, 162, 178, 185; т. 3 а.с. 7, 13, 68, 70), а також вантажні митні декларації (т. 2 а.с. 71, 75, 84-87, 98-100, 104-106, 113-116, 124, 129, 133-135, 140, 145-146, 151, 154, 159, 164-176, 179-180, 192-195; т. 3 а.с. 5-6, 8-9, 16) підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезидентам, та включення їх вартості до митної вартості товарів, які експортуються.

Отже, вказані послуги по навантаженню та перевалці вантажів, які експортуються, є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажний митних декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що для застосування нульової ставки податку на додану вартість експорт товарів і експорт послуг повинні здійснюватись одночасно та однією особою (експортером), оскільки воно не обґрунтовується нормами законодавства. За приписами ст. 929 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор з метою виконання своїх зобов’язань за договором транспортного експедирування з метою організації його виконання вправі залучати до виконання послуг третіх осіб, що і було зроблено позивачем. Крім того, за змістом договорів, укладених між позивачем та нерезидентами-замовниками послуг транспортної експедиції, позивач взяв на себе зобов’язання прийняти, організувати перевалку, перевезення і транспортне експедирування експортно-імпортних і транзитних вантажів, перевалка яких здійснюється у порту Маріуполь або Азовському судоремонтному заводі.

Отже, оскільки суд встановив наявність усіх необхідних умов для застосування позивачем у спірних періодах 2005 року нульової ставки податку на додану вартість з оподаткування послуг за вказаними вище договорами транспортного експедирування (зокрема, здійснення експорту товарів за межі митної території України, надання позивачем супутніх послуг такому експорту, включення вартості супутніх послуг до митної вартості товарів, що експортуються), є неправомірним здійснення донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість податковим органом у розмірі 845062,00 грн., та застосуванням у зв’язку із цим штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у розмірі 845062,00 грн.

Разом із тим, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неправомірності проведення позапланової перевірки за період з 01.04.2005 по 31.12.2005 в термін з 15.05.2006 по 25.06.2006 згідно наказу в.о. начальника Жовтневої МДПІ м. Маріуполя № 465 від 15.05.2006, оскільки позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки, що фактично підтверджує погодження позивача з діями щодо її проведення. Наказ про призначення перевірки позивачем не оскаржувався. При допуску посадових осіб податкового органу до перевірки належним способом захисту права є оскарження повідомлення-рішення, а не порядку проведення перевірки.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006.

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Албір» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006 - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032344/0 від 14.06.2006, прийняте Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя, яким приватному підприємству «Албір» донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1690 124 грн. (845062 грн. – за основним платежем, 845062 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Албір» судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 23 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Масло І.В.