Постанова № 6898866, 23.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2009 р.                                                                       справа № 14988/09/0570

час прийняття постанови: 14-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучка В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Гурін М.В., Селіхов М.С. (ЗАТ «Макіївський металургійний завод», довіреності, відповідно, від 25.12.2008 року № 386/0109 та від 24.04.2009 р. № 464/0109), відповідача – Гладиліної Т.М., Аріфуліна Р.З (довіреності від 05.10.2009 р. № 24895/10/10-113-3 та від 24.09.2008 р. № 26746/10/10-113) розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про оскарження рішення суб’єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (далі по тексту ЗАТ «ММЗ», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) від 04.08.2009 р. № 0000012230/3 та № 0000072230/3 (в подальшому – Рішення), що прийняті Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією (надалі – Макіївська ОДПІ, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Макіївською ОДПІ порушений встановлений порядок оформлення Рішень, а також необґрунтовано розрахована пеня за порушення встановленого порядку здійснення розрахунків у іноземній валюті. В обґрунтування позивач вказує, що норми діючого законодавства не передбачають можливості складення двох рішень про застосування фінансових санкцій; а імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення вантажно-митних декларацій (ВМД).

Відповідачем позову не визнано, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані тим що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оформлені відповідно до приписів Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21.06.2001 р. № 253, і тому порядок оформлення не порушений; а датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»), а тому відповідачем обґрунтовано розрахована пеня за порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач – Закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» є юридичною особою, ідентифікаційний код 33185989, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Макіївською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства у взаємовідносинах Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» з фірмою «Transresch Antriebssysteme Berlin GmbH» (Німеччина) по контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 за період з 01.01.2008 р. по 25.09.2008 р., та з фірмою «Dalmond Refractory Materials LTD» (Великобританія» за контрактом від 18.01.2007 р. № DRM-017-07/326/07 за період з 01.01.2008 р. по 24.05.2008 р., за результатами якої складений акт № 1152/22/33185989 від 03.02.2009 р. (копія якого залучена до матеріалів справи).

На підставі висновків проведеної перевірки та згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті» рішенням від 13.02.2009 р. № 0000012230/0/ до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1246266,77 грн.

Як слідує з акту перевірки від 03.02.2009 р. № 1152/22/33185989, підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог зовнішньоекономічного законодавства стало те, що частина товару (електричні машини для відтворення звуку та зображення у розібраному стані, розподільчі щити опору у комплекті) за який здійснено передоплату на підставі контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 у розмірі 742190 євро (5308178,51 грн.), не надійшла у повному обсязі протягом встановленого строку, а тому позивачем порушені вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до встановлених під час перевірки обставин по контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 позивачем було здійснено попередню оплату двома платежами:

- 15.01.2008 р. - 742190,00 євро/5 582734,63 грн.;

- 25.01.2008 р. - 603000,00 євро/4 465103,45 грн.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Підприємством отримано Висновки Міністерства економіки України № 272-102/2008 від 01.08.2008 р. та № 327-102/2008 від 05.09.2008 р. на суму 603000,00 євро щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією з 24.07.2008 р. до 30.08.2008 р. та з 30.08.2008 р. до 31.12.2008 р.

На суму 742190,00 євро, яку перераховано з валютного рахунку ЗАТ «ММЗ» 15.01.2008 р. – дозвіл для перевищення законодавчо встановленого терміну не отримано. Гранічний термін надходження імпортної продукції у сумі 742190 євро – 13.07.2008 р.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що імпортну частину – електричні машини для відтворення звуку та зображення у розібраному стані, розподільчі щити опору у комплекті отримано на умовах поставки DDU – Макіївка 24.09.2008 р. (ВМД 00000005/8/011422) на загальну суму 742190,00 євро/5 308178,51 грн. з порушенням терміну, встановленого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» . При цьому відповідач також зазначає, що згідно товаросупровідних документів: Міжнародної товарно-транспортної накладної СМR 181207-16, Commercial invoice № 2007-40044, товар фактично надійшов 29.08.2008 р., про що є відповідна відмітка митниці (відбиток штампу «Під митним контролем»), проте приймаючи до уваги, що митне оформлення товару завершене 24.09.2008 р., то пеня, відповідно, розрахована за 73 дні: з 13.07.2009 р. (гранічний термін надходження товару) по 24.09.2009 р. (дата завершення митного оформлення).

23.02.2009 р. позивачем направлені скарга за до Макіївської ОДПІ № 184/0124 щодо скасування спірного рішення, у якій ЗАТ «ММЗ» вказує на те, що він погоджується з застосуванням пені частково і вважає, що пеня повинна нараховуватися у період з 14.07.2008 р. по 29.08.2008 р. у розмірі 802390,93 грн. Наведена скарга Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.03.2009 р. № 6378/10/25-012 залишена без задоволення, за результатами чого на адресу ЗАТ «ММЗ» направлене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.03.2009 р. № 0000012230/1/ на суму 1 246266,77 грн.

За результатами розгляду скарги позивача від 20.03.2009 р. № 1124/0124 на рішення від 12.03.2009 р. № 0000012230/1/, рішення від 13.02.2009 р. № 0000012230/0/ та від 12.03.2009 р. № 0000012230/1/ на суму 1 246266,77 грн., Державною податковою адміністрацією у Донецькій області сума санкцій збільшена на 338060,91 грн. з огляду на те, що на думку ДПА у Донецькій області:

- 742190,00 євро з валютного рахунку перераховані не 15.01.2008 р., а 08.01.2008 р., а тому штрафні санкції слід розраховувати саме з 08.01.2008 р.,

- 603000,00 євро перераховані не 25.01.2008 р., а також 08.01.2008 р., у зв’язку з чим гранічний строк поставки товару припадає на 06.07.2008 р., а оскільки ЗАТ «ММЗ» отримані Висновки Міністерства економіки України щодо продовження строків з 24.07.2008 р., підлягає донарахуванню штрафна санкція ще за 17 днів,

у зв’язку з чим на думу податкової адміністрації Макіївською ОДПІ штрафні санкції занижені на наведену суму (Рішення від 18.03.2009 р. № 8371/10/25-013-5). За результатами винесення наведеного вище рішення, відповідачем прийняті рішення про застосування санкцій від 25.05.2009 р. № 0000012230/2/ та № 0000072230/2/, відповідно до якого до позивача застосований штрафи у сумі 1246266,77 грн. та 338060,91 грн., відповідно.

Позивачем 05.06.2009 р. оскаржене до Державної податкової інспекції у Донецькій області податкове повідомлення рішення від 25.05.2009 р. № 0000072230/2/ (скарга № 1926/0124), яка рішенням від 25.06.2009 р. № 11035/10/25-013 залишена без задоволення, що спричинило складення відповідачем нового рішень про застосування санкцій від 03.07.2009 р. № 0000072230/3/17584 у сумі 338060,91 грн.

28.05.2009 р. та 06.07.2009 р. позивачем направлені скарги за №№ 1827/0124 та 001/783 на податкові повідомлення-рішення від 13.02.2009 р. № 0000012230/0/, від 12.03.2009 р. № 0000012230/1/, від 25.05.2009 р. № 0000072230/2/, які рішенням Державної податкової адміністрації від 30.07.2009 р. № 7330/6/25-0415 залишені без задоволення, у зв’язку з чим відповідачем прийняті нові рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2009 р. № 0000072230/3/19476/10 на суму 338060,91 грн. та 0000012230/3/19477/10 у розмірі 1246266,77 грн.

За умовами контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 продавець зобов'язується здійснити: проектування, конструювання, виготовлення та поставку устаткування прокатного стану «390», поставку технічної документації, проведення шефмонтажу, проведення холодних та гарячих іспитів та опробовування устаткування, поставку запчастин; цини приймаються на умовах DDU м. Макіївка згідно Інкотермс 2000 р.; датою відвантаження вважається дата передачі товару покупцю (ЗАТ «ММЗ»); ввезення товару на митну територію України підтверджується відповідними товаросупровідними документами (рахунок-фактура, CMR, тощо).

17.10.2006 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ «ММЗ» укладений договір про надання акредитиву від № 019/08-4/350, відповідно до умов якого банк відкриває по розпорядженню ЗАТ документарний акредитив у розмірі 4699000,00 євро для виконання зобов’язань останнього по контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 терміном дії по 15.10.2007 року, або дати договірного списання грошових коштів з рахунку ЗАТ на суму, списану з кореспондентського рахунку банку в рахунок погашення акредитиву, після надання підприємству банком повідомлення про оплату акредитиву. Пунктом 2.4 наведеного договору про надання акредитиву встановлено, що ЗАТ надає банку право здійснювати договірне списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства на суму, списану з кореспондентського рахунку банку в рахунок погашення акредитива, після надання підприємству банком повідомлення про оплату акредитиву.

На підставі виписки з поточного рахунку позивача (№ 260023107491) від 16.01.2008 р., наданої Акціонерним комерційним банком «ЮНЕКС», грошові кошти у покриття акредитиву за наведеним вище договору про надання акредитиву в розмірі 742190,00 євро перераховані на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до платіжного доручення позивача в іноземній валюті № 327 від 15.01.2008 р.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення в іноземній валюті від 25.01.2008 р. № 333, відповідно до якого позивач доручає АКБ «ЮНЕКС» перерахувати на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 603000,00 євро.

При цьому виходячи з повідомлення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 07.08.2008 р. № 17-1/33-9115 на адресу Макіївської ОДПІ слідує, що датою здійснення платежів за контрактом від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 (742190,00 євро та 603000,00 євро) є 08.01.2008 року. Виходячи з пояснень представників відповідача та аналізу вказаного повідомлення у сукупності з іншими матеріалами справи слідує, що цією датою перераховані грошові кошти (у наведених вище сумах) у виконання умов контракту з рахунку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як банку-емітента за акредитивом, виданим у виконання умов договору про надання акредитиву від 17.10.2006 р. № 019/08-4/350.

Так, нормами ст.ст. 1087-1088 Цивільного кодексу України встановлено, що розрахунки між юридичними особами провадяться в безготівковій формі, при цьому при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки в тому числі із застосуванням акредитивів; сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. За ст. 1093 наведеного Кодексу у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника)— заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи— бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

За приписами ст. 2 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів (зі змінами і доповнен. 1993 р., публ. МТП N 500) акредитиви означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені: повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

У відповідності до абз. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву 180-денний строк діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Положеннями п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями від 24.03.1999 р. № 136 визначено, при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку; тобто відлік цього строку, відповідно до п. 3.2 банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги повідомлення банку – емітента ЗАТ «ММЗ» (ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») від 07.08.2008 року № 17-1/33-9115 у порядку Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями від 24.03.1999 р. № 136, моментом здійснення платежів по контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06: 742190,00 Євро та 603000,00 Євро слід вважати дату списання коштів з рахунку банку-емітента – тобто 08.01.2008 року, а не відповідно, 16.01.2008 року та 25.01.2008 року, як зазначає позивач.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями від 24.03.1999 р. № 136 поставка – це поставка продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Термін «відстрочення поставки» з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 180-денний термін з моменту оплати.

На підставі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 1 статті 15 Митного кодексу термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів у відповідному напрямку.

Граничним строком ввезення товару за контрактом від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 за здійсненою передплатою 08.01.2008 р. є 06.07.2008 р.; станом на вказану дату (тобто 06.07.2008 р.) недопоставлений товар на суму 742190,00 євро.

Згідно представлених до суду товаросупровідних документів вбачається, що товар на вказану суму фактично надійшов на митну територію України 29.08.2008 р., що підтверджується CMR 181207-16, Commercial invoice № 2007-40044, ВМД типу ІМ-40 № 700000005/8/011422, на яких наявний відтиск «під митним контролем», тобто з порушенням на 53 дні встановлених строків.

Посилання відповідача на те, що датою імпорту вважається дата завершення оформлення ВМД, а не дата фактичного переміщення товару на територію України, судом не приймається, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства зважаючи на наступне.

Приписами Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574 передбачено, що вантажна митна декларація є заявою, яка містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. N 11/18-5435).

Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Водночас згідно пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

Твердження відповідача, що Положенням про вантажну митну декларацію передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ-40 не відповідає дійсності, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ-40.

Судом не приймаються посилання відповідача на лист ДПА України №9433/7/22-6017 від 11.05.2007 р., в якому зазначається, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт»), оскільки наведений лист ДПА України не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а тому його положення не можуть встановлювати чи змінювати права та обов'язки суб'єктів господарювання і можуть мати тільки рекомендаційних характер.

Граничним строком ввезення товару за контрактом від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 за здійсненою передплатою 08.01.2008 р. у розмірі 603000,00 євро є 06.07.2008 р. Згідно з отриманими Висновками Міністерства економіки України № 272-102/2008 від 01.08.2008 р. та № 327-102/2008 від 05.09.2008 р. строки розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією продовжені з 24.07.2008 р., а тому позивачем порушений вказаний строк ввезення товару на 17 днів, про що правомірно зазначає відповідач.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи те, що гранічний строк поставки товару по контракту від 06.05.2006 р. № V 40-05-02/872/06 на суму 742190,00 євро – 06.07.2008 року (оскільки авансовий платіж здійснений 08.01.2008 року), а фактично товар поставлений 29.08.2008 року (відтиск печатки Ягодинської митниці «під митним контролем» на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR 181207-16 та комерційному рахунку (Сommercial invoice) № 2007-40044), тобто з порушенням строку на 53 дні, сума пені повинна складати 895 082,83 грн. (742190,00 євро х 0,3% х 53 дні х 7,58492 курс євро).

Нарахування пені у розмірі 233259,04 грн. на суму платежу 603000,00 Євро у період з 07.07.2008 року по 23.07.2008 року суд вважає правомірним, оскільки виходячи з матеріалів справи платіж на цю суму здійснений позивачем 08.01.2008 року, закінчення 180-денного строку припадає на 06.07.2008 року, а відповідно до Висновків Міністерства економіки України № 272-102/2008 від 01.08.2008 р. та № 327-102/2008 від 05.09.2008 р. строки розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією продовжені з 24.07.2008 р. до 30.08.2008 р. та з 30.08.2008 р. до 31.12.2008 р. Таким чином, позивачем порушений строк поставки товару на 17 днів, а тому пеня у розмірі 233259,08 грн. (603000 євро х 0,3% х 17 днів х 7,584921 курс євро) є правомірною та обґрунтованою.

З огляду на наведене, суд вважає незаконним нарахування Макіївською ОДПІ у рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2009 р.:

- № 0000012230/3/19477/10 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 351183,94 грн. (1246 266,77 грн. - 895 082,83 грн.),

- № 0000072230/3/19476/10 санкцій у сумі 104801,83 грн. (338060,91 грн. – 233259,08 грн.),

а тому в цих частинах рішення підлягають скасуванню.

Судом не приймаються доводи позивача стосовно неправомірності оформлення Макіївською ОДПІ рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами проведеної перевірки ЗАТ «ММЗ» з огляду на нижченаведене.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 6.6 ст. 6 наведеного Закону у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

При цьому наведений Закон, до предмету регулювання якого відноситься в тому числі також і застосування санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прямо не передбачає можливість направлення платнику податків такого акту як «рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій».

У виконання та на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» наказами ДПА затверджені законодавчі акти: Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. № 29 (зареєстроване в Мінюсті 18.12.1996 г. за № 723/1748) та Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (зареєстрований у Мінюсті 11.06.2003 р. за № 467/7788), якими безпосередньо встановлюються процедурні питання та форми актів органів Державної податкової служби, які можуть направлятися платникам податків у встановлених випадках.

Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. № 29 (зареєстроване в Мінюсті 18.12.1996 г. за № 723/1748) визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку податкових повідомлень, податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов’язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу, а також рішень в тому числі про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до п. 4.6 Положення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосування яких законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).

Пунктом 9 наведеного Положення встановлено, що Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обгрунтованість рішення (податкового повідомлення, податкової вимоги), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення; 2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині; 3) скасовує рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків; 4) про податковий компроміс; 5) збільшує суму податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу; 6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян», скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.

При цьому рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов’язання повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою визначену цим Положенням із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов’язання.

Нормами п. 16 Положення встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами державної податкової служби.

Тобто, з аналізу даного Положення вбачається, що фактично воно не предбачає можливість складення окремого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також, відповідно, не передбачає можливості апеляційного оскарження такого роду акту.

Згідно з п. 1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (зареєстрований у Мінюсті 11.06.2003 р. за № 467/7788) (надалі – Порядок 253) органи державної податкової служби України мають право оформлювати та направляти платникам податків такі види актів: податкові повідомлення (податкові повідомлення та податкові повідомлення-рішення), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), які направляються відповідно до розділу 7 цього Порядку.

На піставі п. 2.4 наведеного вище Порядку штрафна (фінансова) санкція (штраф)– плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції, а відповідно до припсиів п. 2.7 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій– це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п. 2.6 цього Порядку податкове повідомлення-рішення – це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов’язку платника податків в тому числі сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних). При цьому пеня, у розумінні 2.3 цього ж Положення– це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Пунктом 5.3 наведеного Порядку визначено, що у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов’язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов’язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

У відповідності до п. 7.2. Порядку Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій. Якщо податковий орган застосував штрафні санкції відповідно до декількох законодавчих актів, якими податковим органам надано право їх застосовувати, то складається відповідна кількість рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Якщо згідно із законодавством передбачено декілька термінів сплати розрахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Тобто, безпосередньо у розділом 7 вказаного Порядку не передбачається можливість направлення платнику податків, за інших обставин, окремого рішення про застосування санкцій на суму збільшення такої санкції.

З огляду на наведене суд вважає, що положення наведених правових актів в частині регулювання складення та направлення окремого податкового повідомлення можуть застосовуватися за аналогією і до рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Наведене також підтверджується тим, що процедура апеляційного оскарження за даними нормативними актами також може застосовуватися тільки до податкових повідомлень (в тому числі повідомлень-рішень), але це не означає що за даною процедурою неможливо оскаржуватися і рішення про застосування штрфних (фінансових) санкцій, оскільки таке тлумачення буде звужувати права платників податків на апеляційне оскарження актів органів Державної податкової служби.

Таким чином суд вважає, що складення та направлення на адресу відповідача Макіївською ОДПІ окремого (додаткового) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та грунтується на нормах податкового законодавства.

На підставі ст. 19 Конституції органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, при цьому адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Принципами адміністративного судочинства в тому числі є верховенство права та законність (ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства). Статтею 159 цього ж Кодексу встановлено, що ухвалене судом рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм законів та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин.

Таким чином, ЗАТ «ММЗ» не навів необхідних доводів та не надав доказів, достатніх для визнання недійсними та скасування актів Макіївської ОДПІ в повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про оскарження рішення суб’єкта владних повноважень – задовольнити частково.

Скасувати рішення Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2009 р. № 0000012230/3/19477/10 в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 351183,94 грн.

Скасувати рішення Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.08.2009 р. № 0000072230/3/19476/10 в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 104801,83 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (вул. Металургійна, 47, м. Макіївка Донецької області, 86105; п/р 260023107491 в АКБ «ЮНЕКС» м. Київ, МФО 322539, ЄДРПОУ 33185989, ІПН 331859895184) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Чучко В.М.