Ухвала суду № 68987429, 19.09.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2228/17

Номер провадження 1-кс/623/478/2017

УХВАЛА

іменем України

19 вересня 2017 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого слідчого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Вовк І.В.

прокурора Молодовського І.О.

слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, який мешкає за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Весняна б. 43, кв. 11,

підозрюваного у кримінальному провадженні за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220320000877 від 04.07.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2017 року слідчий Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав наступне.

ОСОБА_2, 4 липня 2017 близько 12 години 00 хвилин, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою та спільно із ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, прийшов до нього додому за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Чехова, б. 43, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з погрозою застосування фізичного насильства вимагав у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1000 гривень за начебто існуючий борг перед ОСОБА_5 Для здійснення свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами потерпілого шляхом вимагання, ОСОБА_2 застосував до нього фізичне насильство, завдавши удару металевим прутом в область грудної клітини ОСОБА_6, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді двох саден на передній поверхні грудної клітини, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 225-ІЗ/17 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Коли ОСОБА_6 повідомив про відсутність у нього грошових коштів, ОСОБА_2 став вимагати від останнього здати будь-яке майно під заставу, при цьому висловлював у його адресу погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у вигляді перелому двох колінних чашечок. В результаті вчиненого вимагання, ОСОБА_2 з ОСОБА_5 незаконно заволоділи ігровою консоллю «PlayStation Vita» PCH-1108», що належала потерпілому, вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №3380 від 02.08.2017 року, складає 2760 грн., в якій також знаходилась карта памяті обємом 16 ГБ, вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3380 від 02.08.2017 року, складає 425 грн., тим самим заподіяв останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3185 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За даним фактом відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за № 12017220320000877 від 05.07.2017 року, за ознаками злочину, передбаченого ст. 189 ч.2 КК України, тобто вимагання передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

15 вересня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч.2 КК України.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6, протоколами допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, речовими доказами - ігровою консоллю «PlayStation Vita» PCH-1108», карта памяті обємом 16 ГБ, які підозрюваний ОСОБА_2 добровільно видав робітникам поліції, та металевим прутом, яким, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 229-ІЗ/17 були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6

До поданого клопотання слідчим надано належним чином завірені документи по кримінальному провадженню.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 свою вину визнав частково в частині приїзду до потерпілого, однак ніякого вимагання у нього грошей не було, потерпілому тілесні ушкодження не наносив, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.

Захисник зазначав про відсутність обгрунтованої підозри, ризиків, та просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Додатково судом було досліджено висновок експерта №225/ІЗ-17, документи, які надав захисник.

Вивчивши матеріали клопотання, допитавши підозрюваного ОСОБА_2, який фактично не визнав себе винуватим, заслухавши пояснення слідчого, думку прокурора про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисника, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає встановленим існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інший злочин.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу має відповідати вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ по справі "Москаленко проти України" №37466/04 від 20.08.2010р. Європейський суд з прав людини зазначав, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі "Гусинський проти Росії" обгрунтована підозра - це існування фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що дана особа могла вчинити правопорушення.

Суд вважає, що наведені прокурором доводи свідчать про наявність ризику, встановленого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, наявна обгрунтована підозра про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, однак жодним чином не обгрунтовані та не доведені обставини, визначені пунктом 3 ч.1 ст. 194 КПК України.

Жодних доказів на підтвердження того, що підозрюваному призначався інший запобіжний захід, який порушувався прокурором не надано.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо особи, суди повинні виходити з

принципу презумпції свободи. Цей принцип означає, що особа повинна залишатися на свободі до тих пір, доки працівники правоохоронних органів не доведуть необхідність її затримання або

тримання під вартою.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, тяжкість покарання, репутацію підозрюваного, його вік та стан здоров`я, те, що він офіційно зареєстрований як приватний підприємець, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язку, є дружина та троє малолітніх дітей, характеризується формально нейтрально.

Прокурором не доведено наявність ризику переховування від органу досудового розслідування/суду, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, будь - яких документів на підтвердження таких обставин прокурором також не надано.

При цьому слідчий суддя вважає, що наявний ризик незаконного впливу на потерпілого з огляду на те, що обставини, викладені у протоколі допиту та додаткового допиту потерпілого та свідка ОСОБА_10 свідчать про такий ризик, незважаючи на те, що такі дії вчиняв ОСОБА_5, однак підозрюваний у судовому засіданні повідомив що ОСОБА_5 є його другом, отже обгрунтовано можливий прояв непрямого впливу на потерпілого з метою примусити змінити покази.

Слідчий суддя не знаходить обгрунтованих підстав для неможливості застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбаченічастиною пятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, яка передбачає обов'язок підозрюваного знаходитись у своєму житлі у певний період доби та забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Керуючись ст.ст. . 177, 178, 179, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на два місяці до 20 листопада 2017 року в межах строку досудового розслідування.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_2 залишати житло (місце постійного проживання) - АДРЕСА_1 у нічний період часу з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_2

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, (Харківська область, м. Ізюм) без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_2 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя М.П.Одарюк