Постанова № 6898356, 13.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.11.09 Справа №2а-5706/09/10/0170

14:45 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, НОМЕР_1, ОСОБА_2, НОМЕР_2;

від відповідача Душенчук Т.Б., представник по довіреності від 01.12.2008 року №3033/9/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач - 23 квітня 2009 року звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим відповідач - про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №001432330 від 18.03.2009 року. у сумі 32790грн.00коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 грудня 2008 року працівниками ДПА в АР Крим проведено перевірку магазину, що належить позивачу, про що зроблено відмітку в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів. Перевіряючими було придбано 1 пляшку масла Моbil для пневматичного обладнання, 1 л. При цьому в акті перевіряючими зазначено, що продаж вказаного масла без проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій є порушенням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, у звязку з чим оскаржуваним рішенням до позивача були застосовані фінансові санкції у загальній сумі 32790грн.00коп. Позивач не згоден з прийнятим рішенням та вважає, що воно є протиправним, оскільки прийнято на підставі акту перевірки, що не існує акт перевірки від 05.12.2008 року має інший номер - 000499, а не №0304/01/24/23/2640117823, як зазначено в прийнятому ДПІ рішенні; рішення прийнято з порушенням строків для його прийняття, встановлених п.11 ст.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), не на протязі трьох днів з дня направлення на адресу платника податків відповіді на заперечення на акт перевірки, а через 53 робочих дня. Позивач вважає, що проведення 05 грудня 2008 року контрольної закупки масла Моbil суперечить вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ, оскільки зазначений закон не надає органам державної податкової служби права на проведення контрольних закупок. Відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 року №2135-ХІІ контрольна закупка є оперативно-розшуковим заходом, що проводиться працівниками податкової міліції за наявності відкритої оперативно-розшукової справи. Позивач також зазначає, що згідно з вимогами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 спрощена система оподаткування не поширюється на осіб, що здійснюють господарську діяльність, повязану з оптовою та роздрібною торгівлею підакцизними пально-мастильними матеріалами. Разом з тим масло Моbil для пневматичного обладнання, що реалізовував позивач, має код 271000 та не входить до переліку підакцизних пально-мастильних матеріалів. Позивач вважає, що оскільки він перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, відповідно до вимог п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» він має право не застосовувати РРО під час продажу товарів. Також позивач зазначає, що відповідач не мав права здійснювати планову перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1, оскільки планова перевірка осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (сплачують єдиний податок) відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» проводиться на частіше одного разу на рік, але не раніше строків, визначених законодавством для надання річного податкового звіту такими особами по такому податку. Також позивач посилається на порушення відповідачем під час проведення перевірки вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з якою право на проведення планової виїзної перевірки платника податку надається лише за умови повідомлення СПД за десять днів про проведення перевірки, однак фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про проведення перевірки повідомлена не була.

Позивачем заявою, що надана до суду 13 липня 2009 року, позовні вимоги уточнені у звязку з технічною помилкою позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001432330 від 18.03.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 07.07.2009р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено реалізацію 1 пляшки масла Mobil без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу. Перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства в присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; на місці проведення розрахунків виявлено 6558грн.00коп., що отримані за реалізований товар. Відповідач вважає, що позивач був зобовязаний застосовувати РРО під час проведення розрахунків з покупцями та не має право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідно до вимог ст.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», якою передбачено не поширення дії зазначеного Указу на фізичних осіб підприємців, що здійснюють реалізацію пально-мастильних матеріалів. Реалізоване позивачем масло Mobil, на думку відповідача, є пально-мастильним матеріалом. Також відповідач вважає, що зазначена перевірка позивача була проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, зокрема, ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер 2640117823, місце реєстрації: 97560, АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа підприємець Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 27 серпня 2007 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 21340000000004685 - а.с.5).

Загальні підстави та порядок проведення перевірок дотримання СПД порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР (надалі Закон про РРО).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Сушко Д.О. та Ігнатовським О.В. 05 грудня 2008 року проведена перевірка по контролю за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова, 21/вул. Караїмська, буд.22, та належить позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірку було проведено згідно з Планом - графіком проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2008 року, затвердженим заступником Голови Державаної податкової адміністрації в АР Крим (а.с.121-122), на підставі направлень на проведення перевірки №8095 від 04.12.2008 р. (а.с.7) та №8096 від 04.12.2008 р. (а.с.8). Суд зазначає, що вказані направлення на перевірку були отримані під час проведення перевірки фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, що позивачем і його представником не оспорюються та не заперечується, а також підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом перевірки; відміткою перевіряючих в журналі перевірок контролюючих органів позивача, в якому зазначено, що 05 грудня 2008 року працівниками ДПА в АРК Ігнатовським О.В. та Сушко Д.О. на підставі направлень на проведення перевірки №8095 та №8096 від 04.12.2008 року проведено перевірку по контролю за розрахунковими операціями (а.с.9), тією обставиною, що копії зазначених направлень були додані позивачем до адміністративного позову тощо.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності позивача - фізичної особи підприємця ОСОБА_1, що підтверджено актом перевірки (а.с.105-106), та позивачем і його представником не заперечується.

За результатами перевірки складено акт №000499 від 05 грудня 2008 року (а.с.10-11), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки позивачем було надано перевіряючим Свідоцтво про сплату позивачем єдиного податку на 2008 рік, на момент перевірки господарська діяльність здійснювалась. Перевіряючими було придбано 1 пляшку масла «Mobil» 1 л для пневмообладнання виробництва ПП «Віта-Гупп» за ціною 50грн.00коп. Під час продажу зазначеного товару позивачем розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку не проведена, РРО, КОРО та РК в перевіреному обєкті відсутні, відповідний розрахунковий документ не роздрукований (не виписаний) та не виданий. Сума грошових коштів на місці проведення розрахунків - 6558грн.00коп. В акті перевірки зазначено, що вказані грошові кошти є виручкою позивача від реалізованих товарів.

На підтвердження вказаних в акті обставин відповідачем надано: опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків, в якому зазначено про знаходження на місці проведення розрахунків на момент перевірки 6558грн.00коп., що є виручкою від продажу товарів, надання послуг, складений 05.12.2008 року у присутності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (а.с.108); товарний чек від 05.12.2008 року, в якому зазначено про продаж товару Mobil 1 за ціною 50грн.00коп., на якому наявні підпис та відбиток печатки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з зазначенням індивідуального податкового номеру (а.с.107); етикетка масла Mobil для пневматичного обладнання, пакувальник Приватне підприємство «Вітта-Групп», ЗКПО 35002829, дата розливу 23 травня 2008 року (а.с.109), що надана позивачем перевіряючим під час проведення перевірки. На останньому аркуші акту позивачем також зазначено, що продане масло Mobil не є підакцизним товаром.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО), а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Як свідчить надпис на акті перевірки фізична особа підприємець ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомлена, отримала другий екземпляр акту перевірки (а.с.106, зворотній бік).

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою адміністрацією в АР Крим було розглянуто заперечення позивача на акт перевірки (а.с.81-82) та на адресу позивача направлено лист №1484/с/23-30 від 25.12.2008 року (а.с.13), згідно з яким заперечення позивача не прийняті.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АРК 18 березня 2009 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001432330, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 32790грн.00коп. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 даного Закону (а.с.12). Зазначене рішення вручено позивачу 26 березня 2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.64).

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказаним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції (порушені вимоги п.1, 2 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.1 ст.17 цього Закону: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів у звязку з не проведенням розрахункових операцій через РРО 32790грн.00коп. (6558,00*5), що підтверджено, зокрема, розрахунком фінансових санкцій (а.с.65).

Як підтверджено матеріалами справи позивачем до ДПА в АР Крим було подано скаргу на зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с.89-92), яку рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим від 10.04.2009 року №338/С/25-023 про результати розгляду скарги (а.с.93-95) залишено без задоволення.

Суд зазначає, що позивачем та його представником під час розгляду справи не оспорюються фактичні обставини, викладені в акті перевірки: продаж масла Моbіl для пневматичного обладнання, 1 л, не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу під час продажу масла розрахункового документу в порядку, встановленому Законом про РРО, наявність на місці проведення розрахунків в перевіреному торговому обєкті готівкових грошових коштів в сумі 6558грн.00коп., що отримані за реалізований товар. Позивач також не заперечує, що працівники податкового органу зареєструвались в журналі перевірок контролюючих органів, надали позивачу направлення на проведення перевірки, оформили за результатами проведеної перевірки акт перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Позивачем під час розгляду справи суду надані Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2007 рік (серія Е №549916 а.с.6) та на 2008 рік (серія Є №612122 а.с.5, зворотній бік), що видані фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим, а також звіти субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за 3 квартал 2007 року (а.с.103), 4 квартал 2007 року (а.с.102),1 квартал 2008 року (а.с.101), 2 квартал 2008 року (а.с.100), 3 квартал 2008 року (а.с.99), 2008 рік (а.с.98), 1 квартал 2009 року (а.с.97), 2 квартал 2009 року (а.с.96).

Суд зазначає, що представником відповідача під час розгляду справи також не заперечувалась видача фізичній особі підприємцю свідоцтв про сплату єдиного податку на 2007-2008 роки, на підтвердження зазначених обставин також надані копії особових рахунків позивача по єдиному податку за 2008-2009 роки.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику. Зазначені вимоги Закону також підтверджені пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 (надалі Указ №727), згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Разом з тим проведеною перевіркою встановлено реалізацію позивачем масла Mobil для пневматичного обладнання, 1л, що зазначено в акті перевірки та позивачем та його представником не оспорюються і не заперечується.

Згідно із ст.7 Указу №727 дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Визначення терміну "пально-мастильний матеріал" чинне законодавство України не містить. За роз'ясненням, наданим на запит Державної податкової адміністрації України Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України листом від 25.04.2001 року N4-3/7-402, (лист ДПА України від 10.02.2005 року №819/Д/31-0015) визначення терміну "мастило" наводиться у пункті 4.27 ДСТУ 3437-96 "Нафтопродукти. Терміни та визначення", а саме: "Паливо" - загальне поняття, яким позначають матеріали, що використовуються як джерело енергії. Паливо (пальне) використовують для двигунів внутрішнього згорання; "Мастило" - пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущілень.

Визначення терміну "масла та мастила" також наведено в Інструкції про порядок складання звітного загального енергетичного балансу за 1995 рік по формі №1-ЗЕБ, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 17.08.95 року N 213 "Про розробку паливно-енергетичного балансу України на 1995 рік". Так, відповідно до абзацу 26 Додатка №1 до зазначеної Інструкції масла та мастила - в'язкі вуглеводні речовини, що мають великий вміст парафіну і дистилюються при температурі від 380 градусів Цельсія до 500 градусів Цельсія при вакуумній перегонці нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти, у тому числі мастила немінерального походження.

Позивачем під час розгляду справи суду надано:

- етикетка масла Mobil для пневматичного обладнання, пакувальник Приватне підприємство «Вітта-Групп», ЗКПО 35002829 (а.с.132), де зазначено, що масло представляє собою високоефективний продукт, призначений для змащування пневматичного обладнання, створений на основі високоякісних базових масел і присадок, які забезпечують хімічну стійкість і хороший захист від зносу та корозії; наділено характеристиками, завдяки яким знижується негативний вплив води на знос та корозію; має високий індекс вязкості і низку температуру застигання для гарантії гарного змазування при низьких температурах, що досягаються внаслідок розширення повітря, і захищає від зледеніння, одночасно забезпечує адекватні замазочні плівки на працюючих деталях, температура спалаху, 0С, ASTM D 92, мин. - 188;

- технічними характеристиками масла Mobil Almo 500 (а.с.14-15), що містять дані, аналогічні зазначеним на етикетці масла, що надана позивачем;

- експертний висновок Торгово-промислової палати Криму №28-О/04-13 від 22.04.2009 року (а.с.16), згідно з яким масло для пневматичного обладнання Mobil 525 відповідає коду 271010199900 нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти; нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місті не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; крім відпрацьованих нафтопродуктів; інші: важкі дистиляти: мастильні матеріали; інші масла та дистиляти; для інших цілей; інші мастильні матеріали та інші дистиляти;

- лист Торгово-промислової палати Криму від 30.10.2009 року №28-0/2/04-13 «Розяснення до Експертного висновку від 22.04.20109 року №28-0/04-13» (а.с.131), згідно з яким зазначений експертний висновок виданий згідно заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1; експертиза проведена з питання визначення відповідності коду згідно УКТ ЗЕД масла для пневматичного обладнання Mobil 525. В листі зазначено, що експертиза була проведена згідно технічним характеристикам продукції, зазначеним на етикетці наданого зразку масла Mobil, пакувальник ПП «Віта-Груп», а також технічним характеристикам, наданим постачальником вищезазначеного масла СПДФО ОСОБА_6 Згідно наданим технічним характеристикам та опису продукції, масло Mobil для пневматичного обладнання, пакувальник ПП «Віта-Груп», відповідає маслу Mobil Almo 525 серії Mobil Almo 500. В результаті проведеної експертизи зроблено висновок, що масло Mobil для пневматичного обладнання, пакувальник ПП «Віта-Груп», та масло Mobil Almo 525 відповідає коду згідно УКТ ЗЕД 2710199900, що підтверджено експертним висновком.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001 року №2371-III до коду 2710199900 "Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні" Української товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності відносять нафту або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти. Відповідно до пояснень до УКТ ЗЕД у товарній позиції 2710 термін "нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів)" означає не тільки нафту та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід, але і аналогічні продукти, а також продукти, що містять, головним чином, змішані ненасичені вуглеводні. Ці продукти можуть бути одержані будь-яким способом за умови, що маса неароматичних складових частин перевищує масу ароматичних.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем було продано масло Mobil для пневматичного обладнання, до складу якого входять нафтопродукти, що застосовується для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущілень, тобто є пально-мастильним матеріалом.

Суд зазначає, що позивач не заперечував того, що масло Mobil, факт реалізації якого встановлений посадовими особами податкового органу, є пально-мастильним матеріалом, посилаючись при цьому на те, що його не віднесено до переліку підакцизних товарів згідно із законами України.

Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що реалізований ним товар не є підакцизним, тому що ці доводи не мають правового значення для вирішення спору, оскільки статтею 7 Указу №727 встановлено заборону застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами незалежно від того, чи є зазначені матеріали підакцизними чи ні. Суд зазначає, що позивачем та його представником під час розгляду справи не надано суду Закон (Указ), який скасовує або змінює зазначений пункт Указу, та не повідомлено про його наявність.

Проте, враховуючи, що позивач не заперечував того, що проданий ним товар віднесено до категорії пально-мастильних матеріалів, суд також вважає необхідним зазначити, що віднесення зазначеного масла до пально-мастильних матеріалів підтверджено і іншими матеріалами справи, зокрема, експертним висновком, листом до нього та етикеткою масла.

Таким чином, здійснення торгівлі пально-мастильними матеріалами позивачем є порушенням вимог щодо умов застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, встановлених ст.7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва", з урахуванням чого, суд дійшов висновку, що дія вказаного Указу і п. 6 ст. 9 Закону про РРО на нього не поширюється.

Згідно з актом перевірки та додатком до нього описом готівкових грошових коштів - під час її проведення встановлено наявність на місці проведення розрахунків готівкових коштів у сумі 6558грн.00коп., отриманих від реалізації товарів, що позивачем та його представником не заперечується та не оспорюється.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість зробленого відповідачем розрахунку фінансових санкцій.

Стосовно дотримання відповідачем порядку проведення перевірки суд зазначає, що згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалась працівниками Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на виконання затвердженого у встановленому порядку плану та на підставі направлень.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону про РРО планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем під час проведення перевірки зазначених вимог частини 2 статті 16 Закону про РРО в частині періодичності проведення перевірок субєкта малого підприємництва, оскільки позивачем не надано доказів проведення податковим органом будь-яких інших перевірок позивача по дотриманню порядку проведення розрахунків за товари (послуги) на протязі 2008 року. Крім того, матеріалами справи підтверджено реалізацію позивачем пально-мастильних матеріалів, у звязку з чим позивач не підпадає під дію Указу №727 та, відповідно, зазначеної ч.2 ст.16 Закону про РРО.

Суд зазначає, що правомірність видачі фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік не є предметом даного адміністративного спору, судом не оцінюється і не перевіряється та не впливає на наявність/відсутність відображеного в акті перевірки від 05.12.2008 року порушення позивачем діючого законодавства.

Також суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено допуск позивачем працівників податкового органу до проведення перевірки, отримання направлень на перевірку та наявність відмітки в журналі перевірок контролюючих органів.

Суд не може прийняти і доводи позивача про порушення під час проведення перевірки вимог ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” в частині неповідомлення про її проведення за 10 днів до її початку, а також не дотримання трьохденного строку прийняття рішення, встановленого Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. №327, оскільки зазначеними нормами визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

Суд зазначає, що пунктами 3.7 та 3.8 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Під час розгляду справи судом встановлено, що акт перевірки від 05.12.2008 року було складено на бланку ДПА в АР Крим, після проведення перевірки акт було передано до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим та зареєстровано у встановленому порядку за номером №0304/01/24/23/2640117823, що підтверджено копією акту перевірки (наданий під час розгляду справи представником відповідача). У звязку з викладеним суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неіснуючого акту перевірки, як такі, що суперечать матеріалам справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим №0001432330 від 18 березня 2009 року та відповідність проведеної перевірки позивача вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 13 листопада 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 18 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.