Ухвала суду № 68979849, 14.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/3682/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Волинськоого окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265 та №0000951400/9266.

10.02.2017 року позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265, а №0000951400/9266 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 289771,17 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265 та №0000951400/9266 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 289771,17 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилася Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Так, апелянт зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 203/28-06-14-00/37821544 від 4 липня 2016 року, згідно якого було встановлено безтоварність операцій по правочинах, укладених позивачем із контрагентами ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта». Апелянт зауважив, що підприємством не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищевказаними контрагентами. Зокрема, документально було встановлено, що ТОВ «Галич Еко Ресурс» не могло реалізувати ПАТ «Новоушицький консервний завод» яблука, які у подальшому було реалізовано позивачу. Відсутні протоколи досліджень, посвідчення (сертифікати) про якість товару, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України. Також суд не дав оцінки доводам про неможливість ТОВ «Фрутерія» та ТОВ «Сади України 2012» збору урожаю з орендованих садів, що спростовує можливість подальшого продажу ТОВ «ТБ Сад» продукції ПАТ «Новоушицький консервний завод». Оскільки відсутній сам факт придбання ПАТ «Новоушицький консервний завод» товарів і послуг, відповідно відсутній факт продажу продукції цим підприємством позивачу. А тому включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році суму витрат в розмірі 68343520 грн. з вартості товарів згідно видаткових накладних є безпідставним. Враховуючи наведене, ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 41009623 грн. Операції між позивачем та постачальниками не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, що необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Також в ході перевірки не надано товаро-транспортних накладних, сертифікатів походження, свідоцтв якості. Таким чином, перевіркою правильно встановлено складання підприємством первинних документів без фактичного руху товаро-матеріальних цінностей. З огляду на наведене, вважає, що формальне дотримання позивачем вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Також апелянт вказав про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних а загальну суму 17869016,04 грн. Що стосується доводів про відсутність у відповідача права за 2015 рік нараховувати штрафні санкції, оскільки був відсутній затверджений центральним органом порядок застосування штрафних санкцій, такі є безпідставними, адже Законом України від 24.12.2015 року №909VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» були внесені зміни до статті 120-1 ПК України, якими виключено пункт 120-1.3. Щодо незгоди позивача з рішенням про застосування штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ, апелянт вказав, що ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» відповідно до платіжного доручення №3294593 від 23.11.2015 року було несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 94886,01 грн., з граничним терміном сплати 30.10.2015 року, чим порушено п. 50.1 ст. 50, п. 46.1 ст. 46, п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, зазначивши про необґрунтованість висновків податкового органу та законність оскаржуваного судового рішення.

Львівським апеляційним адміністративним судом у зв'язку з реорганізацією відповідача було здійснено заміну сторони на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС.

У судовому засіданні представник апелянта Антонюк І.Б. підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник позивача у судовому засіданні дав пояснення, згідно яких висновки суду першої інстанції є правильними і підстав для скасування постанови немає. Зауважив про підтвердження господарських операцій належними доказами, копії яких подано до матеріалів справи.

Заслухавши судд-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС від 14.03.2016 року №49/28-06-22-20, №50/28-06-22-20, №51/28-06-22-20, №52/28-06-22-20, №53/28-06-22-20, №54/28-06-22-20, №55/28-06-22-20 та від 01.04.2016 року №313 посадовими особами СДПІ з ОВП у місті Львові було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27 липня 2011 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 04.07.2016 року №203/28-06-14-00/37821544.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6, ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.10.3 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України; вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 6, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №751/4044; п. 6, п. 7, п. 10, п. 17, п. 19 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 45628720 грн. в тому числі за 2013 рік у сумі 1267 грн., за 2014 рік у сумі 12873185 грн., за 2015 рік у сумі 32754268 грн.;

- п. 189.1 ст. 189; п. 198.5 ст. 198; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 50691929 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 17869016,04 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2978169,34 грн., що призвело до застосування штрафних санкцій відповідно до п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України;

- п. 46.1. ст. 46, п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57 ПК України порушено граничні терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18445349 грн., в результаті чого застосована штрафна санкція.

15 липня 2016 року СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС були винесені податкові повідомлення-рішення №0000911400/9264 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 63364911,25 грн., №0000901400/9263 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 48847333 грн., №0000951400/9266 про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ на суму 298532,24 грн., №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1854023,50 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цих рішень з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС про нереальність угод, укладених між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» базується на тому, що операції між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ»» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тому податковий орган вражає, що всі операції з ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Однак, такі висновки спростовуються матеріалами справи.

Щодо правовідносин позивача з ПАТ «Новоушицький консервний завод» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» - Покупець та ПАТ «Новоушицький консервний завод» - Продавець був укладений Договір купівлі-продажу №07/2014 від 29.07.2014 року предметом якого була поставка яблучного соку (концентрованого, неосвітленого, натурального).

Згідно Специфікації №1 від 31.07.2014 року до Договору яблучний сік поставлявся в кількості 5653000 кг на загальну суму 132008856 грн. в т.ч. ПДВ 22001476,20 грн.

Згідно Специфікації №2 від 30.09.2014 року до Договору яблучний сік поставлявся в кількості 5206000 кг на загальну суму 114048883,20 грн. в т.ч. ПДВ 19008147,20 грн.

Всього за вищевказаним Договором ПАТ «Новоушицький консервний завод» було поставлено ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» соку на загальну суму 246057739,20 грн. в т. ч. ПДВ 41009623,2 грн.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ПАТ «Новоушицький консервний завод» до покупця ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» підтверджується видатковими накладними №31072 від 31.07.2014 року на суму 132008856 грн. та №30091 від 30.09.2014 року на суму 114048883,20 грн., а також актами прийому-передачі до Договору купівлі-продажу №07/2014 від 29.07.2014 року №1 від 31.07.2014 року та №2 від 30.09.2014 року, які оглянуто в судовому засіданні.

Згідно акта прийому-передачі товару №1 від 31.07.2014 року до видаткової накладної №31072 від 31.07.2014 року передача товару у власність Покупця відбувалась по наступним складам за адресами: Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274а; Вінницька обл., Липовецький р-н, м. Липовець, вул. Копика,62а, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Солобківці, вул. Камянецьке шосе, 3; Харківська обл., Харківський р-н, с. Затишшя, вул. Харківська, 5.

Згідно акта прийому-передачі товару №2 від 30.09.2014 року до видаткової накладної №30091 від 30.09.2014 року передача товару у власність покупця відбувалась на складі за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274 а.

Оплата за вищевказаний товар (сік яблучний) проводилась у безготівковій формі на суму 27206736,24 грн., що підтверджується реєстрами платіжних доручень, а також шляхом передачі Покупцем в розрахунок за товар Продавцю простих векселів на суму 218851002,96 грн., що передбачено умовами Договору купівлі-продажу № 07/2014 від 29.07.2014 року, та підтверджується актом прийому-передачі векселів від 22.07.2016 року.

При цьому факт здійснення оплати позивачем за придбаний товар не заперечувався податковим органом як при складанні акту перевірки, так і в суді.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними від 31.07.2014 року та від 30.09.2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Товар, поставлений ПАТ «Новоушицький консервний завод», зберігався в місцях його прийняття, а саме на складах, що належали ТзОВ «Яблуневий Дар».

Із цим підприємством ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було укладено відповідний договір зберігання товару №30/М/2014 від 28.05.2014 року. На виконання умов даного договору сторонами були підписані акти прийому-передачі соку яблучного на зберігання та зі зберігання.

Придбаний товар було реалізовано позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме Договору № 239/14 від 12.09.2014 року укладеного з фірмою GRAY MAGNET LTD, який досліджений в судовому засіданні.

Згідно цього контракту ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) було експортовано на адресу фірми GRAY MAGNET LTD (Покупець) понад 10538 тон яблучного соку на суму 27196190 Євро. Експорт яблучного соку крім укладеного контракту підтверджується оглянутими судом вантажно-митними деклараціями та рахунок-фактурами (інвойси), реєстри яких додані до матеріалів справи.

Походження та якість яблучного соку підтверджується Висновком про походження товару № 1-3659-В від 18.11.2014 року.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару, складського обліку та використання товару у господарській діяльності.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Диад» (т. 3 а.с. 1-12) суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в порушення вимог (стор. 48 акта) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.6 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Диад» видаткових накладних всього у сумі 10212,23 грн. за 2014 рік.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВОГ Рітейл» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Диад» на суму 12254,67 грн., в тому числі ПДВ 2042,45 грн. в липні 2014 року, згідно Договору поставки від 01.12.2013 року №23/13-СТ. Предметом поставки були супутні товари, що придбавались з метою реалізації на АЗС, розташованих в Донецькій області. В даному випадку було придбання мінеральної води на суму 12254,67 грн., в тому числі ПДВ 2042,45 грн.

Суд правильно прийняв до уваги посилання позивача щодо неможливості представлення вказаного договору по тій причині, що він знаходився на території представництва ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» у м. Донецьку яке перестало існувати по причині проведення АТО.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «Диад» до покупця ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується реєстрами платіжних доручень і не заперечується відповідачем.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними липень-серпень 2014 року.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» (т. 3 а.с. 13-25) суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в порушення вимог (стор. 48 акта) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 1361834,00 грн. за 2014 рік.

Судом встановлено, що Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» був укладений Договір поставки нафтопродуктів від 14.11.2014 року № Ш25362.

На виконання даного Договору ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Постачальник) передало у власність ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» (Покупець) у приміщенні офісу Постачальника штрих-картки різних номіналів на бензин та дизпаливо. Отримував штрих-картки безпосередньо керівник ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» на підставі довіреності.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» підтверджується видатковими накладними від 14.11.2014 року № ВРТ0209957, від 18.11.2014 року № ВРТ0211117, від 26.11.2014 року № ВРТ0214767, від 01.12.2014 року № ВРТ0216771, від 04.12.2014 року № ВРТ0219685, від 10.12.2014 року № ВРТ0228568.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутою судом карткою рахунка 3611 за 4 квартал 2014 року та підтверджується актом перевірки інспекції.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за листопад-грудень 2014 року.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Укрпромсбит» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на сторінці 65 та 263) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Укрпромсбит» у сумі 345075,47 грн. за 2014 рік.

Перевіркою було підтверджено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» виписано податкові накладні для ТзОВ «Укрпромсбит» за грудень 2014 року - січень 2015 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Дані операції згідно з даними бухгалтерського обліку відображені наступними проведеннями:

Дт 30 Кт 702 - реалізація нафтопродуктів на загальну суму 1801761,90 грн.

Дт 702 Кт 779 - відображення результатів без ПДВ на загальну суму 1501468,12 грн.

Дт 702 Кт 6433 - сума ПДВ на загальну суму 300293,78 грн.

Дт 902 Кт 2811 - відображено собівартість нафтопродуктів на загальну суму 251223,55 грн. (грудень 2014 - 345075,47 грн., січень 2015 - 906148,08 грн.).

Як вже було зазначено вище, перевіряючими було зроблено висновок, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» здійснювало реалізацію нафтопродуктів через роздрібну торгівлю без договору купівлі-продажу за готівкові кошти.

Однак, реалізація пального в даному випадку здійснювалась на підставі укладеного договору купівлі-продажу в усній формі.

У відповідності до ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496) (далі - Інструкція № 281), відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку.

Так, відповідно до підпунктів 10.3.1.1, 10.3.1.5 підпункту пункту 10.3.1 пункту 10.3 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року № 1315. Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, здається до каси підприємства або перераховується на поточний рахунок через відділення зв'язку або інкасується до банківської установи.

Актом перевірки не заперечується факт оплати ТзОВ «Укрпромсбит» готівкою нафтопродуктів під час їх придбання на АЗС.

Отже, встановлено вчинення сторонами конклюдентних дій щодо поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Світ Олія» (т. 3 а.с. 28-52) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на сторінці 73) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 970664,97 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Світ Олія» за період з 16.05.2012 року по 31.10.2014 року.

Перевіркою не встановлено реалізації підприємством ТМЦ для ТзОВ «Світ Олія», а лише оформлення первинних документів. Отже, виготовлена ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» ПММ, які відсутні на залишках ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» станом на 31.12.2014 року, використані не в господарській діяльності ТзОВ «Світ Олія», проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ТзОВ «Світ Олія» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС від 26.12.2013 року №С21138.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 16.05.2012 року по 31.10.2014 року згідно укладеного договору купівлі-продажу №С21138 відображено реалізацію нафтопродуктів, реальність проведення яких підтверджується оглянутими судом видатковими накладними за період з січня по жовтень 2014 року.

Дані операції згідно з даними бухгалтерського обліку відображені наступними проведеннями:

Дт 361 Кт 702 - реалізація нафтопродуктів на загальну суму 1339517,66 грн., як доходи від реалізації товарів;

Дт 702 Кт 79 - 1116264,72 грн.

Дт 702 Кт 64 - відображено суму ПДВ 223252,94 грн.

Сальдо взаєморозрахунків станом на 01.11.2014 року кредитове в сумі 8832,34 грн.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутими судом реєстрами платіжних доручень.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за січень 2013 року - грудень 2015 року, реєстр яких досліджено судом.

Вказаними документами підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Лаванда-континент» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 98) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Лаванда-континент» товарів і послуг, всього у сумі 5568,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Лаванда-континент» на суму 6681,50 грн., в тому числі ПДВ 1113,60 грн. в липні 2014 року

До перевірки підприємством не представлено договору на поставку ТМЦ, оскільки цей договір був усним.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в липні 2014 року відображено по бухгалтерському обліку прихід матеріалів, а саме: згідно видаткової накладної від 16.07.2014 року №160714 отримано від ТзОВ «Лаванда-континент» бланки супровідних відомостей в кількості 300 пачок по ціні 18,56 грн. без ПДВ на загальну суму 6681,60 грн., в т.ч. ПДВ 1113,60 грн.

Розрахунки проводились в безготівковій формі, за отримані матеріали ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» перераховано кошти ТзОВ «Лаванда-континент», відповідно до платіжного доручення від 09.07.2014 року на суму 6681,60 грн.

Попередня оплата за бланки згідно рахунку від 08.07.2014 року №8 в т.ч. ПДВ 1113,60 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 1113,60 грн. за липень 2014 року з вартості ТМЦ згідно податкової накладної, виписаної ТзОВ «Лаванда-континент» від 09.07.2014 року №22.

Як зазначалось вище, позивачем було укладено усний договір, що не забороняється законодавством.

Вказаними документами, які були досліджені судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «О.С.А. - Транс» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 98) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «О.С.А. - Транс» актах отриманих послуг всього у сумі 716927 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ Рітейл» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року та з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «О.С.А. - Транс» на суму 860312,40 грн., в тому числі ПДВ 143385,40 грн.

Для підтвердження виконання господарських операцій надано договір про міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 27.09.2013 року №27/9, в якому зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі іменується «Замовник», з однієї сторони, ТзОВ «О.С.А. - Транс», що надалі іменується «Виконавець», з другої сторони, уклали цей договір згідно якого Виконавець бере на себе обов'язки надавати замовнику міжміські автотранспортні послуги по перевезеню вантажів та інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством України, а також інше автотранспортне обслуговування замовника. Орієнтовна сума договору становить 360000 грн., про що зазначено в п. 4.2 Договору.

Висновки відповідача про дефектність укладеного договору не відповідають дійсності, оскільки його зміст становлять також і інші первинні документи які були надані для перевірки.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг перевезення підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт із надання транспортних посуг, реєстрами виконаних рейсів, а також копіями товаро-транспортних накладних, що підтверджують факт здійснення перевезення пального між об'єктами для забезпечення господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання прибутку. Копії цих документів були приєднані до матеріалів справи на вимогу суду апеляційної інстанції й досліджені судом.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується карткою рахунка 3611 за січень-червень 2014 року і не заперечується відповідачем.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними за січень-червень 2014 року.

Отже, вказаними документами, які досліджені судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Радіо «Ехо» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 114) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Радіо «Ехо» видаткових накладних всього у сумі 59119,20 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Радіо «Ехо» на суму 70943,05 грн., в тому числі ПДВ 11823,84 грн.

Відповідно до Договору про надання рекламних послуг від 09.04.2014 року №09/04/14-01-РЕ, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Радіо «Ехо» (Виконавець), Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та/або розміщенню рекламного ролику Замовника в ефірі радіостанцій з позивними «Радио Шарманка»/«Любимое радио», «Радио Шансон», «Бизнес Радио», «ои РМ», «Радіо Ренесанс» (далі - Радіостанція) у відповідності до умов даного Договору та Додатків до нього. У разі виконання Виконавцем комплексу послуг по виготовленню рекламного ролику для Замовника, Виконавець зобов'язується також передати виключні майнові права інтелектуальної власності на використання рекламного ролику.

Умови розміщення рекламного ролику в ефірі Радіостанції (період та загальний час трансляції, вид та тривалість рекламних матеріалів тощо) зазначаються в додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актом виконаних робіт від 08.05.2014 року, який доданий до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (реєстром) від 28.04.2014 року №ВРТ0044098.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковою накладною за травень 2014 року, що досліджено судом апеляційної інстанції та додано до матеріалів справи.

Вказані послуги спрямовані на досягнення економічного результату - отримання прибутку внаслідок реалізації пального, якій сприяє рекламування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Радіосейлз» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 120) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманому від ТзОВ «Радіосейлз» акту наданих послуг всього у сумі 76320 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Радіосейлз» на суму 91584 грн., в тому числі ПДВ 15264 грн.

Відповідно до Договору про надання рекламних послуг від 17.01.2014 року №17/01-14/3, який укладений у м. Києві ТзОВ «Радіосейлз», що іменується «Рекламіст» або «Виконавець», та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі іменується «Замовник», домовилися про те, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Джем ФМ», радіостанції «Europa Plus», радіостанції «Super Radio» у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актом про надання послуг № ОУ-0000055 від 31.01.2014 року, що доданий до матеріалів справи та досліджений судом апеляційної інстанції.

Також про реальність вищевказаної господарської операції свідчить копія медіа - плану рекламної компанії.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-лютий 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковою накладною №52 від 31 січня 2014 року.

В акті перевірки (на стор. 127) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Ситора» (колишня назва ТзОВ «Клевер-ПМ») видаткових накладних всього у сумі 65923,75 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за січень - травень 2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Клевер-ПМ» на суму 76050,43 грн., в тому числі ПДВ 10126,70 грн.

Відповідно до договору оренди від 30.09.2013 року №27, який укладений у м. Луцьк, ТзОВ «Клевер-ПМ», в подальшому «Орендодавець», та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Орендар», передано позивачу в тимчасове платне користування майна згідно додатків, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно договору суборенди №187 від 03.03.2014 року ТзОВ «Клевер-ПМ», в подальшому «Орендар», та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Суборендар», уклали даний договір про те, що Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування рухоме та нерухоме майно АЗК, перелік якого визначається в Додатку до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з оренди підтверджується актами про надання послуг з оренди, копії яких на вимогу апеляційного суду приєднані до матеріалів справи та досліджені судом.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень 2013 року - грудень 2015 року і не заперечується відповідачем.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметами оренди було майно АЗС, що є необхідним для здійснення реалізації пального, що є основним видом господарської діяльності позивача для отримання прибутку. Отже підстав для визнання таких операцій такими, що не підтверджені, немає.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Укрсертов» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 132) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Укрсертов» видаткових накладних всього у сумі 6666,67 грн. за 2013 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Укрсертов» (ТзОВ «Український центр з сертифікації та оцінки відповідності») на суму 8000 грн., в тому числі ПДВ 1333,33 грн.

Відповідно до Договору доручення від 18.10.2013 року №0080/13-Д на проведення робіт щодо сертифікації (укладений в м. Київ 18 жовтня 2013) ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», яке подає заявку, далі за текстом - Довіритель, з однієї сторони, і ТзОВ «Український центр з сертифікації та оцінки відповідності», далі за текстом - Повірений, з іншої сторони, уклали цей Договір, предметом якого є зобов'язання Повіреного в інтересах Довірителя здійснювати юридичні дії відносно проведення робіт щодо сертифікації продукції та послуг, що надає Довіритель.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з сертифікації підтверджується актом виконаних робіт від 05.11.2013 року.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2013 рік. Цей факт підтверджено і податковим органом в акті перевірки.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними.

Отже, підстав для визнання таких операцій такими, що не відбулися, немає.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ТОП Ніво» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 139) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ТОП Ніво» видаткових накладних всього у сумі 307632,25 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ТОП Ніво» на суму 369158,70 грн., в тому числі ПДВ 61526,45 грн. за липень, червень та вересень 2014 року.

Відповідно до Договору оренди від 26.12.2013 року №137/1, який укладений ТзОВ «ТОП Ніво», в подальшому «Орендодавець», й ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Орендар», Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю автозаправного комплексу (літ. А) (надалі за текстом даного Договору - Майно), перелік якою визначається в Акті приймання-передачі. Майно розташоване за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, площа Севастопольська, буд. 5.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з оренди підтверджується актами про надання послуг з оренди, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень 2013 року - грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними.

Вказаними документами підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ПраймТайм» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 139) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ПраймТайм» актів наданих послуг всього у сумі 114220,15 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ПраймТайм» на суму 137064,18 грн., в тому числі ПДВ 22844,03 грн.

Відповідно до Договору поставки від 17.01.2014 року №17/01-14/3,ТзОВ «ПраймТайм», що іменується (надалі «Рекламіст» або «Виконавець»), та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі іменується «Замовник», домовилися про те, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Ретро FM», радіостанції «Голос Столиці», радіостанції «Радіо NEXT», радіостанції «Lounge FM», радіостанції «Наше радіо» у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000052 від 31 квітня 2014 року, копією медіа плану рекламної компанії, актом №ОУ-0000137 від 21 лютого 2014 року, копією рахунку фактури №СФ 0000243 від 6 березня 2014 року, копіями податкових накладних №57 від 31 січня 2014 року, №53 від 21 лютого 2014 року.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-лютий 2014 року.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ПромСерФер Плюс» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 145) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ПромСерФер Плюс» акту наданих послуг всього у сумі 19167,55 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ПромСерФер Плюс» на суму 23001,06 грн., в тому числі ПДВ 3833,51 грн.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «ПромСерФер Плюс» (Виконавць) був укладений Договір ремонтних робіт від 05.2.2014 року №02-05.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з проведення ремонту підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Вказані ремонтні роботи спрямовані на забезпечення здійснення господарської діяльності позивача для отримання прибутку.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за лютий-травень 2014 року і не заперечується відповідачем згідно акту.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Транстех Дніпро» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 148) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Транстех Дніпро» видаткових накладних всього у сумі 47341,65 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Транстех Дніпро» на суму 56809,98 грн., в тому числі ПДВ 9468,33 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) було укладено усний договір про надання послуг з ТзОВ «Транстех Дніпро» предметом якого було надання послуг по викачці рідких побутових відходів на АЗС Дніпропетровської області. Письмового договору не було представлено, оскільки він був укладений в усній формі.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг по викачці рідких побутових відходів на АЗС підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-червень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Авто Люкс-2000» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 151) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ПП «Авто Люкс-2000» видаткових накладних всього у сумі 2840,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року відображено взаєморозрахунки з ПП «Авто Люкс-2000» на суму 4094,00 грн., в тому числі ПДВ 682,33 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 31.01.2014 року №7855/р, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з ПП «Авто Люкс-2000» позивачем придбано товари (електротовари, герметик та ін.).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме придбання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» товарів підтверджується видатковими накладними, реєстри яких додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутою судом карткою рахунка 3611 за вересень 2014 року-квітень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за вересень-листопад 2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Куббера» (т. 3 а.с. 144-150) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 156) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Куббера» акту виконаних робіт всього у сумі 30500 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Куббера» на суму 36600 грн., в тому числі ПДВ 6100 грн.

Відповідно до Договору від 31.01.2014 року №7855/р, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Куббера» (Виконавець), останнє надавало послуги з прибирання територій.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з прибирання територій підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за квітень-липень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Місто Світла» суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 289) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих від ТзОВ «Місто Світла» послугах всього у сумі 864665 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) укладено з ТзОВ «Місто Світла» (Виконавець) Договір про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 01.10.2014 року №1388-10.

Також ТзОВ «Вог Рітейл» було укладено з ТзОВ «Місто Світла» Договір про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01.

Предмет договорів становлять послуги з супроводження оформлення дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, переоформленню та погодженню дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами; дозвільної на розміщення рекламних вивісок.

Також до даного Договору було укладено: Додаток 1 (адресна програма) до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01; Додаток 2 до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01; предмет додатку вичерпний перелік документів для подання до органів реєстрації об'єктів зовнішньої реклами; Додаток 3 до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з супроводження оформлення дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами підтверджується актами здачі - прийняття № 31 від 14.04.2014 року, №45 від 10.06.2014 року, № 63 від 31.07.2014 року, №80 від 29.09.2014 року, №95 від 28.11.2014 року, №96 від 31.12.2014 року, №4 від 13.02.2015 року, №5 від 13.02.2015 року, №46 від 06.11.2015 року, №52 від 18.12.2015 року, що були приєднані до матеріалів справи на вимогу суду апеляційної інстанції і досліджені судом.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за лютий 2014 року-грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, копії яких додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Маг Енергія» (т. 3 а.с. 189-240) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 295) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Маг Енергія» на загальну 49132,50 грн. (без ПДВ), в т.ч. за 2014 в сумі 33391,70 грн., в 2015 - 15740,80 грн., проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та з 01.09.2014 по 31.10.2014 відображено взаєморозрахунки ТзОВ «Маг Енергія» на суму 58959,00 грн., в тому числі ПДВ 9826,50 грн.

ТзОВ «Маг Енергія» (Виконавець), в особі директора, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) в особі директора, що діє на підставі Статуту, з другого боку, (в подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона) уклали Договір від 25.12.2013 року №26/12 ОЕ про надання послуг щодо монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування, електричних станцій та мереж (кабельних ліній напругою до 35 кВ, трансформаторних підстанцій до 35 кВ).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2014 рік.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Протектід» (т. 3 а.с. 241-243) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 173) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Протектід» акту виконаних робіт всього у сумі 27175,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року відображено взаєморозрахунки ТзОВ «Протектід» на суму 32610,00 грн., в тому числі ПДВ 5435,00 грн.

Відповідно до Договору від 01.07.2014 року №1/ГС, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Протектід» (Виконавець), останнє надавало послуги з прибирання територій.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з прибирання територій підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за липень-серпень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ПП «ЯП-Імперіал» (т. 4 а.с. 1-23) суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що в порушення вимог (стор. 218 Акта) п. 134.1. ст. 134 ПК України, п. 6, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік у сумі 41535700 грн. по взаємовідносинах з ПП «ЯП - ІМПЕРІАЛ», проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу №2015/PR/01 від 03.07.2015 року укладеного між ПП «ЯП-Імперіал» та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», Продавець зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця товари, вказані в Специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору позивачу було поставлено концентрований сік на загальну суму 49842840 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» включило до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік суму витрат в розмірі 41535700,00грн. (Кт28Дт90) з вартості товарів згідно видаткових накладних виписаних ПП «ЯП-Імперіал».

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «ЯП-Імперіал» підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі товару, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Зберігання товару здійснювалось ТзОВ «Яблуневий Дар» згідно договору №30/М/2014 від 28.05.2014 року за адресою: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274а.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за липень 2015 року-грудень 2016 року і не заперечується відповідачем згідно акту перевірки.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Інвесттрейдинг» (т. 4 а.с. 24-25) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 232) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Інвесттрейдинг» у сумі 1202154,85грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» здійснював реалізацію нафтопродуктів через роздрібну торгівлю без укладання письмового договору купівлі-продажу за готівкові кошти.

Дана операція відображена у бухгалтерському обліку проведенням Кт70Дт30.

Згідно наданих суду доказів ТзОВ «Інвесттрейдинг» було здійснено оплату готівковими коштами за придбане пальне.

Всього за період з грудня 2014 року по січень 2015 року ТзОВ «,ВОГ РІТЕЙЛ» було відпущено на ТзОВ «Інвесттрейдинг» паливно-мастильні матеріали на суму 1658973,69 грн., в тому числі ПДВ 276495,77 грн.

Оплата за вищевказані товари проводилась на підставі готівкових розрахунків через касовий апарат на відповідних заправках, що не заперечується представниками сторін та не заперечувалось перевіряючими під час проведення перевірки.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких було досліджено судом.

Вказаними документами підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Летлоз» (т. 4 а.с. 26-29) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 343) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТзОВ «Летлоз» за період з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року на загальну суму 15659,36 грн., в т.ч. за червень 2015 року - 6393,76 грн., за серпень 2015 року - 9265,60 грн., проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Летлоз» був укладений усний договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «ЯП-Імперіал» підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Розрахунки та сама реалізація пального проходила через роздрібну торгівлю (АЗС).

Оплата за вищевказані товари проводилась на підставі готівкових розрахунків через касовий апарат на відповідних заправках, що не заперечується представниками сторін та не заперечувалось перевіряючими під час проведення перевірки.

Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними (на загальну суму 108049,53 грн.) ПДВ у сумі 18008,29 грн. включено ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до реєстру виданих податкових накладних та відповідно до складу податкових зобов'язань Декларацій з податку на додану вартість за червень, серпень 2015 року, реєстр податкових накладних оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Згідно статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин, що був укладений з ТзОВ «Летлоз» повністю відповідає вищевказаним вимогам, а відповідно висновки відповідача є безпідставними.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Юнітек Пром» (т. 4 а.с. 30-37) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 242) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Юнітек Пром» у сумі 166056 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Юнітек Пром» був укладений договір поставки нафтопродуктів №04-ДГ/1125 від 25.09.2015 року.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «Юнітек Пром» підтверджується видатковими накладними, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 4 квартал 2015 року.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Дріада ХХІ» (т. 4 а.с. 38-63) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 252) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Дріада ХХІ» у сумі 11927 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ТзОВ «Дріада ХХІ» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт №С 092038 від 26.11.2014 року.

Предметом вищевказаного договору була поставка з боку позивача паливно-мастильних матеріалів за допомогою смарт-карток через мережу АЗС «WOG».

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «Дріада ХХІ» підтверджується актом прийому-передачі та видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, і не заперечується відповідачем згідно акту перевірки.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ДП Агротеп» (т. 4 а.с. 64-115) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 254) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «ДП Агротеп» у сумі 254943,50 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було укладено з ТзОВ «ДП Агротеп» договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт від 22.09.2014 року № С091839 й договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт від 01.10.2014 року № С091874.

Предметом вищевказаних договорів знову ж таки була поставка з боку позивача паливно-мастильних матеріалів за допомогою смарт-карток через мережу АЗС «WOG».

Реальність проведення зазначених операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «ДП Агротеп» підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Консул-Р» (т. 4 а.с. 116-122) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 259) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ПП «Консул-Р» у сумі 255660,36 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ПП «Консул-Р» (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів від 06.05.2015 року № Н05083.

Реальність зазначених поставки товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «Консул-Р» підтверджується видатковою накладною.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за серпень-вересень 2015 року.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Гідра Сервіс» (т. 4 а.с. 123-132) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 284) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих послугах від ТзОВ «Гідра Сервіс» всього у сумі 19208,30 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «Гідра Сервіс» (Виконавець) був укладений Договір підряду №1\ГС від 01.08.2014 року, предметом якого було надання послуг з відкачки рідких побутових відходів (надалі РПВ) на АЗС. На виконання даного договору Виконавцем були проведені роботи з відкачки РПВ на 4 АЗС Замовника в Дніпропетровській області.

Реальність надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з відкачки рідких побутових відходів підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2015 рік.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Світо «Охорона» (т. 4 а.с. 133-146) суд зазначає наступне.

В акті на (стор. 304) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих послугах від TзOB «Світо «Охорона» всього у сумі 458,33 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Згідно договору №146 від 22.10.2014 року, укладеного між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Світо «Охорона», останнім надано послуги охорони майна (Курахово).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг охорони підтверджується актами виконаних робіт.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за грудень 2015 року і не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковою накладною, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Отже, вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Інвекта» (т. 4 а.с. 147-151) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 306) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по актах наданих послуг від TзOB «Інвекта» всього у сумі 2105,51 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «Інвекта» (Виконавець) було укладено усний Договір про надання митно-консультаційних послуг.

Надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» митно-консультаційних послуг підтверджується актом надання послуг та рахунком на оплату, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковою накладною, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Правочин, що був укладений з ТзОВ «Інвекта» повністю відповідає вищевказаним вимогам ПК України, а відповідно висновки відповідача є безпідставними.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Як встановлено судом, отримані від вказаних контрагентів товари та послуги були використані позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме під час продажу нафтопродуктів, що підтверджується оглянутими судом та долученими до матеріалів справи копіями вказаних вище документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки та придбання товарів, отримання послуг позивачем у ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» підприємством подано договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт та акти прийому-передачі, податкові накладні та платіжні доручення, реєстри, яких приєднані до матеріалів справи, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли свідчити про нереальність спірних операцій, не виявлено.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року №727 року, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з п. 5 даного Порядку, Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки відповідача про відсутність реального характеру відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.

Отже, оскільки факти поставки товарів та їх реалізації підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами суперечать чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки та надання послуг сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Наявні у матералах справи документи, що посвідчують виконання господарських операцій позивачем, є належними доказами наявності економічної мети досліджуваних господарських операцій, зокрема, одержання прибутку, та спростовують твердження відповідача про здійснення господарських операцій лише з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником, вони повинні вживати заходи з метою притягнення до відповідальності саме такого суб'єкта господарювання, а не покладати відповідальності на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді перевірки, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів відсутності реального виконання господарських операцій, а висновки викладені в акті спростовуються матеріалами справи.

Отже, суд правильно задовольнив позовні вимоги.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.07.2016 року №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1854023,50 грн. суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» подало уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2015 року № 9194294275 від 18.09.2015 р., згідно якого сума нарахованого до сплати податку на додану вартість складає 18756500 грн. (переплата станом на 18.09.2015 р. становила 311151 грн.)

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9195244832 від 21.09.2015 року за липень 2015 року зменшено суму нарахованого до сплати податку на додану вартість в розмірі 18756500 грн. (граничний термін сплати 18.09.2015 р.)

В акті перевірки від 04.07.2016 року зазначено, що за період з 18.09.2015 року по 21.09.2015 року відсутні відомості щодо сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Як наслідо ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» по податку на додану вартість нараховано штрафну санкцію в розмірі 1844534,90 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 26.10.2015 року подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2015 року за № 9219431161 від 26.10.2015 року, згідно якого сума нарахованого до сплати податку на додану вартість складає 18756500 грн., сума задекларована до сплати сплачена підприємством 20.10.2015 року (дані КОР).

На думку податкового органу зазначена сума податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року №9194294275 від 18.09.2015 року, сплачена з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 18445349 грн. (термін сплати 18.09.2015 р.), чим порушено п. 50.1 ст. 50, п. 46.1 ст. 46, п. 57.1 ст. 57 ПК України, проте суд не погоджується з даною обставиною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Таким чином, уточнюючий розрахунок також є по суті податковою декларацією та відноситься до податкової звітності.

Пунктом 8 Наказу Мінфіну № 21 від 28.01.2016 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» також зазначено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим кодексом не передбачено граничних строків подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відповідно якщо вони не передбачені то підприємство і не могло їх порушити.

Також контролюючим органом констатовано, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9195244832 від 21.09.2015 року за липень 2015 року зменшено суму нарахованого до сплати податку на додану вартість в розмірі 18756500 грн. (граничний термін сплати 18.09.2015 р.) та за період з 18.09.2015 року по 21.09.2015 року в КОР платника відсутні відомості щодо сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Отже, сплати боргу в період з 18.09.2016 року по 21.09.2016 року не було, а починаючи з 21.09.2016 року борг був відсутній.

Станом на дату зарахування задекларованого зобов'язання (26.10.2016 р.) боргу як такого взагалі не існувало, оскільки 20.10.2016 року підприємством була сплачена не сума, яка була задекларована згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року від 18.09.2015 року за № 9194294275, а 20.10.2016 року в підприємства виникла переплата по ПДВ і вже 26.10.2016 року згідно уточнюючого розрахунку № 9219431161 від 26.10.2015 року до бюджету була задекларована до сплати по податку на додану вартість сума в розмірі 18756500 грн., яка відповідно була податковим органом одразу ж зарахована у зв'язку із наявністю коштів на рахунку.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки 21.09.2016 року на підставі уточнюючого розрахунку № 9195244832 борг був відсутній і сплати такого не було, що підтверджено самим контролюючим органом, відповідно і не може бути нараховано штраф, так як погашення не відбулося. З огляду на це податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 року №0000961400/9265 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Н» №0000951400/9266 від 15.07.2016 року про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ в частині застосування штрафної санкції в сумі 289771,17 грн. суд зазначає наступне.

На сторінці 459 акта перевірки (в таблиці) наводиться перелік податкових накладних, зареєстрованих позивачем з порушенням строків реєстрації, всього 700 податкових накладних зареєстрованих з порушенням строків реєстрації на загальну суму штрафу - 298532,24 грн.

Як встановлено судом, 638 податкових накладних зареєстровано 06.01.2016 року на суму штрафу 268920,45 грн. Реєстр додано до матеріалів справи.

Суд приймає до уваги посилання позивача на неможливість вчасної реєстрації вказаних накладних, що у нього не було реальної можливості вчасно зареєструвати податкові накладні з об'єктивних причин - через наявність нестабільної роботи програмного забезпечення автоматизованих систем приймання та обробки звітності, реєстру податкових накладних, з огляду на наступне.

Так, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» листом № 2113 від 13.11.2015 року повідомило МГУ ДФС ЦО з ОВП про бажання перейти з 01.01.2016 року на облік до СДПІ у м. Львові (Луцьке управління).

У подальшому ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 04.01.2016 року (у перший робочий день 2016 р.) для отримання можливості реєстрації податкових накладних та подачі електронної звітності у СДПІ у м. Львові намагалось підписати з СДПІ з ОВП у м. Львові електронний договір про визнання електронних документів. Однак цей договір не був прийнятий СДПІ з ОВП у м. Львові. У відповідь надйшла відмова через те, що договір про визнання звітності укладається за основним місцем обліку.

Зважаючи на надану відповідь ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» приступило до здійснення реєстрації податкових накладних за 21.12.2015 року (15-ти денний термін реєстрації яких 05.01.2016 р.) на МГУ ДФС ЦО з ОВП. Тоді позивач знову отримав відмову у реєстрації. Причина відмови - ДПІ (2810 - МГУ ДФС ЦО з ОВП ) не здійснює адміністрування податку на додану вартість даного платника, копії квитанцій про відмову додані до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» був знятий з обліку з МГУ ДФС ЦО з ОВП та не прийнятий на облік у СДПІ з ОВП у м. Львові.

У подальшому при спробі підписання позивачем із СДПІ з ОВП у м. Львові Договору про визнання електронних документів знову було отримано відмову з вини відповідача.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 05.01.2016 року звернулось листом № 21 до МГУ ДФС ЦО з ОВП, у якому детально описано проблеми із реєстрацією податкових накладних. На даний лист МГУ ДФС ЦО з ОВП надало відповідь, у якій вказано, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з 01.01.2016 року переведено на облік у СДПІ з ОВП у м. Львові та з 05.01.2016 року ДФС України відновлено стабільний режим роботи програмного забезпечення автоматизованих систем приймання та обробки звітності, реєстру податкових накладних.

06.01.2016 року ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було повідомлено про дію Договору про визнання електронних документів.

Таким чином, 04.01.2016 року та 05.01.2016 року ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» не мало об'єктивної можливості зареєструвати податкові накладні від 21.12.2015 року (граничний термін реєстрації яких 05.01.2016 р.) у зв'язку із відсутністю технічних можливостей з боку контролюючого органу для здійснення вказаної реєстрації.

Отже вини позивача й порушенні термінів реєстрації немає.

Відповідно до п. 1201.2 ст. 1201 ПК України відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статтей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз вищевказаної норми податкового законодавства дає можливість зробити висновок, що штраф в даному випадку може бути застосований до підприємства виключно за умови наявності вини платника податку, з огляду на що штрафні санкції за вказане порушення застосовані протиправно.

Крім того, судом встановлено, що 48 податкових накладних зареєстровано в 2015 році на суму штрафу 20850,72 грн., реєстри яких додано до матеріалів справи, проте суд не погоджується з застосуванням інспекцією за вказане порушення штрафу передбаченого ст. 120-1 ПК України чинною з 01.01.2016 року з огляду на наступне.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016 року) Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VIII (який набрав чинності з 01.01.2016 року) пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України, а разом із ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виключено.

Відтак органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 року мають повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 120-1 ПК України, не керуючись порядком, затвердженим Міністерством фінансів України.

Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає.

Таким чином, на момент порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних у 2015 році повинна була застосовуватися стаття 120-1 ПК України в редакції, чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції передбачені статтею 120-1 ПК України (до 01.01.2016 року) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Станом на момент вчинення порушення позивачем (2015 рік), порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 120-1 ПК України не існувало, з огляду на що штрафні санкції за вказане порушення застосовані протиправно, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, доводи податкового органу щодо існування на момент застосування санкцій норми закону, яка регламентувала такі нарахування, є безпідставними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2017 року у справі № 803/1922/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 19 вересня 2017 року