Ухвала суду № 68974000, 19.09.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1641/16-к 19.09.2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Гулого В.П., Міняйла М.П.

за участю секретаря Алексишинця М.П.

розглянув матеріали кримінального провадження №12016150100000890 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 січня 2017р., стосовно

ОСОБА_1, 1980 року травня місяця 23 дня народження, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, раніше судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Зайков О.В.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати. Призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, покарання у виді позбавлення волі строком на пять років.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його затримання, тобто з 11 серпня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього увязнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 11 серпня 2016 року до 26 січня 2017 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної та судово-хімічної експертиз у сумі 792 (сімсот девяносто дві) гривні 04 копійки на користь держави.

Узагальнені доводи апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що вирок суду постановлений з порушеннями процесуального закону та є дуже суворим, а тому підлягає скасуванню.

Вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного правопорушення і даним про його особу.

Вказує, що суд хоча і послався на помякшуючі обставини, проте не взяв їх до уваги при ухвалені рішення.

Зазначає, що суддя у вироку не послався на характеристику з місця проживання, яка характеризує апелянта з позитивної сторони та не взяв до уваги те, що у нього на утримані знаходиться неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3.

На думку обвинуваченого, суд порушив його право на захист та на участь в судовому засіданні, оскільки він не був присутнім в судовому засіданні 07.11.2016р., в якому розглядалося клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Вважає, що суддя не вірно вказав дату його затримання з якої слід відраховувати строк відбування покарання.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2016 року приблизно о 04 год. ОСОБА_1, знаходячись на території бару «Славутич» по вул. Приморський спуск в м. Очакові Миколаївської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, повторно, взяв з барної стійки до рук ноутбук «Lenovo» моделі «NP-R518-DS084A» сірого кольору вартістю 1 000 грн, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3, але у звязку з тим, що його побачив персонал бару, не довів свій злочинний умисел до кінця з підстав, які не залежали від його волі та, залишивши ноутбук біля вказаного бару, з місця вчинення злочину зник.

Крім того, ОСОБА_1 09 серпня 2016 року, приблизно о 05:20 год., знаходячись на базі відпочинку «Очаковець», що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Слобідська, 56-А, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, через відчинені двері проник до будинку охорони, звідки викрав мобільний телефон марки «Lenovo» з сім-картою мобільних операторів «Київстар» та «МТС», з чохлом оранжевого кольору загальною вартістю 1 900 грн та жіночу сумку червоного кольору «AVON» вартістю 300 грн, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 2 200 грн.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на викрадення чужого майна крадіжку, вчинену повторно, та за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України, врахував те, що він вчинив тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, характеризується негативно, має численні захворювання, помякшуючою обставиною суд визнав щире каяття обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України ґрунтуються на досліджених судом доказах і апелянтом не оскаржуються, а тому апеляційним судом відповідно до вимог ст. 404 КПК України не перевіряються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно розяснень, викладених у п.п.1,2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону в повному обсязі.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1, призначене судом відповідно до вимог ст.65-69 КК України у межах санкцій ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, які відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, сукупності усіх обставин, що характеризують дані злочини, які є умисними, даними про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, негативно характеризується. При призначенні покарання, судом також враховано стан здоровя обвинуваченого, а саме наявність у нього ряду тяжких захворювань, відсутність обтяжуючих покарання обставин та обставину що помякшує покарання щире каяття. Тому посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції всіх помякшуючих покарання обставин є необґрунтованим.

Наявність у обвинуваченого неповнолітньої доньки, у вихованні та утриманні якої він не приймає участь, не є тією обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів і не впливає на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_1 покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який має сім незнятих та непогашених в законному порядку судимостей за вчинення умисних, в тому числі і тяжких корисливих злочинів, вчинив нові злочини менш як за місяць після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його нестійке бажання стати на шлях виправлення, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та застосував при призначенні покарання за сукупністю злочинів ( ч.1 ст. 70 КК України) принцип складання покарань.

На думку апеляційного суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає меті покарання, визначеній частиною 2 статті 50 КК України.

Тому підстав для помякшення ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.

Посилання апелянта на порушення судом вимог кримінального процесуального закону при продовженні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є неприйнятними, оскільки вказані порушення не впливають на рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та при визначенні судом виду та міри покарання.

При постановленні вироку, судом першої інстанції не допущено істотних порушень вимог матеріального та процесуального закону, які б могли вплинути на законність прийнятого рішення та могли б стати підставами для призначення нового судового розгляду відповідно до вимог ст. ст. 412, 415 КПК України, про що просить обвинувачений в своїй апеляційній скарзі. Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню.

Між тим, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неправильне зарахування йому в строк покарання строку попереднього увязнення є слушними.

Згідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення в межах того самого кримінального провадження із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього увязнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний слідчим суддею судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 був затриманий за вчинення злочинів по даному кримінальному провадженню 09.08.2016 року в порядку ст. 208 КПК України, в подальшому ухвалою слідчого судді від 11.08.2016 року йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Таким чином, суд першої інстанції помилково вказав у вироку про зарахування обвинуваченому в строк покарання строку попереднього увязнення починаючи з 11 серпня 2016 року.

Тому вирок суду в цій частині підлягає зміні відповідно до п.1 ч.1 ст. 413 КПК України. На підставі ч.5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню обвинуваченому ОСОБА_5 в строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 09.08.2016 року по 20.06.2017 року (включно), з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року по день набрання вироку законної сили із розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 в частині зарахування строку попереднього увязнення змінити.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього увязнення з 09.08.2016 року по 20.06.2017 року (включно), з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року по 19.09.2017 року (включно) із розрахунку один день попереднього увязнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині зазначений вирок залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий

Судді