Ухвала суду № 68973376, 19.09.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3396/17 Провадження № 22-ц/772/2306/2017Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 55Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

За участю секретаря: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати при звільненні, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі ДП ««Центр державного земельного кадастру»), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 8005, 13 грн. і компенсацію за затримку заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1474, 83 грн., а всього 9479, 96 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру», на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в сумі 8 005,13 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1 474, 83 грн.

Стягнуто з ДП «Центр державного земельного кадастру» 640 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ДП «Центр державного земельного кадастру» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначали, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що ОСОБА_2 звернулася до суду з порушенням строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, а тому у задоволенні позову необхідно було відмовити.

В судовому засіданні представник ДП «Центр державного земельного кадастру» - Шерстюк Т.В. вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав зазначених в ній, просила суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, пред'явлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що позивач з 11.04.1988 року працювала на Вінницькій картографічній фабриці (наказ про зарахування №21 від 11.04.1988 року), з 17.06.2013 року була переведена (наказ про переведення №02-к від 17.06.2013 року) на виробничу філію «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр Державного земельного кадастру» на посаду менеджера (управителя) з персоналу.

ДП «Державна картографічна фабрика» на підставі наказу Державного агентства земельних ресурсів України №05 від 09.01.2013 року було реорганізовано, шляхом приєднання його до ДП «Центр державного земельного кадастру» та створено на його базі Виробничу філію «Вінницька картографічна фабрика».

На підставі наказу по філії за №05-к від 15.07.2016 ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням з 18.07.2016 на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням філією законодавства про працю (невиплата заробітної плати та порушення колективного договору) з виплатою вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України (а.с.11).

Проте, в день звільнення розрахунок з позивачем не був проведений.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В квітні 2016 року відповідачем було частково виплачено позивачу заборгованість із заробітної плати за січень 2015 року у сумі 1 186,83 грн., за лютий 2015 року - 1 396,48 грн., за березень 2015 року - 1 198,08 грн., за квітень 2015 року - 2 061,15 грн., а в травні 2016 року за травень 2015 року у сумі 2 271,36 грн., за червень 2015 року - 2 008,65 грн. і частково за липень 2015 року - 1 411,36 грн., що також підтверджується змістом довідок ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Виробничого філії «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр державного земельного кадастру» вих.№1659 від 25.05.2016 року, вих.№33 від 30.01.2017 року (а.с.3, 4).

Згідно з довідкою ДП «Центр державного земельного кадастру» в особі Виробничої філії «Вінницька картографічна фабрика» ДП «Центр державного земельного кадастру» вих.№33 від 30.01.2017 року позивач дійсно працювала на даному підприємстві, кінцевий розрахунок перед позивачем не проведено, заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 005,13 грн., з них: за липень 2015 року - 2 523,46 грн.; серпень 2015 року - 831,07 грн.; жовтень 2015 року - 2 398,60 грн.; листопад 2015 року - 1 346,69 грн.; грудень 2015 року - 905,31 грн. (а.с.4).

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Проте, на виплачені суми з січня по липень 2015 року компенсація не нараховувалась, що не заперечувалося відповідачем.

Також відповідачем не заперечувалася сума нарахованої ОСОБА_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати за період з січня 2015 року по липень 2015 року в розмірі 1 474,83 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 доведено позовні вимоги в частині порушення відповідачем обов'язку по здійсненню повного розрахунку по заробітній платі на день звільнення та необхідності стягнення наявної заборгованості з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати за період з січня по липень 2015 року в сумі 9479,96 грн.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами відповідача про пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду з цими позовними вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Водночас у частині 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 надано офіційне тлумачення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, та встановлено, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Оскільки предметом даного спору є саме виплата заборгованості по заробітній платі і стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, така позовна вимога може бути пред'явлена працівником без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом: