Постанова № 68964844, 19.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017 року Справа № 904/7217/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №5133-К-0 від 29.03.2017 р., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент"

на ухвалу у господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 р. у справі

за зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент",

м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою по справі № 904/7217/17 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору № DNHL0000000487 від 17.01.2016 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017р. у справі № 904/7217/17 ( суддя Рудовська І. А. ) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" без розгляду, оскільки останнім не додано до неї докази сплати судового збору.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" не звільняється від сплати судового збору, оскільки Законом України "Про судовий збір" не встановлено пільги щодо сплати судового збору для осіб, які звертаються до суду на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 р. та передати справу до господарського суду Дніпропетровської області, для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки зустрічна позовна заява відповідає формі і змісту відповідно до вимог ст. 54 ГПК України.

Скаржник вважає, що посилання суду на те, що Позивачем не сплачено судовий збір, та не подання обґрунтованих доказів щодо необхідності звільнення судом від сплати судового збору є необґрунтованими. На даний час кошти на рахунках підприємства відсутні.

ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" зазначає, що місцевим судом не були враховані вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі, відповідно до якого сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки у даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. у справі № 904/7217/17 апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 19.09.2017 р.

В судове засідання 19.09.2017 представник Скаржника ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" не з`явився, про місце, час і дату судового засідання повідомлявся належним чином, що також підтверджується клопотанням останнього про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

П. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 ( із змінами і доповненнями ) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" ) від 07.07.1989 р. ).

Ст. 102 ГПК України встановлений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, який складає п'ятнадцять днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду апеляційної скарги, а також те що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Скаржника ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент", відмовивши в задоволені клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу або відмову у його видачі.

Ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 19.09.2017р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши заперечення представника відповідача на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 60 ГПК України передбачено, що Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до Позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Ст. 63 ГПК України визначено підстави для повернення позовної заяви, зокрема, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Повертаючи без розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент", місцевий господарський суд вказав на недотримання Позивачем за зустрічним позовом вищевказаної вимоги процесуального законодавства, зокрема, ненадання останнім доказів сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Ст. 2 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року становить 1600 грн. ( ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» ).

Таким чином, при поданні зустрічної позовної заяви сторона повинна була надати до суду докази оплати судового збору у розмірі 1 600 грн., натомість до позову доказів сплати судового збору не додано взагалі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень з урахуванням того, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як розяснено в п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому також вказано, що оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

У відповідності до ст. 44 Господарського Кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Господарський суд зазначає, що всі форми власності в Україні рівні, а тому нікому не може бути надано також і процесуальних переваг у звільненні від сплати судового збору.

Відповідно до п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015р. № 01-06/2093/2015 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" ( зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 р. № 484-VIII )" за змістом положень ст. 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Вказаним Законом не встановлено пільги щодо сплати судового збору для осіб, які звертаються до суду на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з кредитного договору у вигляді поновлювальної кредитної лінії, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 від 10.11.2011 р. визначено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 р. № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем ) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли не з договору споживчого кредиту, а з кредитного договору у вигляді поновлювальної кредитної лінії, Позивач не звільнений від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви в даній справі відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про захист прав споживачів".

Щодо посилання ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" на приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий суд, правомірно повернув матеріали зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржена ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи Скаржника не приймаються до уваги колегією суддів оскільки є безпідставними.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на Скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 р. у справі № 904/7217/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 19.09.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.С. Євстигнеєв

СуддяО.В. Чус