Постанова № 68964831, 12.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017 року Справа № 904/6456/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №101-4016 від 01.07.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №82 від 30.12.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі №904/6456/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"

про стягнення 316 618,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" 286 624,74 грн. пені, 29 993,79 грн. 3% річних та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов’язань за договором поставки в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року по справі №904/6456/17 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" пеню в розмірі 186 306 грн. 08 коп., 3% річних в розмірі 29 993 грн. 79 коп., судовий збір в сумі 4749 грн. 28 коп., в решті суми позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт наявності прострочення оплати поставленого товару, підтверджується матеріалами справи. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені до 65 %.

Не погодившись з даним рішенням Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" пені в розмірі 186 306,008 грн., 3% річних в розмірі 29 993,79 грн. та винести в цій частині нове рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" пені в розмірі 57 324,95 грн. та 949,86 грн. судового збору.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом було порушено норми ст. 32.33 Господарського процесуального кодексу України стосовно повного та всебічного дослідження доказів, не в повному обсязі було з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не було взято до уваги обґрунтовані заперечення (відгук) відповідача, неправильно та неповно досліджено докази.

А саме, 27.06.2017 року відповідачем було надано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач з посиланням на обставини та діюче законодавство України з відповідними доказами надав обґрунтування, що у Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» наявні підстави для зменшення неустойки (пені) на 80%.

Також апелянт звертає увагу, що ним було повністю погашено основну заборгованість перед Позивачем до звернення позивача до суду, що свідчить про намір довгострокового співробітництва, отже Відповідач зробив все можливе для уникнення вирішення питання у судовому порядку, однак позивач на це належним чином уваги не звернув заявивши занадто велику суму штрафних санкцій (не врахувавши належним чином, що оплата за отриманий товар відповідачем оплачена до звернення з позовом до суду, прострочення оплати було незначним, що нарахування штрафних санкцій є правом, а не обов'язком позивача, важкий майнового стан боржника та враховуючи значне перевищення розміру штрафних санкцій щодо понесених збитків).

На підтвердження важкого майнового стану (збитковості) відповідача останнім надано Звіт ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» від 01.01.2017 року про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, відповідно до якого збитковість відповідача за 2016 рік становить 41 млн. 9 тисяч грн.

Більш того, у якості підтвердження наведених фактів збитковості, відповідачем надано суду рішення по справам № 904/7186/15, 904/8193/15, 904/6786/15, 904/7354/15, 904/7046/15, 904/6077/15, за якими на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» з Відкритого акціонерного товариства «Кам'ямський машинобудівний завод» стягнуто грошові кошти на загальну суму 8 359 776,83 гри., які на даний час боржником так і не сплачені, що також суттєво та негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

На підставі викладеного, скаржник вважає, що заявлений розмір штрафних санкцій (пені) нарахований позивачем та стягнутий місцевим судом у розмірі 186 306.08 грн., занадто великий, не відповідає обставинам справи, розміру понесеним збиткам позивача, може привести до ускладнення та навіть зупинки діяльності підприємства та підлягає значному зменшенню.

Публічне акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" залишити без задоволення. Позивач погоджується з рішенням господарського суду, вважає його законним, обґрунтованим, оскільки господарський суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України. Вважає доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Стосовно посилання Скаржника на тяжку економічну ситуацію в країні, то Позивач зазначає на тому, що вона носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 року

було прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 12.09.2017 року.

В судовому засіданні 12.09.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

25.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів"( постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) було підписано договір поставки № 161504/1506163 (а.с.14-20).

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити відповідно до п. 3.4. договору феросплави, товар, протягом строку з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, на умовах, в кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною.

Договір підписано із протоколом розбіжностей від 25.12.2015 року ( а. с. 21-22 ).

У відповідності до п. 1.1. договору між Постачальником та Покупцем були підписані наступні специфікації:

-специфікація № 1 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 23)

- специфікація № 2 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 24 );

- специфікація № 3 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 26 );

- специфікація № 4 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 28 );

- специфікація № 5 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 29 );

- специфікація № 6 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 30 );

- специфікація № 7 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 31 ).

- специфікація № 9 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 33 )%

- специфікація № 10 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 35 );

- специфікація № 11 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 36 );

- специфікація № 12 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 38 );

- специфікація № 13 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 39 );

- специфікація № 14 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 41 );

- специфікація № 15 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 42 );

- специфікація № 16 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 44 );

- специфікація № 17 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року ( а. с. 45 ).

Поставка товару за договором здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровська залізниця; вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" (АТ "Корум Криворізький завод гірничого обладнання"), 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, Україна, Код-1848. Станція призначення: ст. Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з.д., код станція - 467108; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", Україна, 53200, м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310. Станція Нікополь, Придніпровської з.д., код станції: 466001, код вантажовідправника: 3925; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11. Станція Запоріжжя-Ліве, Придніпровської з.д., п/путь вантажовідправника, код станції - 460005, код вантажовідправника - 1204; можлива поставка товару на умовах ФСА (FCA), вантаж вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партія поставки товару за договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній ( п. 2.1. договору ).

Датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п. 2.1. Постачальник приймає на себе зобов'язання по організації та оплаті транспортування та супроводження товару по шляху його прямування. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/або псування товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Кривий Ріг - сортування, Придніпровської з.д., що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дати прибуття товару, направити засобами факсимільного та/або електронного зв'язку, з подальшою відправкою кур'єрською поштою в адрес Постачальника, завірену копію залізничної накладної з штемпелем залізничної станції Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з. д. ( п. 2.3. договору ).

Товар вважається поставленим Постачальником у відповідності з базисом поставки, вказаним в п. 2.1. договору: по якості - відповідно сертифікату якості, виданому виробником; по кількості - відповідно до кількості, вказаній в сертифікаті якості, накладна на відпуск товару з відміткою ваговій та/або в товаросупровідних документах, виданих вантажовідправником ( п. 4.4. договору).

У додатковій угоді № 1/1601430 від 30.03.2016 року до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року, сторони дійшли згоди доповнити п. 3.2. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "При поставці товару на умовах FCA - склад вантажовідправника, автотранспортом покупця, в другому кварталі 2016 року Покупцю надається дисконт в розмірі еквіваленту 12,00 доларів США за метричну тону по курсу НБУ на дату складання специфікації (а.с. 25).

Відповідно до п .п. 3.1. та 3.3. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включає в себе всі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору. Транспортні витрати (з.д. тариф) та витрати, пов'язані з охороною товару, входять в вартість товару.

Згідно з умовами п. п.3.4, 3.5, 3.7, 3.8 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Постачальник повідомляє покупця про дату поставку товару шляхом передачі за допомогою електронного або факсимільного зв'язку наступних документів: рахунку постачальника, копії з.д. квитанції; сертифіката якості, у відповідності до пункту 3.9. договору; Покупець гарантує постачальнику своєчасне здійснення оплати у відповідності з графіком оплати. У випадку прострочення оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження в адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому, штрафні санкції відповідно до пункту 7.7. по відношенню до постачальника застосовуватися не будуть. Вартість відвантаженого товару в специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати. Оплата здійснюється на користь Постачальника на розрахунковий рахунок №26008057009082 в ПАТ КБ "Приватбанк", 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50. МФО 305299. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. При перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний вказати: "Оплата за товар по договору № 161504/1506163 від 25.12.2015р., по рахунку-фактурі отриманому Покупцем засобами факсимільного або електронного зв'язку.

На виконання умов договору та специфікацій в період з 12.08.2016 року по 10.10.2016 року Постачальник поставив Покупцю товар, а саме:

- 12.08.2016 року на підставі специфікації № 9 до Договору відповідно до рахунку № 208072 від 12.08.2016 року за видатковою накладною № 008180 поставив 19,75 метричних тонн феромарганцю ФМн88 на суму 846 399, 52 грн. (а.с. 47, 50-52);

- 25.08.2016 року на підставі специфікації № 9 до Договору відповідно до рахунку № 208243 від 25.08.2016 року за видатковою накладною № 008188 поставив 19,77 метричних тонн феромарганцю ФМн88 на суму на суму 847 256,64 грн. ( а. с. 68, 70-72);

- 09.09.2016 року на підставі специфікації № 10 до Договору відповідно до рахунку № 208459 від 09.09.2016 року за видатковою накладною № 008194 поставив 19,20 метричних тонн феромарганцю ФМн88 на суму 901 413,28 грн. (а.с. 63, 65-67);

- 09.09.2016 року на підставі специфікації № 10 до Договору відповідно до рахунку № 208460 від 09.09.2016 року за видатковою накладною № 005823 поставив 19,95 метричних тонн феромарганцю МНС17 на суму 476 920,00 грн. (а.с. 58, 60-62);

- 23.09.2016 року на підставі специфікації № 11 до Договору відповідно до рахунку № 208705 від 23.09.2016 року за видатковою накладною № 006503 поставив 19,26 метричних тонн феромарганцю МНС17 на суму 460 425,01 грн. (а.с. 53, 55-57);

- 23.09.2016 року на підставі специфікації № 10 до Договору відповідно до рахунку № 208706 від 23.09.2016 року за видатковою накладною № 008204 поставив 19,21 метричних тонн феромарганцю ФМн88 на суму 901 882,76 грн. (а.с. 78, 80-82);

- 10.10.2016 року на підставі специфікації № 12 до Договору відповідно до рахунку № 209020 від 10.10.2016 року за видатковою накладною № 008213 поставив 19,57 метричних тонн феромарганцю ФМн88 на суму 886 904,96 грн. (а.с. 73, 75-77).

У додатковій угоді №2/1601800 від 01.04.2016 року до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 року сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.8. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "3.8. При перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний вказати: "Оплата за товар по договору № 161504/1506163 від 25.12.2015". При цьому отримані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) сплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження та ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) сплачуються рахунки, які виписані по базовій ціні продукції на дату відвантаження (такі рахунки оплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості).

В матеріалах справи наявні корегувальні рахунки: рахунок № 208072АК від 26.12.2016 року на суму 6 957,17 грн. (а.с.48); рахунок № 208072АК1 від 29.12.2016 року на суму 62 152,26 грн. (а.с.49); рахунок № 208705АК від 29.12.2016р. на суму 4 498,06 грн. (а.с.54); рахунок № 208460АК від 29.12.2016р. на суму 4 659,20 грн. ( а. с. 59); рахунок № 208459АК від 29.12.2016 р. на суму 8 806,12 грн ( а. с. 64); рахунок № 208243АК від 29.12.2016 р. на суму 72 120,48 грн. ( а. с. 69); рахунок № 209020АК від 29.12.2016 р. на суму 18 837,35 грн. ( а. с.74); рахунок №208706АК від 29.12.2016 року на суму 8 810,70 грн. ( а. с.79).

У зв’язку з порушенням Відповідачем зобов’язань за договором поставки в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 286 624,74 грн. пені за загальний період з 27.09.2016 року по 07.03.2017 року та 29 993,79 грн. 3% річних за загальний період 27.09.2016 року по 06.03.2017 року, розраховані за кожною видатковою накладною окремо, що і є предметом даної позовної заяви.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами - поставлений в період з 12.08.2016 року по 10.10.2016 року товар та вказані рахунки були оплачені Відповідачем із простроченням (а.с. 83-85).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання ( ч. 1 ст. 230 ГК України ).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у п. 7.6. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

З урахуванням того, що Позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а Відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачем за загальний період з 27.09.2016 року по 07.03.2017 року в сумі 286 624,74 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував 3% річних за загальний період прострочення з 27.09.2016 року по 06.03.2017 року в сумі 29 993,79 грн., розраховані за кожною видатковою накладною окремо.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 29 993,79 грн., нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов’язання мало місце.

Також, колегія суддів погоджується з розрахованим позивачем розміром пені за загальний період з 27.09.2016 року по 07.03.2017 року у сумі 286 624,74 грн., яка підлягала стягненню з відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому він просив суд зменшити розмір пені у сумі 286 624,74 на 80 % ( до 57 324,95 грн. ). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що поставлений у спірний період товар оплачений Відповідачем у повному обсязі, прострочення носить незначний характер, а підприємство Відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі. На підтвердження вказаних обставин Відповідачем був наданий звіт підприємства про фінансові результати ( звіт про сукупний дохід ) за 2016 рік та Баланс ( Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 р. ( а. с. 133-134 ).

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3 ст. 83 ГПК України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Перевіривши розрахунки, надані Позивачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, а факт порушення умов договору Відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, взявши до уваги те, що: поставлений у спірний період товар оплачений Відповідачем у повному обсязі до звернення з позовом до суду; прострочення переважно носило незначний характер; Відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі; за своєю правовою природою пеня та штраф, як види штрафних санкцій, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та не може виконувати компенсаційну функцію чи збагачення; пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов’язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені в сумі 286 624,74 грн. до 65 %, а саме: до 186 306 грн. 08 коп.

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для більшого зменшення - на 80 % ( а не на 35 %, на які зменшив суд ) розміру штрафних санкцій ( пені ), яка підлягає стягненню з підприємства внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Таким чином, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідач не заперечує факту наявності прострочення сплати основного боргу, в свою чергу, не погоджується із стягненням із нього відповідного розміру похідних вимог у вигляді пені.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України , п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду ( постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 р. № 3-35гс13 ).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши доводи апеляційного оскарження Відповідача, зокрема посилання на важке фінансове становище, внаслідок чого слід скасувати частково рішення суду першої інстанції та стягнути зменшені суми похідних вимог, колегія суддів не приймає їх до уваги, при цьому зазначає, що відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання ( підприємцями ) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. П. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За результатом апеляційного перегляду даної справи колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі № 904/6456/17 залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 року у справі № 904/6456/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.09.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна