Постанова № 68964829, 13.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 року Справа № 904/184/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №53 від 20.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №15/2017 від 15.05.2017р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017р. у справі №904/184/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 4388941,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017р. у справі №904/184/17 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" пеню у сумі 3084267,50 грн., три проценти річних у сумі 350532,26 грн., інфляційних нарахувань у сумі 954141,73 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 65834,12 грн.

Рішення вмотивоване тим, що позивач довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого газу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідач (ПАТ "Дніпровська ТЕЦ"), не погодившись з означеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що господарським судом при розгляді даної справи було порушено приписи ст.625, ст.549, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 233 Господарського кодексу України, ст.4-3, ч.1 ст.43, ст.82 Господарського процесуального кодексу України ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не взято до уваги інформаційний лист Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", практику Верховного Суду України в постановах від 12.03.2013р. та від 01.10.2013р. у справі №29/5005/16170/2011 (3-71гс12), та рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідач обґрунтовує свої вимоги тим, що господарським судом Дніпропетровської області не було враховано, що:

1) відносно відповідача порушено справу про банкрутство, у звязку з чим штрафні санкції не нараховуються;

2) розрахунки між позивачем та відповідачем здійснювались через встановлений державою механізм, впливати на який позивач не міг, а тому немає вини боржника у несвоєчасному виконанні грошового зобовязання;

3) основний договір був забезпечений порукою між позивачем та КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", який не виконав своїх зобовязань поручителя, що також вказує на відсутність вини боржника;

4) наявні підстави для зменшення штрафних санкцій;

5) розрахунки штрафних санкцій здійснені позивачем з порушенням умов договору та встановлених норм законодавства України.

Тому ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017р. у справі №904/184/17 та відмовити в позові про стягнення боргу за договором розподілу природного газу в сумі 4388941,49 грн.

Відповідач також подав до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому повідомляє, що 05.05.2017р. проведено державну реєстрацію змін до Статуту товариства (шляхом викладення в новій редакції). Зазначає, що відповідно до нової редакції Статуту Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (скорочено ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ") є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль". Відповідні зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Просить вважати відповідачем у справі №904/184/16 Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль".

Позивач (ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача та вважає оскаржене рішення місцевого господарського суду обґрунтованим і законним, таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Вказує, що судова практика, на яку посилається позивач, стосується застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ в попередній редакції від 04.11.2012р., в якій ще було прямо передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Вважає, що посилання скаржником на постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. у справі №926/69-б/13 є недоречним, оскільки ця справа стосується інших відносин, які склалися, коли кредитором було заявлено грошові вимоги, які виникли після порушення справи про банкрутство. Крім того, справу про банкрутство було порушено до введення нової редакції Закону з 19.01.2013р. Позивач вважає, що підстави для зменшення пені до 0,00 грн. у суду першої інстанції були відсутні, а звільнення від сплати штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі введення мораторію не передбачене чинним законодавством, оскільки ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" у даних правовідносинах виступає поточним кредитором. Зазначає, що нарахована пеня у чотири рази менше ніж сума основного боргу відповідача, тому позивач вважає, що штрафні санкції не є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

У додаткових поясненнях від 06.09.2017р. позивач, з посиланням на практику Вищого господарського суду України (постанова від 19.06.2013р. у справі №924/36/13-г) та практику Рівненського апеляційного господарського суду (постанова від 29.06.2016р. у справі №924/236/16), вказує, що здійснені ним у даній справі розрахунки інфляційних втрат за період, починаючи з 16 числа місяця, в якому виникла заборгованість, по 15 число наступного місяця, є правильними та узгоджуються з позицією, викладеною в листі Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997р., а до розрахунків за послуги з розподілу природного газу за договором, що був укладений між сторонами, не застосовується Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, на який посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі.

Третя особа (КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", яке змінило найменування на КП Кам'янської міської ради "Тепломережі"), відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надала.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р. апеляційна скарга ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017р. прийнята о провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М. (доповідач), судді Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В., розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.09.2017р. о 11:30 год.

В судовому засідання 13.09.2017р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

За результати перегляду справи в судовому засіданні 13.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 01.01.2016р. Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (надалі назву змінено на ПАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") було підписано заяву приєднання до умов договору розподілу природного газу №0942003ММЗАТ016.

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2498.

Згідно з п. 1.1 Договору Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 Договору).

Таким чином, підписавши заву-приєднання, відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор ГРМ (ПАТ "Дніпропетровськгаз") зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно з п. 6.3 Основного договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата вартості послуги з розподілу газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п.6.4).

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.5 Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за цим Договором.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.6 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.

Споживач зобов'язується, відповідно до п.7.4 Договору, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

ПАТ "Дніпропетровськгаз" виконало взяті на себе обов'язки за Договором №0942003 ММ8 АТО 16 від 01.01.2016р., що підтверджено в матеріалах справи відповідними Актами наданих послуг з розподілу природного газу, згідно з якими розподілено наступну кількість природного газу:

Акт №ДНП00000800 від 31.01.2016 у січні 2016 року - 14 890,824 тис. м3 газу на суму 10 505 178,52 грн;

Акт №ДНП00001538 від 29.02.2016 року у лютому 2016 року - 8 815,843 тис. м3 газу на суму 6 219 400,92 грн;

Акт №ДНП00002362 від 31.03.2016 у березні 2016 року - 8 841,706 тис. м3 газу на суму 6 237 646,75 грн.

Повна вартість означених вище послуг відповідачем сплачена 31.10.2016р., що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за січень 2016 року листопад 2016 року (а.с. 20-23 або а.с. 81-83 т.1), а також Актом звіряння взаємних розрахунків сторін за станом на 18.01.2017р. (а.с. 71 т.1).

Таким чином, за розподілений природний відповідач розрахувався із простроченням строків, передбачених умовами договору.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до умов п. 8.2. договору та на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення з відповідача в судовому порядку суму 3084267,50 грн. пені, нарахованої на борг за кожний місяць окремо за загальний період прострочки з 02.02.2016р. по 01.10.2016р., суму 350532,26 грн. 3% відсотків річних за загальний період з 02.02.2016р. по 14.11.2016р. та суму 954141,73 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого по жовтень 2016 року (а.с. 72-80 т.1).

Відтак причиною спору у даній справі є питання наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також підстав для зменшення за заявою відповідача розміру пені.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд виходив із того, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати поставленого природного газу, а тому має нести встановлену законом та договором відповідальність.

Відхилення судом першої інстанції доводів відповідача щодо існування підстав для відмови у стягненні означених нарахувань стало причиною апеляційного оскарження судового рішення у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у даному спорі з наступних мотивів.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (Кредитор, Оператор ГРМ), Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" («Поручитель») та ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (Боржник) було укладено Договір поруки №30/16 від 15.02.2016р., відповідно до умов якого Поручитеь поручається перед кредитором за виконання Боржником грошового зобов'язання за період з 01.01.2016р. до 31.03.2016р. за типовим договором про розподіл природного газу , затвердженого Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015р. , що укладений Кредитором і боржником шляхом підписання заяви -приєднання №0942003ММSAT016 від 01.01.2016р.

Посилаючись на невиконання поручителем своїх зобовязань за означеним договором поруки відповідач вказує на відсутність вини у неналежному виконанні своїх зобовязань перед позивачем.

Проте колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки за умовами вказаного договору поруки та в силу положень ст.ст. 553-554 Цивільного кодексу України у Поручителя дійсно вникають зобовязання при невиконанні Боржником своїх зобовязань по оплаті поточних платежів протягом 3-х днів з дня отримання повідомлення виконати ці зобовязання перед кредитором відповідно до порядку розрахунків, встановленому Основним договором. Однак, укладення між сторонами означеного договору поруки спрямоване на забезпечення виконання відповідачем своїх зобовязань перед відповідачем за основним договором та не припиняє їх інакше, як шляхом належного виконання безпосередньо Боржником або Поручителем, а тому не знімає вини з відповідача за порушення цих зобовязань.

Відносно доводів відповідача про те, що постачання та оплата природного газу для виробництва основних видів продукції ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" відбувається відповідно до договорів з НАК "Нафтогаз України" та розподілу природного газу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" згідно постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015р. "Про затвердження положення про покладання спеціальних обовязків на субєктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" та постанов Кабінету Міністрів України №332 від 29.04.2016р. "Про затвердження прядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки" та №217 від 18.06.2014р. "Про внесення змін до пункту 17 Положення про покладення спеціальних обовязків на субєктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 360 від 13.06.2007р. функції з реалізації виробленої ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (наразі - ПАТ "Дніпровська ТЕЦ") теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання правобережної частини міста, а також повної бази даних споживачів 1,2,3,4 груп станом на 30.09.2011р. вирішено передати до КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" (КП КМР "Тепломережі").

З приводу виконання зобов'язань на поставку теплової енергії між ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" та КП КМР "Тепломережі" укладалась низка договорів, однак, в порушення умов вказаних договорів КП КМР "Тепломережі" не виконує своєчасно свої зобов'язання та не розраховується за надану теплову енергію.

Розрахунки за розподіл природного газу здійснюються на підставі постанови Кабінету міністрів України №217 від 18.06.2014р. "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки".

Цей порядок передбачає спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

В даній постанові визначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

З цих спеціальних рахунків в день нарахування коштів здійснюється перерахунок на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу, тобто до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз".

В п. 14 постанови зазначено, що у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи.

Тобто, державою встановлено чіткий механізм перерахування коштів за послуги розподілу природного газу, і ніяким іншим чином вони бути сплачені не можуть.

Дослідивши наведені вище обставини колегія суддів вважає, що такий порядок розрахунків не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним своїх грошових зобовязань перед позивачем, оскільки повнота та своєчасність надходження грошових коштів на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів залежить безпосередньо від господарської діяльності відповідача зі своїми контрагентами. Тобто, розподіл коштів за визначеним алгоритмом відбувається після надходження коштів за результатом діяльності відповідача, яка має забезпечувати отримання такого обсягу надходжень, які б забезпечували повне виконання ним своїх зобовязань.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 17.12.2015р. господарським судом Дніпропетровської області за заявою ініціюючого кредитора ДК "Газ України" ПАТ НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство №904/10198/15, розгляд якої на теперішній час триває. Водночас з порушенням справи про банкрутство ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. було оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992№2343-ХІІ (в редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних відносин):

1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

-забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом із цим, за приписами ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992№2343-ХІІ (в редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобовязують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Виконання договору здійснювалось сторонами в 2016 році в період дії мораторію, тому вимоги позивача, які виникають з таких зобовязань, відносяться до вимог поточних кредиторів.

За змістом статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-ХІІ (в редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений у звязку з порушенням провадження у справі про банкрутство, не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після його введення, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суд України від 08.04.2014р. у справі №21-56а14).

Отже, нарахування позивачем відповідачу санкцій у вигляді пені, а також додаткових нарахувань втрат від інфляції та трьох процентів річних у даному випадку є правомірним.

Розглянувши доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунків позивача (помилкового завищення нарахувань), колегія суддів встановила, що відповідач надав до матеріалів справи контррозрахунок заявлених до стягнення сум, які є меншими, ніж заявлені позивачем. Причиною цього є те, що відповідач вважає, що згідно умов договору датою початку прострочки платежу є 11 число місяця, у якому отримано газ, а позивач безпідставно починає розрахунок сум з 02 числа місяця. Щодо інфляційних нарахувань відповідач зазначив, що протягом місяця після отримання газу ним здійснювались часткові платежі і тому позивач мав нараховувати інфляційні починаючи з наступного місяця після виникнення боргу на суму боргу, що існувала на кінець місяця.

Разом із цим колегія суддів встановила, що на час отримання відповідачем газу від позивача діяла редакція п. 6.4 Типового договору на розподіл газу, яка передбачала, що споживач, який не є побутовим, мав сплатити послуги одразу після їх отримання, як це передбачено ст. 692 Цивільного кодексу України. Передплата не була здійснена, інший строк оплати договором не встановлено, тому з урахуванням дати складання актів надання послуг з розподілу газу 31.01.2016р., 29.02.2016р. та 31.03.2016р., визначення позивачем 02 числа кожного місяця, що є наступним після передачі газу, днем початку нарахування пені, 3% річних та інфляції на прострочену суму платежу суд вважає правомірним.

Відтак доводи відповідача про необхідність здійснення нарахувань з 11 числа наступного місяця є хибними та відхиляються судом, як необґрунтовані.

Щодо порядку проведення інфляційних нарахувань, то у пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" відзначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Як вбачається з розрахунку позивача, оскільки залишок боргу у березні станом на 15.03.2016р. складав 8568341,93 грн., у квітні станом на 15.04.2016р. залишок боргу складав 4279838,27 грн., а у травні залишок боргу станом на 15.05.2016р. складав 1382941,96 грн. - саме ці суми включалася для нарахування інфляційних втрат.

Таким чином, розмір боргу, на який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат дійсно визначений на 15 число місяця, проте не наступного за місяцем передачі газу, а наступного за розрахунковим, внаслідок чого зменшується період таких нарахувань, що у свою чергу має наслідком визначення позивачем інфляційних втрат в меншому, ніж можливий для стягнення розмірі.

За такої обставини суд апеляційної інстанції доходить висновку, що нарахування інфляційних втрат, що були здійснені позивачем, слід визнати обґрунтованими.

Відхиляючи клопотання відповідача про зменшення пені до 0,00 грн., а фактично відмови у її задоволенні, місцевий господарський суд виходив із того, відповідач не обґрунтував наявність виключних обставин, які б давали суду можливість задовольнити йогоклопотання; що таке клопотання не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, які передбачають тільки зменшення розміру пені, а не повну її відміну, та крім того, що заявлені позивачем штрафні санкції не є значно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається із наданих відповідачем до матеріалів справи доказів (копія договору поруки 30/16 між ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" та КП КМР "Тепломережі", копія рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №360 від 23.06.2007р., копія ліцензії на вироблення теплової енергії, копія договору поставки теплової енергії для потреб підприємств, організацій та інших субєктів господарювання №15/ТЕ_КП від 30.12.2014р. та додаткової угоди №2, копія договору поставки теплової енергії для потреб населення 15/ТЕ_НАС від 30.12.2014р. та додаткової угоди №2, копія договору поставки теплової енергії для потреб релігійних організацій №15/ТЕ_РО від 30.12.2014р. та додаткові угоди №2; копії ухвали про порушення справи про банкрутство, копії акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2016р. з КП КМР "Тепломережі", копія наказу про введення неповного робочого тижня в 2016 році №10 від 01.02.2016р., копія наказу про введення неповного робочого тижня в 2017 році №14 від 14.012017р., довідка про фінансовий стан на 20.02.2017р.) підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому стані, у звязку із неплатоспроможністю за своїми грошовими зобовязаннями перед іншими кредиторами перебуває в стані банкрутства, але водночас виконує свої зобовязання з вироблення та передачі теплової енергії для її поставки у вигляді гарячої води для потреб підприємств, організацій та інших субєктів господарювання, зокрема за договорами із КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (на цей час - це КП Камянської міської ради "Тепломережа"), що може бути підставою для зменшення пені.

Разом із цим, як свідчать пояснення позивача та надані позивачем докази до відзиву на клопотання про зменшення пені (оборотно-сальдова відомість по рахунку 55, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, договір від 17.06.2016р. №№ 1, 2, 3, 4 про розстрочення заборгованості за виконавчим провадженням; договір від 28.05.2012р. №14/12-176 на суму боргу 94543124,20 грн. з обовязковою сплатою суми в розмірі 393929,68 грн.; договір від 28.05.2012р. №14/12-177 на суму 8803988,71 грн. з обовязковою сплатою суми в розмірі 36683,29 грн.; договір від 28.05.2012р. №14/12-178 на суму 13556084,28 грн. з обовязковою сплатою суми в розмірі 56483,68 грн.; договір від 28.05.2012р. №14/12-179 на суму боргу 13212081,28 грн. з обовязковою сплатою суми в розмірі 55050,34 грн.; ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2015р. у справі №407вр-2а-8606/10/0470, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2016р. у справі №804/9684/14; ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2016р. у справі №904/11157/15; ухвали про порушення провадження у справах №904/8564/16 та №904/4458/16), станом на 24.03.2017р. борг підприємств, установ організацій, населення перед "Дніпропетровськгаз" за постачання природного газу становить 102187100,07 грн., а заборгованість підприємств, установ, організацій, населення за послуги з розподілу природного газу складає 103027020,04 грн., що призвело до скрутного майнового стану позивача та неможливості належного виконання своїх зобовязань перед ПАТ "Укргазвидобування" та ДК "Газ України" ПАТ НАК "Нафтогаз України", укладання відповідних договорів реструктуризації боргу, Крім того, на примусовому виконанні знаходиться низка судових рішень про стягнення з позивача заборгованості у значному розмірі понад 18 млн. грн., а на розгляді господарських судів перебувають справи із позовними вимогами кредиторів ПАТ "Дніпропетровськгаз" на суму понад 104 млн. грн. За означеними рішеннями суду з ПАТ "Дніпропетровськгаз" стягнуто значні суми заборгованості, у тому числі пеню, 3% річних, інфляційні, що сталось через несвоєчасну оплату споживачами отриманого газу.

За встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не обґрунтував наявність виключних обставин, які б давали суду можливість задовольнити його клопотання, та не враховує той факт, що обидві сторони ведуть господарську діяльність в однакових економічних умовах та несуть однаковий ризик настання негативних наслідків для їх діяльності.

Доводи відповідача про те, що штрафні санкції (пеня) є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки нарахована пеня є у чотири рази меншою ніж сума основного боргу, який був погашений відповідачем лише після порушення господарським судом провадження у справі №904/5416/16, а спричинення збитків позивачу неналежним виконанням своїх зобовязань споживачами природного газу та послуг з розподілу природного газу, серед яких є й відповідач у даній справі, є очевидним, оскільки такі неплатежі у свою чергу є однією з причин невиконання позивачем своїх грошових зобовязань перед постачальниками природного газу, які зі своєї сторони звертаються із вимогами до позивача про сплату відповідних майнових санкцій за їх порушення.

Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Розглянувши клопотання відповідача про зміну його назви як сторони судового процесу та додані до нього копії документів (Виписку з протоколу №1/2017 річних загальних зборів ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" від 20.04.2017р. (а.с.115-116 т.2), ОСОБА_1 зі Статуту ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ" (а.с.117-118 т.2) і Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.119 т.2)), колегія суддів встановила, що на підставі рішення річних загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" від 20.04.2017р. змінено тип і найменування цього Товариства, а саме з Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", скорочене найменування ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" на ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ". Згідно з пунктом 1.1. Статуту (нова редакція) Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, що пов'язані зі зміною типу Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" №514- від 17.08.2008р. За таких обставин зазначене клопотання підлягає задоволенню на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі Публічне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" на Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Заводська, будинок 2, ЄДРПОУ 00130820).

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2017р. у справі №904/184/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.09.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

СуддяО.В. Березкіна

СуддяЕ.В. Орєшкіна