Ухвала суду № 68958621, 19.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/196/17 Номер провадження 22-ц/775/1112/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Курило В.П., Новосядлої В.П.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором №1759-014/11Р від 3 червня 2011 року у розмірі 90489,14 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року залишено без задоволення.

На заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення від 16 березня 2017 року та направити справу за підсудністю до відповідного суду.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції порушено правило підсудності, оскільки 22 лютого 2013 року ОСОБА_1 змінив місце проживання: з міста Красноармійська він переїхав до міста Донецька. Тому, вважає, що розгляд справи повинен здійснюватись Селидівським міським судом Донецької області.

Вказує, що суд першої інстанції позбавив його права на справедливий судовий розгляд і права захищати себе, оскільки був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, через те, що не отримував від суду жодного документу.

Судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу за підсудністю до відповідного суду.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним теле-

фонограми.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю незявившихся сторін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 3 червня 2011 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1759-014/11Р, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 106200,00 грн. строком до 3 червня 2016 року зі сплатою 18% річних (а.с. 5-11).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1759-014/11Р від 3 червня 2011 року загальна заборгованість становить 137048,37 грн., з яких заборгованість за кредитом 65976,36 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 37240,89 грн., відсотки 22340,27 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків 11490,85 грн. (а.с. 12-13).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 90489,14 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 65976,36 грн., заборгованості за відсотками - 22340,27 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка утворилася до 14.04.2014 року, - 1359,14 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків, яка утворилася до 14.04.2014 року, - 812,37 грн., виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині.

Такі висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, і відповідають фактичним обставинам справи.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на

одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Апеляційним судом встановлено, що 3 червня 2011 року відповідач уклав з ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитний договір №1759-014/11Р, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 106200,00 грн. строком з 3 червня 2011 до 3 червня 2016 року зі сплатою 18% річних. Строк користування кредитом відраховується з моменту перерахування коштів на поточний рахунок банку (а.с. 5-11).

Пунктом 4.4. вказаного договору встановлено, що позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення сум коштів відповідно до Додатку 1 щомісяця до 10 числа наступного місяця включно.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 3 червня 2016 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 137048,37 грн. (а.с. 12-13).

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, в розмірі 137048,37 грн., є необґрунтованою, оскільки позивачем при нарахуванні заборгованості не враховано вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 12 лютого 2015 року №189-VIII, від 2 березня 2015 року №222-VIII, де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 вказаного Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. №1275-р визначений та затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

У пункті 1 цього додатку вказане місто Донецьк (Донецька міська рада).

З довідки, наданої відповідачем про його місце проживання та реєстрацію, та паспорта, вбачається, що ОСОБА_1 з 22 лютого 2013 року зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (гуртожиток) (а.с. 58-61, 71).

З врахуванням наведеного вище, судом першої інстанції обґрунтоване визначене, що нарахована банком частина пені після 14 квітня 2014 року не підлягає стягненню.

Тому стягненню підлягає заборгованість за кредитом в загальному розмірі 90489,14 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 65976,36 грн., заборгованості за відсотками - 22340,27 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка утворилася до 14 квітня 2014 року, - 1359,14 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків, яка утворилася до 14.04.2014 року, - 812,37 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору про стягнення з нього заборгованості за договором кредиту порушив правила підсудності, чим позбавив його права на справедливий судовий розгляд і права захищати себе, оскільки ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, через те, що не отримував від суду жодного документу.

Щодо цих доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно з ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування.

Як вбачається з матеріалів справи, останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 85307, Донецька область, місто Красноармійськ, мікрорайон ШахтарськийАДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 6.1.4 п. 6 Кредитного договору №1759-014/11Р від 3 червня 2011 року позичальник протягом пяти днів повинен направляти письмове повідомлення на адресу банку, яка зазначена в п. 12 даного Договору в наступних випадках: - при зміні свого місця проживання або місця реєстрації з наданням копії відповідних сторінок паспорту.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснив, що відповідач до заяви про перегляд заочного рішення надавав відомості про зміну місця його реєстрації, а також в цій заяві зазначив, що повідомляв банк про зміну місця свого проживання. Він також вказав, що заперечення на позов та інші докази, що, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення справи, не може надати через їх відсутність.

Відтак, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, у тому числі пояснень про повідомлення банку про зміну місця реєстрації, відповідачем та його представником не надано, тому апеляційний суд доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та відхиляє.

Інших доводів апеляційна скарга не містіть.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обовязки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Також, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року задоволено клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року.

ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року в розмірі 767,50 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем до ухвалення судового рішення у справі не сплачений.

Тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути в дохід держави судовій збір за подання апеляційної скарги в розмірі 767,50 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 767,50 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Судді: