Постанова № 68946502, 18.09.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Прищепа Т.П.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

ПОСТАНОВА

іменем України

"18" вересня 2017 р. Справа № 277/518/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Москаленка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "24" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року протиправною; визнати протиправним рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 03 червня 2016 року (протокол № 42), яким відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство Оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме 182700 грн.

Постановою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 24.03.2017 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Зазначає, що позивачем подано документи згідно з переліком та такі прийняті військовим комісаріатом без зауважень, а тому відповідь комісії, що міститься у витязі з Протоколу № 42 від 03.06.2016 р., є фактичною відмовою в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що позивач у період з 11.04.1986 по 20.07.1988 проходив військову службу у військовій частині № 89933.

Згідно довідки МСЕК від 06.02.2013 серії 10 ААБ № 654343 вбачається, що позивачу 01.02.2013 встановлено третю групу інваліда війни.

Із витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол № 2518 від 14.12.2012) Центральною віськово-лікарською комісією Міністерства оборони України вбачається, що поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії).

06.02.2016 позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками про призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності. Житомирським обласним військовим комісаріатом 26.02.2016 йому була надана відповідь (копія додається), що подані заява та документи не відповідають вимогам встановлених чинним законодавством та було запропоновано звернутися до Ємільчинського районного комісаріату для того щоб сформувати пакет документів який би відповідав встановленим вимогам.

28.03.2016 на виконання рекомендацій обласного комісаріату звернувся до Ємільчинського районного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками та через деякий час отримав витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016 з якого вбачається, що подані документи повернуті, оскільки в наданих матеріалах немає підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Вважаючи такі дії відповідача протиправною відмовою у призначені одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності Міністерства оборони України, що полягали у непризначенні позивачу одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки дане питання уповноваженим на те суб'єктом вирішувалося, однак, рішенням за наслідками його розгляду прийнято направити документи на доопрацювання, а не відмовити у нарахуванні грошової допомоги, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону № 2011-ХІІ).

У відповідності до ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону в первинній редакції передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 №328-V, який набрав чинності 01 січня 2007, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 р. справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 р. справа №21-135а15.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. у справі №1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З метою реалізації положень статті 16 Закону №2011-ХІІ розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (далі - Постанова № 499).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п. 7 Постанови № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Оскільки інвалідність позивача настала 01.02.2013, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Водночас, абзацом 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку №499 (із змінами від 25 липня 2011 р.) визначено, що грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення

Слід зазначити, що доводи відповідача про те, що нова редакція (з 1 січня 2007 р.) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Таким чином, позивач набув право на отримання одноразової допомоги саме з 01.02.2013, тобто з моменту встановлення йому групи інвалідності.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Судом встановлено, що на час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ № 530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 за №1294/26071.

Відповідно до пункту 4.6 Наказу № 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно пункту 4.8 Наказу № 530, подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Наказу № 530).

Аналізуючи зазначені правові норми, суд правильно вказав, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано повний перелік документів, перелічених у Наказі № 530, які військкоматом було надіслано до Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Проте, відповідач, безпідставно повернув заяву позивача на доопрацювання до Житомирського ОВК, що не передбачено жодним нормативним документом.

З огляду на викладене, відповідач у встановленому порядку зазначені документи не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 499.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту виключно шляхом визнання протиправним рішення Міністерства оборони України щодо повернення заяви ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІІ групи та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти відповідне рішення відповідно до вимоги Порядку № 499.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ємільчинського районного суду Житомирської області від "24" березня 2017 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги від 03.06.2016 щодо повернення документів ОСОБА_3.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо заяви ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 01.02.2013 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби відповідно до Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" вересня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,м.Житомир,10000

5 - представник відповідача: Москаленка А.О. АДРЕСА_2 ,