Ухвала суду № 68946167, 14.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 810/1822/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: ГУ ДКСУ у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа: ГУ ДКСУ у Вишгородському районі Київської області, в якому просила: визнати протиправними дії Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у поверненні ОСОБА_2, сплаченого відповідно до квитанції від 12.01.2017 №190 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 1% вартості придбаного майна в сумі 7170,16 грн.; зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повернути через ГУ ДКСУ у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_2, сплачений відповідно до квитанції від 12.01.2017 №190 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна в розмірі 1% вартості придбаного майна в сумі 7170,16 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2017 між позивачем та ТОВ "ВАНДА" укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Відповідно до положення п.4 договору продаж даної квартири вчинено за 717015,78 грн. Договір посвідчено 13.01.2017 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. за реєстрованим №61.

При нотаріальному посвідченні договору позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% з операцій придбання нерухомого майна в сумі 7170,16 грн., що підтверджується квитанцією №190 від 12.01.2017.

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 на підставі положень п. 9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (з підстав придбання нею житла вперше), звернулась до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% вартості придбаного майна в сумі 7170,16 грн. при купівлі житла.

Проте, в отриманому позивачем листі від 25.04.2017 №2149/025, відповідач зазначив, що не має підстав для повернення їй сплачених коштів при придбанні житла, у зв'язку з тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше.

Відтак, вважаючи вказані дії УПФ протиправним та таким, що порушують законні права та інтереси, за їх захистом позивач звернулася до Київського кружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вперше придбала нерухоме майно, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР).

Так, у відповідності до абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів.

У свою чергу, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом № 400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Так, згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу вищевказаних положень Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач вперше придбала нерухоме майно.

Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2017, де зазначено, що у ОСОБА_2 відсутнє інше житлове приміщення, окрім придбаного 13.01.2017 року.

Апелянтом не було спростовано факту придбання позивачем майна вперше, а в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Більше того, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням надати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", однак ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

З огляду на викладене правильним є твердження суду першої інстанції, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Така правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 16.04.2015 № К/9991/37325/11.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 вказаного порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106, органом, що здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (код 24140000) до державного та місцевих бюджетів, а також веде облік такого платежу у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснює Пенсійний фонд.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що для забезпечення захисту порушеного права позивача для повернення помилково сплачених коштів слід зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві внести подання до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва про повернення ОСОБА_4 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16 342,83 грн., сплаченого згідно квитанції № 48 від 03.06.2016.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.