Ухвала суду № 68933268, 13.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Шевчук Л.Я., Данилюк В.А.,

секретар - Вергун Т.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_10

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_5, третя особа - Відділ Держгеокадастру Любомльського району Волинської області, про визнання недійсними рішення Любомльської міської ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Любомльської міської ради Волинської області, ОСОБА_5, третя особа - відділ Держгеокадастру в Любомльському районі Волинської області, про визнання недійсним рішення Любомльської міської ради Волинської області від 09.07.2015 року № 57/15; визнання недійсним і скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0354 га та кадастровим номером НОМЕР_1 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Позивач ОСОБА_1 29 травня 2017 року подала апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій, покликаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. 12 серпня 2017 року було подано доповнення до апеляційної скарги, у прийнятті якого ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2017 року на підставі ч. 1 ст. 300 ЦПК України відмовлено.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 09 липня 2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено технічну документацію із землеустрою ОСОБА_5 та виділено їй у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 із земель, що перебували у постійному користуванні ОСОБА_6 згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 02.11.1960 р. № 23, Любомльська міська рада діяла відповідно до Закону та в межах своїх повноважень, порушення земельних прав ОСОБА_1 прийняттям вказаного рішення судом не встановлено, а тому відсутні підстави для визнання недійсним рішення Любомльської міської ради та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_5 на підставі цього рішення.

Такі висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Любомльської міської ради Волинської області від 29.03.1960 року №5 позивачу ОСОБА_1 виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 600 м2 для будівництва індивідуального житлового будинку. 20.04.1960 року вказана земельна ділянка була відведена в натурі. 14.07.1960 року між виконкомом Любомльської міської ради і ОСОБА_1 було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки площею 600 м2 по АДРЕСА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності. Рішенням виконкому Любомльської міської ради від 28.11.1963 року №128 затверджено акт прийому в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2.

Згідно з рішенням виконкому Любомльської міської ради від 02.11.1960 року № 23 ОСОБА_6 під будівництво індивідуального житлового будинку виділено земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 600 м2 та відведено в натурі.

30.05.1962 року між виконкомом Любомльської міської ради і ОСОБА_6 було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки площею 600 м2 по АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.

Згідно з актом від 21.12.1971 року, затвердженим рішенням виконкому Любомльської міської ради від 30.01.1996 року №18(13), збудований ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_3 прийнято в експлуатацію без зауважень щодо відступлення від затвердженої документації.

Спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_5. Свідоцтво видане на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_3.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, право власності на 59/10 будинку належить ОСОБА_5, на 41/100 будинку - ОСОБА_7

Спірні взаємовідносини сторін стосуються земельної ділянки для обслуговування частини житлового будинку, що належить ОСОБА_5 за №38/1.

Згідно з рішенням виконкому Любомльської міської ради від 25.03.1997 року № 52 на підставі Декрету КМ України від 26.12.1992 року №15-92 передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 земельну ділянку для обслуговування будинку площею 600м2, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 земельні ділянки для обслуговування будинку площею 770 м2 кожному.

Рішенням Любомльської міської ради від 09.07.2015 року № 57/15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та надано у власність відповідачці ОСОБА_5 ділянку площею 0,0354 га по АДРЕСА_1. 24.07.2015 року на земельну ділянку зареєстроване право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, передбачений ст. 118 ЗК України, який включає в себе наступні стадії: подання заяви зацікавленою особою у приватизації земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; розгляд клопотання відповідним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин; прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та передача її у власність.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковою умовою задоволення позову.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не довела порушення її прав, а саме передачу відповідачці ОСОБА_5 частини земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, прийняттям Любомльською міською радою оскаржуваного рішення.

Актом обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 19 січня 2005 року встановлено, що так як будівництво ОСОБА_1 розпочате було раніше, ніж ОСОБА_6, ОСОБА_1 відступила від плану проектної забудови і тому вона порушила план забудови свого будинку, яке виразилося в натурі на даний час, і що межа повинна бути встановлена по старих межових знаках. А тому, комісія Любомльської міської ради, розглянувши земельний спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вирішила межові знаки залишити ті, які відповідають проекту забудови даних будинків.

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 17 лютого 2017 року у даній справі стверджується, що межі земельної ділянки, наданої ОСОБА_5 відповідають межам земельної ділянки, наданої з самого початку ОСОБА_6 у власність (користування), що розташована в АДРЕСА_3. Встановити чи не порушені межі земельної ділянки ОСОБА_1, що знаходиться в АДРЕСА_2, у зв'язку з видачею ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, не надається можливим, оскільки відсутні документи про винесення меж земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що внаслідок непогодження відповідачкою меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами було порушено норми земельного законодавства, а саме ст.ст. 118, 198 ЗК України. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки. При цьому ст. 198 ЗК України лише передбачено, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існував спір щодо меж земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла відповідно до Закону та в межах своїх повноважень.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процессуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 18 травня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді