Постанова № 68930521, 13.09.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1527/17

13 вересня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч. позивача ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії щодо застосування показника середньої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у переведенні його на пенсію державного службовця згідно закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення права на переведення) та ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що він є пенсіонером і перебуває на обліку у Надвірнянському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області, де отримує пенсію за віком з 28.07.2013 року. 15.06.2017 року він звернувся із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області, в якій зазначав, що він був обраний сільським головою села Цуцилів та працював на посаді сільського голови: з 12.12.2000 року по 10.04.2002 рік; з 10.04.2002 року по 23.06.2004 рік ; з 16.11. 2010 року по 11.11.2015 рік; з 11.11.2015 року по даний час він теж обраний сільським головою села Цуцилів та перебуває на посаді на момент даного звернення. Загальний стаж його роботи становить більше 35 років, на виборних посадах в органах місцевого самоврядування становить більше 10 років. Йому стало відомо, що в редакції Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», яка діяла на час закінчення повного його другого строку на посаді сільського голови (станом на 11.11.2015 року) в статті 21 передбачалося, що посадовим особам органів місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах впродовж двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за наявності страхового стажу, потрібного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається пенсія, яка обчислюється в порядку передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою обійманню виборчою посадою на день визначення пенсії. А тому вважає, що у нього виникло право переведення на пенсію державного службовця. В зв'язку з цим він звернувся до відповідача із звявою перевести його на пенсію державного службовця, на що отримав відповідь від 03.07.2017 року за № 244/Д-15, в якій повідомлено, що йому призначена пенсія з 28.07.2013 року і перевести його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням наданих довідок не має підстав. Тому просить визнати такі дії Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області неправомірними та просить зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії як державному службовцю згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення права на переведення) та відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і проводити її виплату, починаючи з 12.11.2015 року, до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин та стягнути судові витрати.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 11.09.2017 року позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії за період з 12.11.2015 року по 15.06.2017 року залишено без розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, про що подала письмове заперечення та просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області, де отримує пенсію з 28.07.2013 року за віком.

Також встановлено, що ОСОБА_1 був обраний сільським головою села Цуцилів та працював на посаді сільського голови: з 12.12.2000 року по 10.04.2002 рік (запис в трудовій книжці № 29); з 10.04.2002 року по 23.06.2004 рік (запис в трудовій книжці № 31 та № 33); з 16.11.2010 року по 11.11.2015 рік (запис в трудовій книжці № 34); з 11.11.2015 року по даний час він теж обраний сільським головою села Цуцилів (запис в трудовій книжці № 37) ( а.с. ) та перебуває на посаді на даний момент.

Загальний стаж позивача роботи становить більше 35 років, на виборних посадах в органах місцевого самоврядування становить більше 10 років.

15 червня 2017 році позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» та подав пакет документів про стаж роботи, довідки про заробітну плату (а.с.6-7, 9-12).

Листом-відповіддю за вих. від 03.07.2017 р. №244/Д-15 року відповідачем позивачу було відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», так як не має підстав (а.с.8).

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII. 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VII. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10-12 Прикінцевих положень цього закону.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну службу» основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», та на посадах міських голів, селищних і сільських голів, а також на інших посадах не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Так, відповідно до п. 10-12 Прикінцевих положень Закон України «Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 року № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» а також на інших посадах не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посада сільського голови віднесена до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що період роботи позивача на посаді сільського голови Цуцилівської сільської ради зараховується до стажу державної служби.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 17 лютого 2016 року у справі №2а-9190/11.

Таким чиномсуд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову позивача по справі ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 2, 11, 18, 69-71, 99-103, 158 163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення права на переведення) та ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Зобов'язати Надвірнянське об"єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії як державному службовцю згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення права на переведення) та відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» і проводити її виплату, починаючи з 16.06.2017 року, до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньНадвірнянського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2017 року.