Рішення № 6892585, 01.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

01.12.09 Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166 , факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"25" листопада 2009 року Справа № 20/162

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”

в особі Чернігівської дирекції „Райффайзен Банк Аваль ;

14017, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 21;

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_2

14000, АДРЕСА_1;

предмет спору: про стягнення 31018,95 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Богдан О.В. (довіреність № 1508 від 10.08.2009р.) представник;

відповідача: не зявились;

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернігівської дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” ( далі Банк) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про дострокове стягнення 31018,95 грн. заборгованості за кредитним договором від 22.09.2008р. № 012/13-9999/72829.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасним виконання відповідачем обовязку щодо погашення кредиту в сумі 1926,65 грн., а відтак у Банку виникло право достроково вимагати повернення 27960,00грн. кредиту, відсотків в сумі 1082,09грн. та пені в сумі 50,21грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.11.2009р. розгляд справи призначено на 12.11.2009р. з наступним відкладенням до 25.11.2009р. та оголошенням перерви до 15-00год. 25.11.2009р.

Відповідач в судове засідання не зявився, представника не направив, відзив на позов не надав, ухвала про порушення провадження по справі від 02.11.2009 року направлена на адресу відповідача: 14033, АДРЕСА_2 повернулася до суду з поштовою відміткою про те, що за зазначеною адресою особа не проживає, ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи від 12.11.2009р. повернулась до суду з поштовою „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

Відомості про юридичну особу або фізичну особу підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

На запит господарського суду державний реєстратор реєстраційної палати виконавчого комітету Чернігівської міської ради надіслав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: 14033, АДРЕСА_3. Відомості щодо зміни місцезнаходження до Державного реєстру не вносились.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Разом з цим, слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних та фізичних осіб.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

22.09.2008р. між Банком та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір №012/13/9999/72829 (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобовязання надати позичальнику кредит в сумі 42000,00 грн., призначений на придбання обладнання форматно-розкроювальний станок JTSS-3000 шляхом здійснення оплати по Договору купівлі-продажу, укладеному між Позичальником та ТОВ «Техновед». Виконання зобовязань Позичальника за цим Договором забезпечується заставою обладнання - форматно-розкроювальний станок JTSS-3000, яке розташоване за адресою: вул.Щорса,48, м. Чернігів.

Відповідно до п.1.2.1. Договору, відсотки за користування Кредитом становлять 22 % річних.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивач виконав взяті на себе зобовязання та надав позичальнику кредит в сумі 42000,00 грн. шляхом перерахування коштів за обладнання ТОВ „Техновед”, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30.09.2008р. за №35-7-26-02/13-362/к на суму 33400грн. та від 25.09.2008р. за № 9999/72829 на суму 8600грн.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5.2. Договору Позичальник зобовязався здійснювати погашення кредиту та процентів на рахунки Кредитора для погашення кредиту та процентів у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку Позичальника.

Відповідач зобовязувався повернути кредит згідно графіку, в строк з жовтня 2008 року по серпень 2011 року по 1170,00грн. щомісяця та 21.09.2011р. 1050,00грн.

Як свідчать матеріали справи, позичальник взяті на себе зобовязання у встановлені строки та у встановленому розмірі не виконав. Так, 31.10.2008р. - сплачено 1170,00грн., 28.11.2008р. 1170,00грн., 30.12.2008р. 1170,00грн., 30.01.2009р. 1170,00грн., 11.03.2009р. 1269,46грн., 29.05.2009р. 1000,00грн., 17.06.2009р. 717,98грн., 17.07.2009р. 405,63грн., 17.08.2009. 369,60грн., 26.08.2009р. 3257,33грн., 10.09.2009р. - 413,35грн.

Отже, відповідачем з лютого 2009 року систематично порушувались умови договору щодо строків та сум повернення кредиту, про що зазначено в поясненнях позивача від 25.11.2009р. з наведенням відповідного графіку і станом на момент звернення до господарського суду на 23.10.2009р. заборгованість по кредиту становила 1926,65грн.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 1926,65грн. заборгованості по неповернутому кредиту.

Відповідно до п.1.1.4 Договору строк остаточного погашення кредиту 21.09.2011р.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до п.7.1. Договору у разі не виконання або не належного виконання Позичальником своїх зобовязань за цим Договором Кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом ( у тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи та інші платежі відповідно до цього Договору.

Відповідно п.7.2. Договору Кредитор вправі предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення Позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або погашення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більш трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Згідно п.7.3. Договору Позичальник зобовязаний виконати вимогу Кредитора про дострокове погашення грошового зобовязання за цим Договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її предявлення. У разі невиконання Позичальником цієї вимоги Кредитор має право звернути стягнення за Договором застави або вжити інші заходи для стягнення заборгованості Позичальника за цим Договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Враховуючи, що позичальник прострочував сплату кредиту більше 3-х разів на протязі року, позивач листом від 07.09.2009р. №08-01/1147 (який був направлений відповідачу рекомендованою поштою, згідно поштового повідомлення №1401701018409) звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором та дострокове повернення кредиту у тридцяти денний строк.

Відповіді від відповідача позивач не отримав.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 27960,00грн. кредиту, строк повернення якого ще не настав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь відсотки за користування кредитом в сумі 1082,09грн.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, позивачем обґрунтовано нараховано відсотки в сумі 1082,09грн., які і підлягають стягненню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.13.4 Договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 20% річних за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобовязання включно. Сплата пені не звільняє Позичальника від виконання простроченого грошового зобовязання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 38,76грн. пені з відповідача у звязку з несвоєчасною оплатою кредиту, та 11,45грн. пені за невчасну сплату відсотків за користування кредитом. Зазначені вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 310,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись ст.49, ст.75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (14000, АДРЕСА_4, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Чернігівської обласної дирекції (14017, пр.Перемоги,21, м. Чернігів, р/р 29095744 в ЧОД «Райффайзен Банк «Аваль», МФО 353348, код 14245308) 1926,65грн. заборгованості за кредитом, 27960,00грн. кредиту, строк повернення якого ще не настав, 1082,09грн. відсотків за користування кредитом, 38,76грн. пені за кредитом, 11,45грн. пені за відсотками, а також 310,19грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна