Рішення № 6892471, 25.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2009 р. Справа № 8/1820

за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області, м. Хмельницький до 1. Староконстянтинівської міської ради, м. Староконстянтинів

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Старокостянтинів

про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя

Представники сторін:

позивача: Побережний О. В. - за довіреністю від 01.09.2009 р. (в судовому засіданні 19.11.2009р.);

відповідача : ОСОБА_1 (в судовому засіданні 19.11.2009р.);

за участю прокурора відділу прокуратури Хмельницької області Ільчука Ю.Ф. (в судовому засіданні 19.11.2009р.).

Рішення у справі прийнято 25.11.2009р. після перерви в судовому засіданні.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір сервітутного землекористування від 21.04.2009 р., укладений між Старокостянтинівською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1; зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,0024 га, розташовану по АДРЕСА_2.

В обгрунтування позовних вимог прокуратурою та позивачем, зокрема, звертається увага на те, що фактично земельну ділянку площею 0,0024 га, розташовану по АДРЕСА_2, яку зайнято самовільно, передано другому відповідачеві в оренду з порушенням встановленого законом порядку надання в оренду земельних ділянок.

Представники прокуратури та позивача, посилаючись на положення цивільного та земельного законодавства, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представники відповідачів при вирішенні даного спору покладаються на розсуд суду. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні 19.11.2009р. не заперечує факту зайняття нею спірної земельної ділянки на час розгляду справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Як вбачається з актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.01.2009р., 15.02.2009р., складених посадовою особою державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області Окаянюком А.І., другий відповідач самовільно використовує земельну ділянку площею 0,0024 га, розташовану по АДРЕСА_2, шляхом розміщення малої архітектурної форми та проведення торгівлі.

20.02.2009 р. згідно з рішенням 33 сесії Старокостянтинівської міської ради №37 п. 2, вирішено встановити на підставі цивільно-правової угоди строком на один рік в інтересах ОСОБА_5 сервітутне землекористування право встановлення малої архітектурної форми на земельній ділянці Старокостянтинівської міської ради площею 24 кв. м по АДРЕСА_2.

21.04.2009 р. між Старокостянтинівською міською радою (власник) та другим відповідачем (зацікавлена особа) укладено договір сервітутного землекористування (далі договір), згідно з п. 1.1. якого перший відповідач на підставі рішення 33 сесії Старокостянтинівської міської ради №37 п. 2 від 20.02.2009р. встановлює сервітутне землекористування (обмежене користування) на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою вул. Есенська, 8. Сервітутне землекористування встановлено на земельній ділянці площею 24 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договору сервітутне землекористування встановлюється терміном на 1 рік.

За сервітутне землекористування зацікавлена особа сплачує власнику плату у грошовій формі. Плата за сервітутне користування сплачується в розмірі орендної плати та становить 734,04 грн. на рік (розділ 3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору сервітутне землекористування встановлюється для встановлення малої архітектурної форми. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі громадської та житлової забудови.

На підтвердження позовних вимог прокуратурою також надано суду копії приписів від 15.01.2009р. та 19.02.2009р., протоколів про адміністративне правопорушення від 15.01.2009р. та 19.02.2009р., постанов про накладення адміністративного стягнення від 15.01.2009р., 10.03.2009р.

Другим відповідачем суду надано також копію договору оренди з додатками.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 2 ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено судом, 21.04.2009 р. між Старокостянтинівською міською радою (власник) та другим відповідачем (зацікавлена особа) укладено договір сервітутного землекористування, згідно з яким перший відповідач встановлює сервітутне землекористування (обмежене користування) на земельну ділянку площею 24 кв.м, яка знаходиться за адресою вул. Есенська, 8, для встановлення малої архітектурної форми.

На думку суду, наведеним договором фактично врегульовано орендні правовідносини, при цьому не враховано, що право оренди як зобовязальне право та сервітут як речове право користування чужим майном різняться за своєю правовою природою, що випливає, насамперед, з виокремлення у Цивільному кодексі України зазначених правових конструкцій.

Частиною 1 ст.401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом .

Згідно з частинами 1, 2 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо . Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Зважаючи на вищевикладене, право користування майном шляхом встановлення на земельній ділянці малої архітектурної форми не відповідає змісту поняття „сервітут”.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.403 Цивільного кодексу України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Натомість, оспорюваний договір містить положення про встановлення малої архітектурної форми, що всупереч положенням наведеної вище норми, позбавляє власника майна (на час дії договору) права володіння та користування земельною ділянкою, під якою встановлено малу архітектурну форму.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище норми законодавства, положення оспорюваного договору та матеріали справи, суд вважає, що договір сервітутного землекористування від 21.04.2009 р., укладений між Старокостянтинівською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, яким фактично врегульовано орендні правовідносини з порушенням встановленого законом порядку надання в оренду земельних ділянок (зокрема, всупереч положенням ст.124 Земельного кодексу України), підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.1 ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду (ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України).

Факт користування другим відповідачем земельною ділянкою площею 0,0024 га, розташованою по АДРЕСА_2, та факт встановлення другим відповідачем малої архітектурної форми на цій ділянці останнім не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у зв'язку з неоформленням другим відповідачем документів на користування земельною ділянкою, яка ним фактично використовується, даний режим користування земельною ділянкою слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

При винесенні рішення судом береться до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про те, що рішення чи дії посадових осіб, що проводили перевірки, констатували факт самовільного зайняття другим відповідачем земельної ділянки площею 0,0024 га, розташованої по АДРЕСА_2, були предметом оскарження.

За таких обставин, позовні вимоги про зобовязання другого відповідача звільнити земельну ділянку обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають покладенню на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір сервітутного землекористування від 21.04.2009 р., укладений між Старокостянтинівською міською радою та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,0024 га, розташовану по АДРЕСА_2.

Видати наказ.

Стягнути зі Старокостянтинівської міської ради (м. Старокостянтинів, вул.К.Острозького, 41, код 21315239) в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м.Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 42,5 грн.; в доход Державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м.Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 42,5 грн.; в доход Державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Видати наказ.

Суддя

Віддруковано 6 примірників: 1-до справи, 2-позивачу, 3,4-відповідачам, 5-6-прокуратура.