Ухвала суду № 68920874, 13.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/183/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

13 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Воєвідко Т.В.,

представника позивача: Софяк В.В.,

представника відповідача: Білої І.О.,

представника відповідача: Агатій В.В.,

представника відповідача: Шеремова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колосок-2» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, в якому просило: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0000791402 від 06.03.2017 року про нарахування грошового зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колосок-2» (код ЄДРПОУ 31898957) 3432837,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2017 року №0000791402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 3152022 грн 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду скасувати в частині.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги, а проти іншої - заперечили.

Представники відповідача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечили проти іншої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №470 від 14 грудня 2016 року та направлень від 26 грудня 2016 року №848, №849, №850, №851, №852, №853, №854, виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого плану, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року.

У послідуючому, термін проведення перевірки продовжувався з 25 січня 2017 року по 07 лютого 2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №32 від 24 січня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №26/24-13-14-02/31898957 від 14 лютого 2017 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2", код ЄДРПОУ 31898957, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, яким встановлені наступні порушення: підпунктів 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, - в результаті заниження податку на додану вартість (загальна декларація) на загальну суму 2036 486 грн, в тому числі: за січень 2015 року на суму 62895 грн, за лютий 2015 року на суму 133668 грн, за березень 2015 року на суму 149142 грн, за квітень 2015 року на суму 55 981 грн, за травень 2015 року 110720 грн, за липень 2015 року на суму 25878 грн, за серпень 2015 року на суму 143080 грн, за вересень 2015 року на суму 231582 грн, за жовтень 2015 року на суму 237916 грн, за листопад 2015 року на суму 141744 грн, за грудень 2015 року на суму 223992 грн, за січень 2016 року на суму 41895 грн, за лютий 2016 року на суму 89301 грн, за березень 2016 року на суму 93307 грн, за квітень 2016 року на суму 131090 грн, за травень 2016 року на суму 32409 грн, за червень 2016 року на суму 43471 грн, за липень 2016 року на суму 39581 грн, за серпень 2016 року на суму 48834 грн; статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, - в результаті заниження податку на додану вартість (по деклараціям спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства) на загальну суму 252 072,0 грн, в тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 39 397,0 грн, за січень 2016 року в сумі 37 000,0 грн, за лютий 2016 року в сумі 47 142,0 грн, за березень 2016 року в сумі 84 999,0 грн, за квітень 2016 року в сумі 43 534 грн.

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в акті перевірки №26/24-13-14-02/31898957, 06 березня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області прийняло щодо сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" податкове повідомлення-рішення №0000791402, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 розділу ІІ Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3432837,00 грн (2288558,00 грн - за основним платежем, 1144279,00 грн - за штрафними санкціями).

06 березня 2017 року на підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове-повідомлення рішення №0000791402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3432837,00 грн (2288558,00 грн - за основним платежем, 1144279,00 грн - за штрафними санкціями).

Однак, СТзОВ "Колосок-2", не погодившись з вказаним рішенням, вважаючи, що його права порушені, звернулося з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням товарів - є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до положень статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Провівши аналіз наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом перевірки господарських операцій СТзОВ "Колосок-2" з реалізації свиней вище 70 кг в кількості 3977 голів фізичним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом періоду з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року податковою інспекцією зроблено висновок про правопорушення щодо не включення до складу податкових зобов'язань (загальна декларація) податку на додану вартість з вартості реалізованих СТзОВ "Колосок-2" свиней невідомим особам, а не фізичним особам, що зазначені в первинних документах та, як наслідок, донарахування позивачу в оскаржуваному рішенні 3152022,00 грн (з них за основним платежем - 2101348,00 грн, за штрафними санкціями - 1050674,00 грн

Як встановлено судом першої інстанції, товариством у вказаному періоді здійснено таку реалізацію фізичним особам на загальну суму 12604385,00 грн, в тому числі ПДВ 2100 730,9 грн.

З первинних документів, які містяться в матеріалах справи слідує, що продаж свиней здійснювався фізичним особам зі складу позивача (Чернівецька обл., с. Маморниця, вул.Пам'яті Героїв, 2) на умовах самовивозу.

На підтвердження факту здійснення зазначених операцій позивачем надано: видаткові накладні, видані на реалізацію свиней вище 70 кг в кількості 1169 голів фізичній особі ОСОБА_9, в кількості 465 голів - фізичній особі ОСОБА_8, в кількості 2343 - голів фізичній особі ОСОБА_7, при цьому з прибуткових касових ордерів встановлено, що вказаними фізичними особами здійснено оплату за отримане поголів'я через касу підприємства.

Щодо доводів податкового органу про відсутність укладених договорів на поставку свиней із фізичними особами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 колегія суддів зазначає наступне.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року у справі №К/800/11789/16.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача в тій частині, що згідно пояснень фізичних осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останні готівкові кошти в касу підприємства не вносили та свиней не придбавали, оскільки саме по собі заперечення даними особами своєї причетності до діяльності позивача за відсутності інших доказів на підтвердження цього факту не свідчить про те, що вони не були учасниками вказаних операцій та не підписували документацію, пов'язану з їх виконанням.

Однак, на підтвердження своїх доводів, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС, відповідачем не надано суду належних доказів, що документи від імені вказаних фізичних осіб були підписані іншими особами.

Відносно тверджень відповідача щодо порушення товариством Положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней, зокрема - не надання документів, на підставі яких здійснюється облік свиней при переміщенні, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1.2 Положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 року №497 останнє є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання - юридичних і фізичних осіб та негосподарюючих суб'єктів - фізичних осіб, що є власниками свиней, займаються їх розведенням, утриманням, торгівлею, транспортуванням, проводять забій, утилізацію тварин, здійснюють ветеринарний контроль, надають сервісні послуги у сфері тваринництва та проводять виставки за їх участю.

При цьому ідентифікації та реєстрації підлягають усі племінні свині основного стада, що розводяться або утримуються на території України. Тварини інших статево-вікових груп та товарні свині повинні бути ідентифіковані за допомогою вушних бирок або татуювання при їх переміщенні в інше господарство (пункт 1.3 Положення № 497).

Згідно наведеного значення в пункті 1.5 Положення № 497 поняття ідентифікація - процес (робота) з ототожнення тварини шляхом прикріплення бирок на вухо тварини або шляхом татуювання. В свою чергу, господарство - будівлі, споруди, ферми на відкритому повітрі, будь-яке місце на території країни, де перебувають, розводяться або утримуються тварини, місця торгівлі, забою, утилізації, штучного осіменіння, проведення виставок, місця літнього утримання та інші місця зосередження тварин, які є об'єктом ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу, що ідентифікація здійснюється лише при переміщенні товарних свиней в інші господарства.

Із звітів про рух поголів'я з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, які містяться в матеріалах справи слідує, що при переміщенні товарних свиней на забій в інші господарства, а саме ТОВ "Євро-Комерс", ПВФ "М'яспром", ТОВ "Свіженька", ТОВ "Агромат-Інвест", ТОВ "Рефул Ресурс", ПП "Колос" позивачем дотримано вимоги щодо ідентифікації та реєстрації свиней, визначених Положенням №497, при цьому колегія суддів зазначає , що продаж свиней фізичним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є переміщенням в інше господарство, порядок якого закріплено в Положенні №497.

Колегія суддів звертає увагу на доводи відповідача про відсутність ветеринарних свідоцтв на свиней, реалізованих фізичним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки під час перевірки встановлено, що ветеринарні свідоцтва не видавались нікому з фізичних осіб, яким за перевіряємий період здійснювалась реалізація свиней і відповідачем указане не кваліфікувалось як допущене позивачем порушення.

Водночас, видача покупцю тварин ветеринарного свідоцтва, за змістом положень статті 32 Закону України "Про ветеринарну медицину", не є обов'язком продавця.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що для податкового законодавства при умові правильного оподаткування платником податку господарських операцій податком на додану вартість мають значення первинні бухгалтерські документи, а не документи, які свідчать про дотримання ним інших положень законодавства (зокрема, з ідентифікації та реєстрації свиней при переміщеннях в інше господарство, наявність ветеринарних документів тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що контролюючим органом протиправно вдруге донараховано позивачу ПДВ з вартості реалізованих свиней й, відповідно, неправомірним є збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 3152022,00 грн.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у спеціальній (сільськогосподарській) декларації з ПДВ, сформованого за наслідком його господарських операцій з ПП "Євро Агро Дістреб'юшн", колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 20 січня 2016 року укладено договір поставки №20/01, згідно якого Постачальник (ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" в особі директора ОСОБА_10) зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (СТзОВ "Колосок-2" в особі в.о. директора Проценко Сергія Анатолійовича) прийняти та оплатити Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі Специфікації та/або накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору. Специфікація до Договору оформлюється Сторонами у вигляді документа, який містить асортимент та кількість Товару, ціну, а також інші умови, обумовлені в інших пунктах даного Договору. Найменування, кількість, одиниці виміру, ціна та інші додаткові умови Товару зазначаються Сторонами у Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Упаковка, маркування та якість Товару, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати вимогам відповідного державного стандарту, технічним умовам, встановленим на даний вид Товару, а також додатковим умовам, що визначені Сторонами у Специфікації до даного Договору. Поставка Товару здійснюється Постачальником, окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання Специфікацій. Постачання кожної партії Товару повинно супроводжуватися наступними товаросупроводжувальними документами: рахунок на оплату; видаткова накладна на партію товару; товарно-транспортна накладна на партію товару.

Згідно Специфікацій до договору поставки №20/01 від 20 січня 2016 року, наявних в матеріалах справи, позивач у періоді, що перевірявся придбавав у ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" шрот соняшниковий, зокрема: згідно Специфікації №1 від 20 січня 2016 року на суму 166500,00 грн, в тому числі ПДВ; згідно Специфікації №2 від 08 лютого 2016 року на суму 166500,00 грн, в тому числі ПДВ; згідно Специфікації №3 від 17 лютого 2016 року на суму 162000,00 грн, в тому числі ПДВ; згідно Специфікації №4 від 29 лютого 2016 року на суму 216000,00 грн, в тому числі ПДВ; згідно Специфікації №5 від 21 березня 2016 року на суму 132000,00 грн, в тому числі ПДВ; згідно Специфікації №6 від 08 лютого 2016 року на суму 264000,00 грн, в тому числі ПДВ.

Всього за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року СТзОВ "Колосок-2" придбало у ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" шроту соняшникового на загальну суму 1276 047,60 грн, в результаті чого сформувало податковий кредит з ПДВ за вказаний період в сумі 212 674, 60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" позивачем надано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, посвідчення якості товару, а також платіжні доручення на загальну суму 1276047,60 грн.

В акті перевірки вказано, що в договорі поставки, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" для засвідчення посади директора ОСОБА_10. поставлено підпис та печатка, що містить ознаки факсиміле.

Крім того, згідно вироку Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2016 року у кримінальному провадженні №32016040230000016 ОСОБА_10. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме у фіктивному підприємництві.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.01.2016 по справі №21-4781а15.

У вказаному вироку суду, який набрав законної сили 17 травня 2016 року, зазначено, зокрема, що дії ОСОБА_10. свідчать про співучасть у формі пособництва по створенню суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, у документах, складених за операціями позивача з ПП "Євро Агро Дістреб'юшн" та наданих при перевірці відповідачу, проставлено підпис уповноваженої особи указаного підприємства факсиміле (тобто копія підпису особи, зроблена у вигляді печатки або штампа).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, оскільки такі документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України №996-XIV, якою передбачено, зокрема, що первинні облікові документи повинні мати такий обов'язковий реквізит як особистий підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Таким чином, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши матеріали справи в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2017 року №0000791402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 3152022,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про часткову неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 вересня 2017 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.