Ухвала суду № 68920701, 13.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 р. Справа № 815/994/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Косцової І. П.

- Кравченка К. В.

при секретарі - Діденко К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069191700 від 24.11.2016р., яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1299134 грн. та № 069211700 від 24.11.2016р., яким нараховано грошове зобов'язання у розмірі 101510 грн. та штрафні санкції у розмірі 25377,5 грн. є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № №0069191700, 0069211700 від 24.11.2016р.,- задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069191700 від 24.11.2016р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0069211700 від 24.11.2016р.

Стягнуто з державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 000,00 грн.

У апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі ст.77 ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до наказу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 798 від 14.07.2016р., направлення на перевірку № 000834/1015 від 25.07.2016р. проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.

За наслідками перевірки складено акт № 4469/15-53-13-01/302190/480 від 22.08.2016р., відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ст. 202 ПК України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. на загальну суму 1412894 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0040471301 від 06.09.2016р., яким встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1300134 грн.;

№ 0040481301 від 06.09.2016р., яким ФОП ОСОБА_3 нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150003,50 грн., з яких 121601,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 30402,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями)

12.09.2016р. позивачем оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління ДФС в Одеській області.

11.11.2016р. (вих. № 1451/Б/15-32-10-01-08) рішенням Головного управління ДФС в Одеській області скасовано податкове повідомлення-рішення № 0040471301 від 06.09.2016р. в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 1000 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0040481301 від 06.09.2016р. в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20091 грн. та застосування штрафних санкцій з вказаного податку на суму 5025 грн.

24.11.2016р. позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення № № 0040471301, 0040481301 від 06.09.2016р. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.11.2016р. про результати розгляду первинної скарги до ДФС України.

20.01.2017р. (вих. № 1020/5/99-99-11-01-02-14) рішенням ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0040471301, № 0040481301 від 06.09.2016р. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.11.2016р. про результати розгляду первинної скарги.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, з урахуванням рішення Головного управління ДФС в Одеській 11.11.2016р. (вих. № 1451/Б/15-32-10-01-08) винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0069191700 від 24.11.2016р., яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1299134 грн.;

№ 069211700 від 24.11.2016р., яким ФОП ОСОБА_3 нараховано грошове зобов'язання у розмірі 126896,50 грн. в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 101510,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 25377,50 грн.

Так, податковим органом зроблено висновок, що: 1) ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками придбання транспортних засобів, зазначених у переліку в акті перевірки, на загальну суму 1400644,04 грн., які оформлені як власність на фізичну особу ОСОБА_3; 2) в порушення п.198.2 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до складу податкового кредиту суду ПДВ у розмірі 11250 грн., в звязку з подвійним включенням податкової накладної, отриманої від ТОВ "Велтайм" (код ЄДРПОУ 38130447) № 954 від 27.08.2014р. на загальну суму 75300,00 грн., в т.ч. ПДВ 11250, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, та підлягають скасуванню, оскільки позивачем у встановленому законом порядку придбано та зареєстровано спірні транспортні засоби, сплачено суму податку на додану вартість, транспортні засоби використовуються в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, а відтак остання має право на включення сплачених сум ПДВ за придбані транспортні засоби до складу податкового кредиту. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено подвійне включення податкової накладної, отриманої від ТОВ "ВЕЛТАЙМ" до податкового кредиту ПДВ у розмірі 11250 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пп.54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5; АДРЕСА_1) є Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин справи позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами ТОВ "СИСТЕМ ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ", ТОВ "АЛЬТЕР ТОП", ТОВ "Кастомс Брок", ПП "Норд Вест", ТОВ "АЛЬТЕР ТОП", ТОВ "Євростандарт" що ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме - на договорах купівлі - продажу автомобілів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що Підприємцем було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних податкових накладних № 10 від 04.11.2015р., № 11 від 04.11.2015р. (а.с. 201-202), № 101 від 27.03.2014р. (а.с. 190), № 25 від 28.02.2014р. (а.с. 189), № 2 від 04.06.2014р. (а.с. 192), № 23 від 12.03.2014р. (а.с.191), № 1 від 04.11.2015р. № 2 від 04.11.2015р. (а.с. 196-197) № 36 від 22.10.2015р. (а.с. 198), № 9 від 04.11.2015р. (а.с. 200), № 8 від 04.11.2015р. (а.с. 199), № 4 від 02.11.2015р. (а.с. 195), № 3 від 02.11.2015р. (а.с. 194).

Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт придбання автомобілів та відповідно сплата ПДВ в ціні товару підтверджується належно оформленими первинними документами (договори купівлі-продажу, акт прийому-передачі товару, видаткова накладна, податкові накладні, платіжні доручення), що також не заперечувалось і контролюючим органом.

Судом першої інстанції також встановлено, що понесені витрати позивачем бути здійснені в межах господарської діяльності (перевезення нафтопродуктів), що підтверджується належно оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, зокрема, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів .

Для паркування зазначених транспортних засобів позивач орендує майданчик площею 16000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору № 1/02/15 від 02.02.2015 р., який також укладався позивачем як фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання послуг від 01.01.2011р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався надавати послуги передрейсового (післярейсового) огляду водіїв транспортних засобів, а замовник прийняти та оплатити вказані послуги. Згідно додаткової угоди термін дії вказаного договору продовжувався до 31.12.2016р. (а.с.158-161).

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, законодавством не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб'єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов'язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов'язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 № 1388, передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об'єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який визнав безпідставними доводи податкового органу про те, що сам по собі факт реєстрації транспортних засобів на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця, позбавляє останнього права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності.

Судом першої інстанції також правомірно зазначено, що висновки контролюючого органу про безпідставне включення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до податкового кредиту ПДВ у розмірі 11250 грн. у зв'язку з подвійним включенням податкової накладної, отриманої від ТОВ "ВЕЛТАЙМ", відповідачем не доведено, оскільки в акті перевірки не зазначено у якому податковому періоді відбулось подвійне включення та чим це підтверджується. З безпідставністю таких висновків погодився власне й контролюючий орган у рішенні ДФС України від 20.01.2017р. (вих. № 1020/5/99-99-11-01-02-14).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами апеляційної скарги висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: І. П. Косцова

Суддя: К. В. Кравченко