Ухвала суду № 68919305, 13.09.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 вересня 2017 року Житомир Справа № 806/2224/17

Категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді - Липи В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Департаменту захисту економіки Національної поліції України про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середньомісячної заробітньої плати за час вимушеного прогулу в розмірі 48678,52 грн.,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 48678,52 грн.

13 вересня 2017 року через канцелярію суду представником Департаменту захисту економіки Національної поліції України було надано клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що позивачем було пропущено встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з зазначеними вимогами.

Позивач через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у клопотанні про залишення без розгляду позовної заяви зазначив, що розгляд клопотання здійснювати без його участі.

Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника Департаменту захисту економіки Національної поліції України про залишення без розгляду адміністративного позову з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову у цій справі є середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений у чинному законодавстві України зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Тобто обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці»).

Так, у випадках вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи зазначену норму закону, право звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, в тому числі і за час вимушеного прогулу, не може бути обмежене будь-яким строком.

Крім цього, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року зі змінами, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника Департаменту про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1

Керуючись ст.99, ст.ст.155, 160, 165 КАС, ст. 233 КЗпП України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Департаменту захисту економіки Національної поліції України про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 48678,52 грн. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Липа