Рішення № 6891867, 19.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/298 19.11.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче           підприємство "Транс Лок", м. Київ до          Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс", м. Київ

про          стягнення 23 154,80 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Осикін В.О. - пред. по довір.

Від відповідача          Дунь В.В. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся з позовом про стягнення 23 154,80 грн. заборгованості за Договором № 56/25 від 21.03.2008р. купівлі-продажу, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.07.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р., розгляд справи було відкладено на 23.09.2009р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 23.09.2009р. було оголошено перерву до 07.10.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 07.10.2009р. було оголошено перерву до 04.11.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

          У зв’язку з винятковими обставинами, судове засідання призначене на 04.11.2009р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. розгляд справи було призначено на 19.11.2009р.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що між ним та відповідачем у 2008р. було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов’язався поставити відповідачу фанеру, а відповідач –прийняти зазначений товар та оплатити його.

На виконання умов договору позивачем було відвантажено відповідачу товар та видано відповідні видаткові накладні на загальну суму 91 458, 42 грн., з яких Відповідач оплатив 72 944 грн.

Решту суми відповідач на користь позивача не перерахував, відповідну претензію позивача залишив без розгляду.

З огляду на ці обставини , позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 18 514, 42 грн., 2 258, 76 інфляційних, 3% річних в сумі 276, 64 грн. Крім того, у зв’язку із залученням до захисту своїх прав та інтересів у справі позивач звернувся до послуг адвоката М’яктова Т. М., а тому просив суд стягнути з відповідача додатково оплату послуг адвоката у сумі 2 104, 98 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України подав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що товар за договором отримано ним не було, а з видаткових накладних, на які посилається Позивач, неможливо встановити особу, яка у дійсності отримала такий товар. Тому відповідач просив суд у позові відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 21.03.2008 р. було укладено Договір купівлі-продажу №56/25, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язувався поставити та передати у власність відповідача товар, вказаний у п. 1.2. Договору, а відповідач зобов’язувався прийняти поставлений товар та оплатити його.

Згідно з п. 1.2. Договору найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Пунктом 1.3. Договору передбачалося, що передача/прийом товару за кількістю та якістю між сторонами оформлюється видатковою накладною. Моментом передачі/прийому товару є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній сторонами або довіреними особами сторін. Видаткова накладна з моменту підписання її сторонами або довіреними особами сторін, є невід’ємною частиною Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору ціна товару вказується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невід’ємною частиною Договору. Загальна вартість товару, що є предметом Договору, складається з всіх підписаних сторонами накладних.

Пунктами 4.2.-4.4. Договору передбачено, що оплата партії товару, що поставляється, проводиться протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної. Форма розрахунків: безготівкова. Вид розрахунків: платіжне доручення. Моментом оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Пунктом 6.1. Договору передбачалося, що Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2008 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

25.07.2008 р. позивачем було виписано за Договором рахунок-фактуру №СФ-0001874 на суму 22944, 42 грн. з ПДВ.

25.07.2008 р. відповідачем було видано довіреність на бланку суворої звітності серії НБК №994655 на отримання матеріальних цінностей згідно рахунку-фактури №СФ-0001874 на Дзюбу Л. І.

25.07.2008 р. позивачем було виписано видаткову накладну №Р1-0007254, за якою представником відповідача Дзюбою Л. І. було отримано матеріальні цінності –фанеру на суму 22944, 42 грн.

01.08.2008 р. позивачем було виписано за Договором рахунок-фактуру №СФ-0001961 на суму 151200, 00 грн. з ПДВ.

04.08.2008 р. відповідачем було видано довіреність на бланку суворої звітності серії НБК №994675 на отримання матеріальних цінностей згідно рахунку-фактури №1961 на Дзюбу Л. І.

05.08.2008 р. позивачем було виписано видаткову накладну №Р1-0007498, за якою представником відповідача Дзюбою Л. І. було отримано матеріальні цінності –фанеру на суму 45678 грн. та видаткову накладну №Р1-0007478, за якою представником відповідача Дзюбою Л. І. було отримано матеріальні цінності –фанеру на суму 22836, 00 грн.

25.07.2008 р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у якості оплати за фанеру згідно рахунку-фактури №1874 від 25.07.2008 р. у сумі 10000, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача (копія є у матеріалах справи).

01.08.2008 р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у якості оплати за фанеру згідно рахунку-фактури №1961 від 01.08.2008 р. у сумі 12944, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку Позивача (копія є у матеріалах справи).

19.08.2008 р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у якості оплати за фанеру згідно рахунку-фактури №1961 від 01.08.2008 р. у сумі 50000, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача (копія є у матеріалах справи).

01.11.2008 р. між позивачем та фізичною особою –підприємцем М’яктовим Тарасом Михайловичем було укладено Договір №3/130 про надання правової допомоги (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого ФОП М’яктов Т. М. зобов’язався надати позивачу правову допомогу шляхом надання позивачу адвоката, який представлятиме інтереси позивача в органах державної влади, у тому числі, у судах. Згідно з п. 3.2. Договору №3/130 про надання правової допомоги, розмір оплати послуг адвоката складає 10% від суми заборгованості третіх осіб по відношенню до позивача.

15.12.2008 р. адвокатом М’яктовим Т. М. в інтересах позивача було направлено на адресу відповідача претензію №б/н від 12.12.2008 р. (копія претензії з доказами направлення є у матеріалах справи), якою від відповідача вимагалося погасити заборгованість за Договором, а в подальшому здійснено позовне провадження .

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, положення Договору мають обов‘язкову силу для його сторін: позивача та відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у Договорі було визначено зобов’язання Відповідача оплатити поставлений товар та визначено строки оплати такого товару.

Факт здійснення поставки товару на користь відповідача підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками-фактурами та довіреностями на бланках суворої звітності .Вище зазначені копії документів залучені до матеріалів справи та відповідно визнані судом як належні докази ,якими засвідчуються наведені факти і обставини.

Твердження відповідача про те, що товар (фанеру) за Договором було отримано не встановленою третьою особою суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідні довіреності на отримання товару було виписано відповідачем на бланках суворої звітності на представника відповідача - Дзюби Л. І. У видаткових накладних вказана фізична особа Дзюба Л. І. значиться як одержувач товару. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем після отримання товару Дзюбою Л. І. згідно рахунків-фактур було здійснено часткову оплату отриманого товару, що вказує на те, що відповідачем було прийнято вчинений Дзюбою Л. І. в його інтересах правочин (отримання товару) та схвалено такі дії вказаної особи.

Тому наведені доводи та твердження відповідача суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та не підтверджується наявними у справі доказами.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що з боку відповідача має місце невиконання свого зобов’язання у частині оплати товару за Договором у повному обсязі, а тому відповідна сума грошових коштів –18514 42 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то суд приходить до висновку про те, що зобов’язання відповідача щодо оплати товару за своєю правовою природою є грошовим, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити інфляційні та 3% річних від простроченої суми на користь позивача.

Разом з тим, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні у сумі 1784, 42 грн. та 3% річних у сумі 218, 55 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2104, 98 грн., то суд вирішує, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, позивачем у справі не було надано до суду доказів того, що витрати на оплату послуг адвоката було дійсно понесено (сплачено) ним, зокрема, не було надано до суду копію відповідного платіжного доручення або іншого документу, згідно якого позивачем було перераховано (сплачено) на користь адвоката, який надавав відповідні послуги, грошові кошти у сумі 2104, 98 грн.

Тому у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2104, 98 грн. Вказана позиція поділяється також Вищим господарським судом України у п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78, відповідно до якої відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Тому суд відмовляє позивачу про відшкодування за відповідача оплати послуг адвоката у сумі 2104, 98 грн.

Таким чином, суд, проаналізувавши обставини справи та наявні у ній докази у їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача 18514, 42 грн. основного боргу, інфляційних у сумі 1784, 42 грн. та 3% річних у сумі 218, 55 грн., та відмовляє позивачу у решті позову.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 8, 525, 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 23, 28, 91, 96, 100, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»(02660, м. Київ, вул. Північна, 5; ідентифікаційний код 24916867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Транс Лок»(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в; ідентифікаційний код 33549031), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 18514, 42 (вісімнадцять тисяч п’ятсот чотирнадцять грн. 42 коп.) гривень основного боргу, 1784, 42 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири грн.42 коп.) гривень інфляційних та 3% річних у сумі 218, 55 (двісті вісімнадцять грн. 55 коп.) гривень, 205, 17 (двісті п’ять грн. 17 коп.) гривень державного мита та 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовити .

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 30 листопада 2009 року.