Постанова № 68916844, 12.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Справа № 922/946/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на ухвалу та постановугосподарського суду Харківської області від 22.03.2017 Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі№ 922/946/17 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"доПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"прозвернення стягнення на предмет іпотеки,за участю представників: від позивачаЧерних О.С.від відповідачаШапошников О.О.ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк"), у якій просило суд:

- звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 (за реєстровим № 1-4402), а саме: домоволодіння, площею 473,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гонти, 13, та належить на праві приватної власності ПАТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678 р. № 2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І., для задоволення вимог позивача, що виникли на підставі кредитного договору № 11181053000 від 10.07.2007 та кредитного договору № 11181124000 від 10.07.2007, у розмірі - 3 105 955,00 дол. США та 83 249,17 грн. пені, з яких: 1 298 003,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 дол. США - заборгованість за процентами; 35 650,47 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 грн. - пеня за прострочення сплати процентів;

- встановити спосіб реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 (за реєстровим № 1-4402), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", зі встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства, здійсненої на стадії виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2017 у справі № 922/946/17 (суддя Жельне С.Ч.) позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" та додані до неї документи, у тому числі оригінал платіжного доручення № 0013451893 від 16.03.2017, повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (колегія суддів у складі: Ільїна О.В. - головуючого, Россолова В.В., Сіверіна В.І.) ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2017 у справі № 922/946/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2017 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 922/946/17, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і передати справу до господарського суду Харківської області для вирішення питання про відкриття провадження.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норма процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 12.09.2017 о 10 год. 20 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк", який надійшов до Вищого господарського суду України 08.09.2017, ПАТ "Мегабанк" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Перелік документів, які мають бути додані до позовної заяви, викладені у ст. 57 ГПК України, згідно з якою до позовної заяви додаються, серед іншого, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2017 року - 1 600 гривень.

Відповідно до пп.пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач.

Статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (пп. 2.2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

При цьому, майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача, що виникли на підставі кредитних договорів, у розмірі 3 105 955,00 дол. США та 83 249,17 грн., є вимогою майнового характеру, оскільки вона має вартісну оцінку.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, яка (ціна позову) становить 3 105 955,00 дол. США та 83 249,17 грн.

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем відповідно до платіжного доручення № 0013451893 від 16.03.2017 сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж встановлено законом.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про недотримання позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України при поданні позовної заяви, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 цього Кодексу є безумовною підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ПАТ "УкрСиббанк" без розгляду.

Щодо посилань позивача на необхідність врахування господарськими судами при вирішенні питання про прийняття позовної заяви роз'яснень, викладених у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", апеляційним господарським судом, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 32, п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів", вірно зазначено про рекомендаційний характер вказаної постанови при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "УкрСиббанк" заявлено також позовну вимогу немайнового характеру - щодо встановлення способу реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007 за реєстровим № 1-4402, а саме, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", зі встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства, здійсненої на стадії виконавчого провадження, є помилковими, оскільки статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено зазначення у рішенні суду способу реалізації предмета іпотеки (шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку") у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки без зазначення способу його реалізації сама по собі є абстрактною.

Тобто, встановлення способу реалізації предмета іпотеки є лише невід'ємною складовою вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка її конкретизує, визначаючи певний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, і не може розцінюватись як самостійна позовна вимога.

Однак, такі помилкові висновки господарських судів попередніх інстанцій не призвели до прийняття неправильних по суті судових рішень у даній справі.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ПАТ "УкрСиббанк" без розгляду, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Згідно зі ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2017 у справі № 922/946/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук