Рішення № 6891660, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/332 12.11.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" До           Товариства з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" Про                    стягнення 13 335,18 грн.

Суддя: Смілянець В.В.

Представники сторін:

Від позивача:          Іваніченко О.В. (довіреність від 10.08.2009р.)

Від відповідача:          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" 10259,68 грн. заборгованості за договором поставки, 1210,36 грн. пені, 1609,63 грн. збитків від інфляції, 255,51 грн. 3% річних, 133,35 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.11.2009р. в судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" надав суду заяву, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" 10259,68 грн. заборгованості за договором поставки, 1519,98 грн. пені, 1668,72 грн. збитків від інфляції, 333,09 грн. 3% річних, 365,75 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи, 137,82 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у засідання суду не з’явився, пояснення по суті заявлених вимог, установчі документи суду не надав (позивачу не надіслав), відзив на позов не надіслав. Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними документами у справі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2007 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірс" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" був укладений генеральний договір поставки № 445/1 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язувався передати у власність Відповідачеві (Покупцеві), а Відповідач (Покупець) зобов’язувався прийняти й оплатити в порядку і на умовах, викладених в Договорі, непродовольчі товари (далі - товар).

На виконання умов Договору в період з 26.06.2007р. по 06.11.2007р. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" передав, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" отримав товар на загальну суму 30016,77 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 6.1.1. Договору Відповідач (Покупець) зобов’язувався здійснювати попередню оплату в розмірі 50% від вартості партії товару протягом 3 банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури від Позивача (Постачальника).

Згідно п. 6.1.2. Договору Відповідач (Покупець) зобов’язувався оплачувати решту вартості партії товару протягом 3 робочих днів з дня надходження на адресу Відповідача (Покупця) повідомлення про наявність товару на складі Позивача (Постачальника).

Відповідно до умов п. 5.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язувався доставити кожну окрему партію товару Відповідачеві (Покупцеві) протягом 60 робочих днів з дня одержання передоплати за неї.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірс" виконав свої зобов’язання з доставки партій товару достроково і Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" таке виконання прийняв, але отриманий товар оплатив лише частково в сумі 19757,09 грн.

На день розгляду справи заборгованість Відповідача по генеральному договору поставки № 445/1 від 14.05.2007р. складає 10259,68 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення Відповідачем обов’язку та строків оплати за отриманий товар судом встановлено та по суті не оспорений Відповідачем.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по генеральному договору поставки № 445/1 від 14.05.2007р. в розмірі 10259,68 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 1668,72 грн., 3% річних - 333,09 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків від інфляції в розмірі 1668,72 грн. та 3% річних в розмірі 333,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 6.3. Договору: у випадку порушення строків платежу за товар, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми, яку сплатили несвоєчасно, за весь період прострочення.

Згідно з розрахунком Позивача розмір пені становить - 1519,98 грн. (297 днів прострочення платежу)

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду (за шість місяців) в сумі 1210,36 грн.

Згідно з заявою про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 365,75 грн. - витрат, пов’язаних розглядом справи (витрати на відрядження представника Позивача для участі в судовому засіданні).

Суд звертає увагу на те, що витрати на відрядження не відносяться до складу судових витрат в понятті ст. 44 ГПК України, в зв’язку з чим не підлягають стягненню.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солло Плюс" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, другий поверх (в літ. А), кім. 5; код ЄДРПОУ 34620555; р/р 2600123475 в ВАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" (65012, м. Одеса, вул. Осипова, 37, оф. 1; код ЄДРПОУ 19217374; р/р 26000214701 в Одеській філії ВАТ "Морський транспортний банк", МФО 328168) 10259 (десять тисяч двісті п’ятдесят дев’ять) грн. 68 коп. заборгованості за договором, 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 36 коп. пені, 1668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 72 коп. збитків від інфляції, 333 (триста тридцять три) грн. 09 коп. 3% річних, 134 (сто тридцять чотири) грн. 72 коп. державного мита та 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Рішення надіслати сторонам.

6.          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя                               В.В. Смілянець