Постанова № 6891481, 25.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1585/09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Рожкова О.М. - представник;

від відповідача: не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Земсервіс”, м. Новояворівськ, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, м. Яворів, Львівська область, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Приватне підприємство “Земсервіс”, м. Новояворівськ, Львівська область, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, м. Яворів, Львівська область, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень №0000052320/0 від 26.01.2009 р. та №0000062320/0 від 26.01.2009 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 04.08.2009 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Представникам сторін розяснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані податкові повідомлення рішення були винесені за результатами планової перевірки, оформленої актом №1885/23-2/_32409169 від 25.12.2008 р. Однак висновки акту не відповідають законодавству, оскільки заборгованість перед ЗАТ “Галичина” в сумі 370000 грн., яка виникла у 2005 р. за договором №1 від 01.03.2005 р., не є безнадійною заборгованістю, оскільки листами №191 від 27.12.2007 р. та №64 від 25.06.2008 р. сторони продовжили строк виконання зобовязань. Крім того, позивач підставно відніс до валових витрат 187500 грн. витрат ПП “Будпостачобєкт” за надані агентські послуги з розроблення проекту землеустрою та відведення земельних ділянок для продажу; та 285000 грн. витрат ФОП ОСОБА_1 за роботи по підготовці матеріалів для виконання робіт по виготовленню технічної документації по перенесенню земельних ділянок в натурі на визначені земельні ділянки, погодження техдокументації, хоча самі земельні ділянки позивач у власність не отримував. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки. Просив у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

Актом №1885/23-2/32409169 від 25.12.2008 р. “Про результати планової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства “Земсервіс” код ЄДРПОУ 32409169 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення в бюджет податків і інших обовязкових платежів за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р.” було встановлено порушення позивачем пп. пп. 7.4.1., 7.4.2.- 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 44875 грн.; а також пп. пп. 7.4.2. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на загальну суму 24582 грн. Також виявлено порушення пп. пп. 1.25, 4.1.6., 12.1.5. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 210625 грн. Інші зазначені в акті порушення позивач не оспорює.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000052320/0 від 26.01.2009 р. на суму податку на прибуток 315937 грн., з яких 210625 грн. основний платіж; 105312 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення рішення №0000062320/0 від 26.01.2009 р. з податку на додану вартість 67312 грн., з яких 44875 грн. основний платіж, 22437 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ “Галичина” був укладений договір №1 від 01.03.2005 р. ЗАТ “Галичина” сплатило за вказаним договором позивачу 370 грн., що підтверджується виписками з банку. Позивач ствердив про оприбуткування отриманої суми, що не було заперечено відповідачем. Відповідач посилається на необхідність включення зазначеної суми до валових доходів, у звязку із спливом строку позовної давності. Однак зазначене не відповідає законодавству.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється в три роки. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Як вбачається з погоджених сторонами договору листів позивача №191 від 27.12.2007 р. та №64 від 25.06.2008 р. сторони договору продовжили строк виконання зобовязань. Належних доказів спливу строку позовної давності суду не надано.

Згідно із п. 1.25. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” б езнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості. Однак заборгованість позивача даним ознакам не відповідає. Згідно із п. 12.1.4. вказаного закону платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. З врахуванням наведеного, строк збільшення валових доходів на вказані суми у позивача не настав.

Згідно із ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід це сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Крім того, позивач відніс до валових витрат 187500 грн. витрат ПП “Будпостачобєкт” за надані агентські послуги з розроблення проекту землеустрою та відведення земельних ділянок для продажу; та 285000 грн. витрат ФОП ОСОБА_1 за роботи по підготовці матеріалів для виконання робіт по виготовленню технічної документації по перенесенню земельних ділянок в натурі на визначені земельні ділянки, погодження техдокументації. Факт понесення зазначених витрат підтверджується договорами, актами, платіжними документами. На безтоварність цих операцій відповідач не посилається. Посилання відповідача на те, що акти здачі-приймання виконаних робіт не підтверджують фактичного виконання тієї чи іншої послуги, суперечить змісту зазначених актів, з яких вбачається, що виконавець виконав послуги, передбачені відповідними договорами, а замовник їх без зауважень прийняв. Доказів наявності спору між сторонами таких договорів щодо належного їх виконання суду не надано.

Посилання відповідача на безпідставність включення цих витрат до валових внаслідок того, що позивач не має власних земельних ділянок, вартість робіт по підготовці матеріалів та виготовленню технічної документації щодо яких були віднесені позивачем до валових витрат, а тому такі витрати не були понесені позивачем при здійсненні власної підприємницької діяльності, не заслуговують на увагу. Згідно із ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що такі витрати були понесені позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами про розроблення технічної документації.

Відтак, не знаходить підтвердження у матеріалах справи посилання відповідача на порушення вимог пп. пп. 7.4.1. 7.4.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, зокрема, таке порушення відповідач вбачає внаслідок наведеного вище включення позивачем сум до валових доходів і витрат.

Згідно із п. 3.1.1 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Згідно вимог п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на відповідачем основного платежу з податку обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 вказаного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. пп. 7.4.1. 7.4.4 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити повністю.

2. 2. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000052320/0 від 26.01.2009 р. та №0000062320/0 від 26.01.2009 р., винесені Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області.

3. 3. Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства “Земсервіс” (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 1; ідентифікаційний код 32409169) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2009 року.