Рішення № 6891371, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/375 20.10.09 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до товариства з обмеженою відповідальністю «Леге Лата»

про стягнення 288948 058,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Головня А.Є. –представник за довіреністю б/н від 24.06.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Леге Лата»про стягнення 288948,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.05.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Леге Лата»(відповідачем) був укладений договір про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів, відповідно до якого банк відкрив відповідачу мультивалютну акредитивну лінію з лімітом у сумі 30000000,00 дол. США строком до 17.05.2011року.

05.12.2008 року з метою погашення заборгованості за акредитивом між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 27/6/2008/840-К/79 про надання мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі, що не може перевищувати 38000000,00 дол. США строком до 04.12.09 з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі: 25% - в національній валюті, 16% - в дол.. США, 16% - в Євро.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, в результаті чого станом на 13.05.09 заборгованість перед позивачем за договором про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів складає 7643852,94 дол.США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 58517516,18 грн., заборгованість за кредитним договором № 27/6/2008/840-К/79 складає 30 099999,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 230430542,34 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/375 і призначено до розгляду на 21.07.2009 року.

У судове засідання 21.07.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/375 від 05.06.2009 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 07908180 на юридичну адресу: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 05.06.2009 року не виконав, подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 40045596,45 дол. США, що за курсом НБУ становить 306569063,62 грн., а також заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 14.09.2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 14.09.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/375 не виконав.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 05.06.2009 року не виконав.

Керуючись ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 20.10.2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 20.10.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/375 не виконав.

У судовому засіданні 20.10.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2009 року, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судових засіданнях господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

17.05.2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Леге Лата» (відповідачем) був укладений договір про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів, відповідно до п.1.1 якого позивач відкриває відповідачеві мультивалютну акредитивну лінію з лімітом у сумі 30000000,00 дол. США, загальним строком до 17 травня 2011 р.

Згідно з п. 1.2 договору від 17.05.2007 року в рамках грошового ліміту, вказаного в пункті 1.1 цього договору, клієнт має право звертатися до банку із заявами про відкриття документарних акредитивів, що відкриваються для здійснення оплати поставок товарів та (чи) послуг за контрактами, що будуть укладені клієнтом та будь-якою третьою стороною (бенефіціаром).

Відповідно до п.2.1.1. договору про відкриття акредитивної лінії банк зобов’язаний відкрити акредитив згідно умов, що вказані в заяві про відкриття документарного акредитиву і в додатковій угоді, забезпечити його передачу бенефіціару в строк до 5 робочих днів після прийняття банком до виконання вказаної заяви та оплатити акредитив по настанні дати платежу.

Позивачем зобов’язання за договором про відкриття акредитивної лінії від 17.05.07 були виконані в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи валютними меморіальними ордерами № 1 від 17.05.07 на суму 2999999,95 дол. США, № 1 від 24.05.07 на суму 3000000,02 дол. США, № 1 від 06.06.07 на суму 1099999,82 дол. США, № 2 від 26.06.07 на суму 2000000,00 дол. США, № 3 від 27.08.07 на суму 5499999,90 дол. США, № 1 від 28.08.97 на суму 1361999,75 дол. США, №1 від 05.09.07 на суму 2603780,82 дол. США, № 1 від 13.09.07 на суму 1099999,82 дол. США, №1 від 20.09.07 на суму 4999999,67 дол. США, № 1 від 19.10.07 на суму 4142542,69 дол. США, № 1 від 31.10.07 на суму 1000000,00 дол. США, № 1 від 06.11.07 на суму 1099999,99 дол. США, № 1 від 21.11.07 на суму 9999999,15 дол. США, № 1 від 26.11.07 на суму 7000000,00 дол. США, № 1 від 29.11.07 на суму 7000000,00 дол. США, № 1 від 05.12.07 на суму 9999999,99 дол. США, від 06.12.07 на суму 999999,78 дол. США, № 1 від 10.12.07 на суму 9999999,99 дол. США, № 1 від 28.01.08 на суму 4999999,56 дол.США., № 2 від 24.06.08 на суму 4999999,56 дол. США.

Відповідно до п. 2.2.1 договору про відкриття акредитивної лінії клієнт зобов’язаний не пізніше сьомого робочого дня після підписання відповідної додаткової угоди про відкриття акредитива, сплатити винагороду банку за відкриття та обслуговування акредитиву в розмірі гривневого еквівалента 25000,00 дол. США.

Згідно з п..2.2.2 договору про відкриття акредитивної лінії клієнт зобов’язаний повністю відшкодувати банку суми, сплачені по акредитивах, шляхом перерахування на рахунок № 29098800002504 у ВАТ КБ «Надра»МФО 320003 в сумі та строки, що визначені в повідомленнях.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) – заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи –бенефіціара.

Згідно з абз.2 ч. 2 ст. 1093 ЦК України у разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Укладений між позивачем та відповідачем договір про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів від 17.05.07 містить ознаки кредитного, тому суд вважає за можливе застосовувати до вказаних правовідносин положення ЦК України про кредит.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Станом на 13.05.2009 року строкова заборгованість відповідача по основній сумі акредитиву складає 7643852,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 58517 516,18 грн., прострочена заборгованість по основній сумі акредитиву складає 5660 962,91 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 43337 501,56 грн., заборгованість по комісіям складає 25000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 191 387,50 грн., що підтверджується наданою позивачем банківською випискою за рахунком по обліку акредитивів з 17.05.07 по 21.08.09.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності строкової заборгованості відповідача по основній сумі акредитиву в розмірі 7643852,94 дол. США, простроченої заборгованості по основній сумі акредитиву в розмірі 5660 962,91 дол. США, заборгованості по комісіям в розмірі 25000,00 дол. США належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості по акредитиву та заборгованості за комісіями визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

П. 5.2. договору про відкриття акредитивної лінії передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання клієнтом якого-небудь грошового зобов’язання, передбаченого цим договором, зокрема, у разі прострочення його виконання, клієнт зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за несвоєчасне погашення акредитиву в сумі 1026973,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 7861995,48 грн., пеню за несвоєчасно погашену комісію в розмірі 15350,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 117512,00 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, наданим позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, таким чином, вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

05.12.08 року з метою погашення заборгованості за акредитивом між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 27/6/2008/840-К/79 про надання мультивалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі, що не може перевищувати 38000000,00 дол. США строком до 04.12.09 з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі: 25% - в національній валюті, 16% - в дол.. США, 16% - в Євро.

31.12.08 відповідно до умов додаткової угоди №1 від 26.12.08 до кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 30 099999,00 дол. США на термін до 04.12.09 зі сплатою 16 % річних.

Позивачем зобов’язання за кредитним договором № 27/6/2008/840-К/79 були виконані в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи валютним меморіальним ордером № NL-2 від 31.12.08 на суму 30 999999,00 дол. США.

Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору № 27/6/2008/840-К/79 позичальник зобов’язаний здійснювати щоквартальне погашення нарахованих відсотків в валюті траншу в строк до 20 числа наступного за попереднім кварталом місяця.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

В порушення умов договору позичальником не були виконані зобов'язання зі сплати на користь банку процентів річних за користування кредитним коштами, станом на 13.05.09 прострочена заборгованість за процентами становить 1217377,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 9319635,21 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем банківськими виписками по особовим процентним та кредитним рахункам відповідача за розрахунковий період з 31.12.2008 року по 21.08.2009 року.

Відповідно до п. 3.3.8 кредитного договору № 27/6/2008/840-К/79 банк має право вимагати дострокового погашення траншів виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та порушення договорів, що забезпечують виконання зобов’язання позичальника за цим договором.

10.04.2009 року за вих. № 25-5-69 банком на адресу відповідача була направлена вимога здійснити погашення заборгованості за кредитним договором № 27/6/2008/840-К/79. Однак позивач будь-якої відповіді боржника на зазначену вимогу не отримав, погашення заборгованості за зазначеним вище договором відповідач не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в дострокового повернення основної суми кредиту становить 30099999,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 230430542,34 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в частині суми неповерненого кредиту в розмірі 230430 542,34 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 9319 635,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 4.1 кредитного договору № 27/6/2008/840-К/79 визначено, за несвоєчасне повернення траншів або кредиту та/або сплату відсотків за ними, в тому числі пред’явлених до дострокового погашення, позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, сума нарахованої позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17043,29 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 130 474,91 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Леге Лата»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 34819438) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; к/р 32002180102 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за договором про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів від 17.05.2007 року в розмірі 66688 411(шістдесят шість мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 16 коп., заборгованість за кредитним договором № 27/6/2008/840-К/79 від 05.12.2008 року в розмірі 239880652 (двісті тридцять дев’ять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч шістсот п’ятдесят дві) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 25.11.2009 року.